Згадаємо карєру Андрія Шерченка. Андрі́й Микола́йович Шевче́нко (* 29 вересня 1976, с.
Андрі́й Микола́йович Шевче́нко (* 29 вересня 1976, с. Двірківщина, Яготинський район, Київська область) — український футболіст, виступав за київське «Динамо», «Мілан» та лондонське «Челсі». Заслужений майстер спорту України з 2003 року. Нагороджений найвищою державною відзнакою — «Герой України». 2003 року став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м'яча» 2004 — призу, який вручають найкращому футболісту Європи. Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів, двічі — чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана».
Біографія
«Динамо» (Київ) (1994–1999)
Андрій Шевченко народився в селі Двірківщина Яготинського району Київської області в сім'ї прапорщика Миколи Григоровича Шевченка. У це крихітне сільце доїхати нескладно: 130 км від Києва, кілька кілометрів від Яготина. Якщо тільки відшукаєте його на карті: Двірківщина позначена далеко не на всіх путівниках.[3]. Через три роки після народження сина сім'я Шевченків переїхала до Києва — у район Оболонь. Там Андрій пішов у перший клас 216-ї середньої школи. В 9 років потрапив до футбольної секції. Перший тренер — Олександр Шпаков. Батьки спочатку скептично ставилися до такого захоплення свого чада, але тренер зумів переконати їх.
У 1991 році «динамівські» юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 р. н. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема, зіграла на міланському «Сан-Сіро» та перемогла у валлійському турнірі «Кубок Ієна Раша». За хорошу результативність на цих змаганнях Андрій отримав пару бутсів із рук самого Іана Раша.[4]
Перша поява Андрія Шевченка у дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м'ячами він став кращим бомбардиром першолігової команди «Динамо-2». Потім його запросили в олімпійську збірну України, і він з'явився у вищій лізі — вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з «Шахтарем»). Тоді команду «Динамо» тренував Йожеф Сабо.
Перший матч у збірній України — 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).
Єврокубковий дебют — гра проти московського «Спартака» 23 листопада 1994 року. Перший гол у єврокубках забив у ворота мюнхенської «Баварії» в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається Валерій Васильович Лобановський, якого «Шева» буде називати своїм батьком та вчителем. У 1997 ставить динамівський рекорд — хет-трик у матчі «Барселона» — «Динамо (Київ)» (0:4). Свій сотий гол у кар'єрі забив 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота «Зірки».
У нападі збірної України він творив тандем з іншим київським «динамівцем» Сергієм Ребровим. У півзахисті їх підтримували партнери з клубу Віталій Косовський та Андрій Гусін — у кінці 90-х Динамо та збірна були майже синонімічними поняттями і грали достойно проти сильних команд. Найвищим успіхом став вихід до півфіналу Ліги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчевому протистоянні вибили мадридський «Реал». Перший матч відбувався у Мадриді і рахунок відкрив саме Шевченко — після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллґнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1. У київській грі Андрій Шевченко відкрив рахунок, добиваючи м'яч після власного невдалого пенальті, а потім добив «Реал» другим голом — 2:0.
Півфінальним суперником була «Баварія» (Мюнхен). Перший матч грали у Києві — спочатку Шева технічно перекидає Олівера Кана після пасу Валентина Белькевича — 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і куля, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах — 2:0. На жаль, «Динамо» припустилося кількох помилок у кінці гри та не змогло втримати перемогу — 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Таким чином Андрій Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але в одній номінації він все-таки переміг — 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів.
До того часу за бомбардиром вже стежили скаути з багатих європейських клубів. Такий успіх зробив вихованця «Динамо» ласим шматком для провідних команд континенту. Влітку 1999 року італійський «Мілан» заплатив за Андрія 25 млн. доларів.
Українець отримав 3-є місце у опитуванні «Золотого м'яча» 1999. Нападника випередили тільки Рівалдо і Девід Бекгем.
«Мілан» (1999–2006)
29 серпня 1999 — дебют у Серії «А» в матчі «Лечче» — «Мілан» (2:2). У перший же сезон стає найкращим бомбардиром Серії «А», забивши 24 м'ячі в 32 іграх чемпіонату, залишивши позаду таких голеодорів, як Батістута (23 м'ячі) і Креспо (22).
