Стати найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів з 5 голами – цілком реально. У трьох із п'яти стартових розіграшів турніру саме півдесятка голів виявлялося достатньо для того, щоб виграти гонку бомбардирів. Востаннє це траплялося у сезоні 1996/1997, коли звання найкращого голеадора здобув гравець мадридського Атлетіко Мілінко Пантіч.
Протекторат тренера
У Мадрид серб приїхав у 29-річному віці. Трансферу Пантіча передувала міфічна історія про діалог головного тренера "матрацників" Радоміра Антіча та президента клубу Хесуса Хіля. Опальний президент не міг повірити у те, що Антіч всерйоз вірить у здатність Пантіча підсилити його команду. Мовляв, переїзд Мілінко в Іспанію – наслідок не стільки якісної гри футболіста, як банальне земляцтво.
Врешті-решт тренеру вдалося переконати президента придбати одного з лідерів грецького Паніоніса (кажуть, Хіль пригрозив Антічу поверненням коштів у випадку провалу Пантіча). У 19-річному віці Пантіч став гравцем Партизана і вважався одним з найбільш талановитих югославських футболістів свого покоління. Саме тоді Мілінко познайомився з Антічем, щоб через 10 років зустрітися в Атлетіко.
Легендарні гравці захоплюють своїми історіями успіху кожного вболівальника. Насолоджуйся незабутніми футбольними моментами із легендарною Żubrówka та отримуй порцію натхнення від найкращих матчів Ліги чемпіонів!
Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka та коктейлі тут.
Пантіч приїхав у Мадрид виснажений передсезонною підготовкою у Греції. Тренер Паніоніоса Емеріх Еней (саме він очолював збірну Угорщини в історичному прем'єрному поєдинку проти України в Ужгороді у 1992-му) любив влаштовувати по три тренування на день. Якось Антіч зателефонував земляку і запросив у Мадрид. Вже у дебютному матчі за "матрацників" серб вразив якісною грою і забитим м'ячем після незвичного удару зі штрафного.
Золотий дубль і титул в ЛЧ
Стартовий сезон новачок провів доволі успішно (16 голів і статус другого бомбардира команди), а його завершив яскравою крапкою. У фіналі Кубка короля саме Пантіч приніс перемогу Атлетіко у битві з Барселоною в компенсований час. Відтак, мадридці не лише виграли Прімеру, а й оформили золотий дубль – перший в історії клубу. На команду Антіча чекала Ліга чемпіонів.
У групі мадридська команда зустрілася, як потім виявилося, з майбутнім переможцем турніру – дортмундською Борусією. Хоча у перших двох турах іспанці протистояли скромним Стяуа (4:0) та Відзеву (4:1). По два голи румунам та полякам відвантажив Дієго Сімеоне, сусід Пантіча по кімнаті. Що стосується серба, то у шести матчах групового етапу він забив чотири рази – по голу кожному супернику (двічі Відзеву). Особливо красиво Мілінко забив у Дортмунді.
Шлях "матрасників" обірвався вже у чвертьфіналі, Пантіч знову відзначився, утім цього виявилося занадто мало. Міцний Аякс Луї ван Гала здолав суперника лише в екстратаймі (3:2) – на 119-й хвилині забив Тіджані Бабангіда. У свою чергу, Пантіч реалізував пенальті на 105-й хвилині і зробив рахунок 2:2. Одразу десятеро футболістів відзначилися 4 голами у тому розіграші, проте показник сербського атакувального півзахисника залишився недосяжним.
Квіти для маестро
Крім важливої ігрової та, як наслідок, статистичної ролі для Атлетіко, де Мілінко затримався до липня 1998-го, поки не перебрався у французький Гавр, він виконував ще й духовну роль. 28 січня 1996-го мадридці на "Вісенте Кальдерон" перемогли Атлетік з Більбао 4:1. Усі голи господарів прийшли після подач від кутового прапорця, які ідеально виконував серб.
Однією серед тисяч вболівальників на мадридському стадіоні була жінка на ім'я Маргарита Луенго. Перед тією грою у неї було відчуття – її команда заб'є сьогодні 4 рази. Тому в одному з фанатських кафе Маргарита попросила в адміністратора 4 гвоздики і взяла їх на стадіон. Після кожного взяття воріт жінка кидала квітку поруч із кутовим прапорцем. Два з чотирьох голів Атлетіко забив після корнерів у виконанні Мілінко Пантіча (ще раз серб забив сам).
Мілінко Пантіч / фото Атлетіко
Якось футболіст підійшов до кутового прапорця і недбало буцнув квіти. Після цього Маргарита написала Мілінко записку: "Не роби цього, будь ласка. Гвоздики – для тебе". Відтоді Пантіч та пані Луенго близько потоваришували. 74-річна жінка зараз називає Мілінко своїм сином. Після прощального поєдинку футболіст подарував подрузі свою футболку, яку та передала у клубний музей.
Лише одного разу традицію з гвоздиками було порушено – не стало близької подруги Маргарити і вона не змогла прийти на стадіон. Навіть у час пандемії на кожному домашньому матчі "матрацників" вже не на "Вісенте Кальдерон", а на "Ванда Метрополітано" поруч із лівим кутовим прапорцем південних воріт лежали гвоздики у клубних кольорах: 12 червоних та 12 білих. Одного дня Маргариті зателефонував капітан команди Коке із серйозним запитанням: "Як правильно мають лежати квіти?" Жінка через камеру підказувала "асистенту", де саме повинен розташовуватися букет.
Мілінко Пантіч вже давно не виходить на поле у смугастій формі Атлетіко, а Маргарита Луенго нечасто буває на матчах улюбленої команди і рідко підтримує її під час виїзних поєдинків. Та протягом 25 років жодна домашня гра мадридців не минає без квітів, які лежать поруч із кутовим прапорцем.