Екс-форвард "Динамо" результативно зіграв за київський клуб у матчі пам'яті Валентина Белькевича проти мінського "Динамо".
- Чудово організований футбольний матч, особливо приємно, що прийшло багато вболівальників. Цікаве протистояння двох сильних команд, яке зародилося ще за часів Радянського Союзу. Після першого тайму ми програвали 1:3, було неприємно. Але поговорили в роздягальні, добре налаштувалися. Нічия стала найкращим результатом для такого матчу.
- Коли ви переїхали до Києва, Валентин допомагав адаптуватися в новому місті та новій команді?
- Валік та Саша Хацкевич мали величезний вплив, допомагали. Причому не лише мені, але й Сані Алієву, коли ми намагалися потрапити до першої команди "Динамо". Білоруси один одного на самоті не залишать, мені було це дуже приємно. Причому їхня підтримка відчувалася як на полі, так і за його межами. Зараз усе це згадую з великою вдячністю.
- Для нападника плеймейкер в особі Белькевича був ідеальним партнером?
- Звичайно, інколи здавалося, що він й із заплющеними очима міг віддати передачу, і правою, і лівою ногами. Людина на полі без слабких місць, мав такий талант, таку світлу голову!
- Багато забили м'ячів з його передач?
- Так, причому й він із моїх забивав. Повторюся, з таким партнером гралося дуже приємно.
- Ви знову, через кілька років, одягли футболку "Динамо" (Київ)...
- Цей клуб для мене - не порожній звук, він дуже багато для мене значить. Знову вийшов під №10. Нехай і на рівні ветеранів, усе одно це дуже приємно.
До слова, зв'язка Алієв-Мілевський створила гол-красень, що допоміг київському "Динамо" врятуватись.