У жовтні 1999 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Національна команда саме завершувала відбір до чемпіонату Європи 2000. Ситуація у групі була такою: Україна — 19 очок, Росія і Франція — по 18. Переможець виходив до ЧЄ напряму, а друга команда мала грати у плей-оф. Французи грали вдома з Ісландією, а наші їхали до Москви. Тобто нічия гарантувала принаймні місце у плей-оф. Росія тиснула і мала очевидну перевагу — завдяки рикошету після штрафного на 75-й хв. забив Валерій Карпін. Надії майже не було, але все змінив гол Андрія Шевченка — звичайний штрафний здалеку та із самої бокової лінії завершився голом. М'яч полетів не на голови партнерів, як, мабуть, очікував воротар господарів Олександр Філімонов, а у площину воріт. Голкіпер вийшов надто далеко і повертаючись не зафіксував м'яч та залетів з ним до воріт. Це сталося на 88-й хвилині. З того часу в Україні кожен подібний штрафний з лівого флангу називають «точкою Шевченка».[5]
Голи Шевченка дозволили йому вдруге увійти до трійки найсильніших гравців на думку «Франс Футболу». Але найяскравішими у 2000 році були Луїш Фіґу та Зінедін Зідан — лідери своїх збірних на чемпіонаті Європи 2000. Вони і зайняли, відповідно, перше та друге місце у класифікації на «Золотий м'яч».
Більшість сезону 2002/03 він пропускає через травму, але у травні 2003 разом з «Міланом» Андрій виграє Лігу Чемпіонів, забивши вирішальний пенальті у післяматчевій серії.
4 червня 2003 року нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня.
14 липня 2004 року Андрій Шевченко одружився з американською фотомоделлю Крістен Пазік. 29 жовтня 2004 року в подружжя народився син Джордан. Хрещеним батьком став Сільвіо Берлусконі — тодішній голова уряду Італії. Другий син, Христіан з'явився на світ у листопаді 2006 року у Лондоні, Англія.[8]
Влітку 2006-го «Шева» виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м'ячі — Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.
У цей час італійський футбол починав карати винних у корупційному скандалі, де замішаним виявився і «Мілан» Шевченка. Поки тривали суди і розслідування, Андрій Шевченко вже був гравцем іншого клубу. Ще до німецького «мундіалю» Андрій Шевченко був у центрі уваги журналістів, які говорили про інтерес до гравця з боку англійського «Челсі». 31 травня 2006 року, ще до початку чемпіонату світу, українець приймає умови лондонського клубу.
«Челсі» (2006–2008)
«Челсі», власником якого був Роман Абрамович, виплатив за 29-річного нападника 30,8 млн. англійських фунтів (близько 45 млн. євро). Таким чином українець стає найдорожчим трансфером у історії британського футболу і входить до десятки найдорожчих переходів усіх часів.[9][10]
Головний тренер Жозе Моурінью, який здобув з лондонцями 2 поспіль чемпіонства Англії, давно хотів Шевченка у своїй команді, але разом з вихованцем «Динамо» до клубу прийшло ще декілька відомих гравців, наприклад, лідер «Баварії» Міхаель Баллак. Керівництво вимагало перемог і португальський наставник починає експериментувати зі складом і змінює тактику, завдяки якій він вигравав титули до того — потрібно було якось помістити на полі усі дорогі придбання клубу. Головним нападником команди був Дідьє Дроґба, тому Шевченка пробують на фланзі або у парі з Дроґба. Українець поступово випадає з основного складу і виходить переважно на заміни. Андрій потім пояснює пресі нерегулярні і нерезультативні виступи у «Челсі» травмою і тривалими болями у спині.[11]
Після першого сезону до Шевченка застосовували епітети «розчарування сезону», «найдорожча нерухомість у Лондоні» чи «найдорожче місце на лаві запасних»[12]. Людина, яку у Мілані порівнювали до легендарних Нордаля та ван Бастена, забила 4 голи у англійській лізі за весь сезон.
