"Футбол 24" поспілкувався з Ігорем Фесюком, батьком 13-річного Давида, якого ще 2,5 роки тому запросили в академію Реала, проте хлопець досі не зіграв там жодного офіційного матчу.
Ця історія розпочалася із мальовничого Дубна, що на Рівненщині. Тут мешкав Ігор Фесюк – відомий легкоатлет, який у 1988 році навіть потрапив до десятки найкращих бігунів УРСР на дистанції 800 метрів. Після розвалу Союзу Фесюк зайнявся бізнесом, а у 2012 році виїхав у Словаччину разом із своєю сім’єю – там значно комфортніші умови для розвитку власної справи. Новою домівкою Фесюків стало місто Банська Бистриця.
У бізнесмена підростав син Давид, якого віддали у місцеву футбольну школу Марека Гамшіка. Панк-зірка збірної Словаччини та Наполі справді не шкодує грошей для свого дітища. Марек частенько приїжджає у Банську Бистрицю, де, власне, народився – заходить у школу, стежить за тренуваннями дітлахів, надихає їх до прогресу. Давид Фесюк, як і його батько, особисто знайомий із Гамшіком. "Марек дуже любить мого сина", – стверджує пан Ігор.
Фесюк-молодший відразу облюбував собі місце у воротах. Його кумирами були Джо Харт, Кейлор Навас та Мануель Нойєр. Робота словацьких спеціалістів швидко дала результат – хлопчак з України помітно прогресував.
"Вся інформація у ЗМІ, що мій син є вихованцем українського футболу – некоректна. В Україні він не грав, – наголошував Ігор Фесюк у попередній розмові з "Футбол 24". – У Європі не існує офіційних міжнародних ліг або чемпіонатів у віковій групі U-12. Проте саме з вікової групи U-12 починають формувати збірні для участі у товариських зустрічах або міжнародних турнірах. Давида вже номінували до збірної Словаччини".
Особливо успішним для юного голкіпера став 2016 рік, коли його визнали найкращим воротарем міжнародного турніру UNIOR CUP 2016. Талантом зацікавилися академії віденського Рапіда, Аякса, Реала і навіть Барселони (легендарна "Ла Масія"). Вибір Фесюків зупинився на Королівському клубі – Давид ним просто-таки марив.
Хлопця запросили у Мадрид на 6-тижневі літні збори, і вже після першого тижня він зумів переконати тренерів академії у своєму потенціалі. Батькам запропонували переїхати у столицю Іспанії, позаяк діти, молодші 14 років, не мають права самостійно мешкати в інтернаті. Фесюки після тривалих роздумів таки зважилися покинути бізнес у Словаччині і взяли курс на Піренеї.
Проте з того часу практично нічого не змінилося. Давид так і не почав офіційно тренуватися та виступати за команду Реала своєї вікової категорії. Чому так сталося? "Футбол 24" вийшов на зв’язок з Ігорем Фесюком.
– Пане Ігоре, що трапилося?
– Дійсно, від моменту пропозиції тренерів футбольної академії мадридського Реала і до цього часу Давид так і не став офіційно тренуватись та виступати за Королівський клуб. Причина цього – бюрократична система сучасного футболу. Одного бажання того чи іншого футбольного клубу для міжнародного трансферу неповнолітнього гравця – недостатньо.
За правилами ФІФА, діти у віці до 16 років не можуть бути учасниками міжнародного трансферу. Для того, щоб неповнолітній гравець міг тренуватись та грати за іноземний клуб, вся його сім’я повинна проживати в країні, де розташований цей клуб. Принаймні, хоча б один із батьків (офіційних опікунів). Звичайно ж, для цього потрібно мати офіційний дозвіл на проживання в цій країні.
Коли тренери мадридського Реала вперше запросили Давида до академії, то ще не знали, що Давид – громадянин України. Вони думали, що він – словак. Отримати дозвіл на проживання в Іспанії для будь-яких громадян інших країн ЄС значно простіше. Проте вся наша сім’я – громадяни України, маємо дозвіл на постійне проживання у Словаччині. У нашому випадку цей дозвіл жодних переваг не дав. Для іспанських міграційних органів – ми просто громадяни України. Громадянам України отримати дозвіл на проживання у будь-якій країні Євросоюзу не так просто. Потрібно зібрати безліч документів, пройти співбесіду в іспанському консульстві та міграційній поліції Іспанії.
– Ви працювали над цим?
– Так, ми не зупинились. Нам допомогли наші друзі, які мешкають у Малазі. У них же ми й отримали нашу першу іспанську прописку. Витратили досить багато часу, близько 7-8 місяців, але вся наша сім’я нарешті отримала дозвіл на проживання в Іспанії. Наприкінці літа 2018 року нам видали картки ВНЖ. Оскільки це сталося практично в останні дні серпня, ми вже фізично не встигали організувати офіційний перехід Давида зі словацької футбольної федерації до іспанської.
Зовсім не було часу і для всіх побутово-організаційних питань. Адже належало орендувати в Мадриді квартиру, знайти для Давида школу тощо. Тому вирішили ще на один сезон залишитись у Словаччині і зробити все спокійно, без стресу. Продовжили контракт із братиславським Слованом до 30 червня 2019 року. Тим паче, рівень дитячого футболу у Словаччині достатньо високий.
Давид Фесюк зіграв кілька товариських матчів на запрошення Вільяреала
Завдяки хорошому фінансуванню клуб постійно бере участь у різноманітних міжнародних турнірах. У складі Слована мій син уже двічі став чемпіоном Словаччини. Весною 2018-го Слован посів 6-те місце на клубному чемпіонаті світу у Португалії, поступившись португальській Бенфіці у чвертьфіналі. За останні рік-два інтерес до Давида від відомих європейських клубів лише виріс.
– А в Реалі про вашого сина не забувають?
– Співпраця з Реалом продовжується. У нас із цим клубом чудові стосунки. Вся ця ситуація затягнулася лише через жорсткі правила ФІФА та непросте імміграційне законодавство Іспанії. Навіть Реал не може нічим допомогти. На цьому етапі клуб не ризикує що-небудь про це говорити офіційно, бо отримає від ФІФА великі штрафні санкції. Ми проходимо через коридори бюрократичної системи та виконуємо всі умови, які Реал нам визначив. Фініш вже близько. Залишилося лише дочекатись закінчення сезону і договору зі Слованом. Відразу після 30 червня ми переїдемо в Мадрид.
Давид Фесюк (ліворуч) із Даніелем Карвахалем
Тренери мадридського Реала – у постійному дружньому контакті з Давидом. Цікавляться його справами та чекають нашого переїзду. Давид досить часто бере участь у різних футбольних зборах не лише Реала, але й інших клубів. Йому дуже цікаво відчути саму атмосферу всередині команд, займатися на різних тренувальних базах. Взагалі, він дуже виріс – як у прямому значенні, так і в плані своєї майстерності. Все йде не так швидко, але добре. Головне, щоб мій син був здоровим і травми його оминали.
Багмет: Спочатку – "Барселона", а колись, можливо, і за "Динамо" зіграю