Місяць тому йому виповнилось уже тридцять шість. Поважний вік як для футболіста, тим паче для нападника. Не секрет, що Мундіаль в Бразилії - останній для німецького голеадора Мірослава Клозе.
"Зелені хлопці" просто так на Мундіалі не їздять. Навіть за європейськими мірками збірна Ірландії є доволі скромною. Втім, у активі острів’ян є одне досягнення, що вже ніколи не підкориться навіть таким гегемонам як Бразилія чи Німеччина.
Бразильський Мундіаль – чемпіонат світу, який вже став надбанням спортивної історії.
Святкування забитих голів для багатьох футболістів уже стало своєрідним ритуалом. Хтось при цьому передає привіт критикам, хтось зізнається у коханні, а хтось просто витанцьовує улюблені ритми.
Визначати найкращого гравця на чемпіонаті світу - традиція, що бере свій початок ще від першого Мундіалю.
Історія знає чотири колективи, які принаймні тричі брали участь у планетарній першості, однак жодного разу не пробивалися до плей-офф.
Бразильський Мундіаль – турнір, який ще навіть не завершившись, сповна виправдав реноме великого футбольного свята.
Що гірше: ніколи в житті не дістатися найважливішого футбольного матчу у світі, чи щоразу зазнавати у ньому поразки?
Річ, яка робить Мундіаль найцікавішим і найважливішим футбольним турніром сучасності - це присутність збірних із усіх континентів. Найуспішніші - звісно, Європа та Південна Америка. Проте свої здобутки на планетарній першості має і африканська земля.
Зберегти свої ворота на замку, та ще й у поєдинку чемпіонату світу. Що може бути приємнішим для голкіпера?