Тим не менше, в цей час Андрій входить до десятки найвисокооплачуваніших футболістів світу. У лютому 2008 португальський «Futebol Finance» оцінив його заробітну платню на рівні 7,8 млн. євро за рік.[13]
Після відходу з клубу Жозе Моурінью його наступник теж не надто довіряв Шевченкові. Взимку 2007/2008 «Челсі» для, принаймні, тимчасової заміни Дідьє Дроґба, котрий виступав на Кубку африканських націй 2008 придбав нападника Ніколя Анелька. Саме француза Авраам Ґрант випустив і для пробиття вирішального пенальті у фінальному матчі Ліги чемпіонів 2008, тоді як українець залишився на лаві запасних.
23 серпня 2008 року італійська «Корр'єре делло Спорт» повідомила, що узгоджено умови повернення Шевченка до «Мілану» на правах оренди. Офіційна веб-сторінка «Челсі» того ж дня підтвердила це і зазначила, що гравцю залишилося лише пройти медичне обстеження.
Повернення у «Мілан» (2008–2009)
Оскільки номер «7» вже був закріплений за молодим бразильським нападником Пату, який стабільно грав у основі, Шевченко взяв 76-й номер, що символізує рік народження спортсмена. 32-річний гравець не зміг вибороти місця у стартовому складі і більшість ігрового часу проводив у матчах Кубка УЄФА, Кубка Італії, або після виходів на заміну у поєдинках Серії А.
Знову в «Динамо»
Шевченко в матчі з Карпатами. 2011 рік
29 серпня 2009 року Андрій Шевченко підписав дворічний контракт із київським «Динамо». За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером. Шевченко досить швидко став основним гравцем клубу та навіть встиг потрапити в заявку до Ліги чемпіонів 2009/2010. Змінилась позиція гравця — номінальний форвард частіше виходив на флангах півзахисту, працюючи тзв. «диспетчером» для нападаючих. Першу половину сезону 2010/2011 Андрій провів у якості капітана команди.
8 жовтня 2010 року провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну України у домашній грі проти Канади (2:2) на стадіоні «Динамо» ім. Валерія Лобановського. Він став першим українським футболістом, що досягнув такого показника.
В 2010 році Шевченко заявив, що після Євро-2012 закінчує кар'єру у збірній.
На початку сезону 2010/2011 став капітаном команди. На початку 2011 року новий головний тренер Юрій Сьомін призначив капітаном команди Олександра Шовковського.
На початку червня 2012 року заявив про закінчення контракту із київським «Динамо».
Євро-2012 та завершення кар'єри
Шевченко увійшов до складу збірної України на Євро 2012, і в першому матчі чемпіонату забив два м'ячі головою у ворота збірної Швеції.[16]. Після третього, заключного матчу збірної України на цьому турнірі заявив, що завершує виступи в національній команді, хоча сподівається провести ще один прощальний матч[17].
5 липня 2012 року нагороджений орденом «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм[18].
27 липня після матчу «Динамо» проти ужгородської «Говерли» Андрій Шевченко оголосив про завершення своєї кар'єри футболіста та про свій намір зайнятися політикою[19]. 28 липня Шевченко оголосив про приєднання до партії «Україна — Вперед!»
Індивідуальні досягнення
Володар Золотого м'яча France Football — найкращий футболіст Європи (1): 2004
Володар Бронзового м'яча France Football (2): 1999, 2000
Четвертий футболіст Європи по версії France Football (1): 2003
П'ятий футболіст Європи за версією France Football (1): 2005
Третій футболіст світу за версією World Soccer(3): 1999, 2000, 2004
Третій футболіст світу за версією FIFA (1): 2004
Найкращий футболіст планети за підсумками голосування в Інтернеті вболівальників всього світу (Golden foot) (1): 2005
Найкращий футболіст України (6): 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
Найкращий гравець чемпіонату України (1): 1997
Найкращий бомбардир чемпіонату України (1): 1999
Найкращий бомбардир Серії А (2): 2000, 2004
Найкращий бомбардир Кубка/Ліги чемпіонів (3): 1999 (11 м'ячів), 2001 (9 м'ячів), 2006 (9 м'ячів)
Приз «Найкращий футболіст країн СНД і Балтики» («Зірка») від газети «Спорт-Експрес»: 2004, 2005
Член Клубу Олега Блохіна — 374 м'ячі.
Голи в клубних турнірах під егідою УЄФА на 10.03.2011: 67[21]
Ліга чемпіонів УЄФА : 59
Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА : 7
Суперкубок УЄФА : 1