Було у вас таке, що чекаєш від свого улюбленого клубу успіхів у єврокубках, але з кожним роком лише все більше розчаровуєшся? Якщо так, то ви, більш за все, вболівальник київського Динамо.
Після півфіналу з "Шахтарем" в Кубку УЄФА 2009 "біло-сині" так більше і не радували нас по-справжньому. Та ця стаття зовсім не буде критикувати "Динамо", як ви могли подумати, навпаки, я хочу похвалити киян.
Зимове міжсезоння мало стати тим етапом, коли Олег Блохін зробить колектив, таким як має бути. Тренер придбав гравців під своє бачення гри, відпрацював тактику, мотивував хлопців на продовження боротьби в Лізі Європи та Чемпіонаті України. Хоча сам Олег Володимирович сказав, що команда стала його лише на 50%, а працювати ще треба досить довго. Та вболівальникам і журналістам важко пояснити, що часу було мало - вони й так довго чекали, результат треба уже зараз.
Результату ми якраз і не побачили, а от гра... Це щось неймовірне! Я не хочу перебільшувати, але футбол "Динамо" вийшов на новий рівень, рівень потужного єврокубкового бійця. Звичайно, рости ще є куди, та згадуючи осінь і газаєво-сьомінський період, ми бачимо величезний крок вперед, навіть стрибок... подвійний стрибок. Тим важче переживається виліт від "Бордо", якоїсь французької командочки, яка і близько не показала футболу, вартого наступного етапу Ліги Європи. Та головне все-ж сталося: ми піднялися з колін!
Саме пісня з такою назвою згадується, коли я бачу гру київського "Динамо". Майже кожен рядок ніби написаний про наших хлопців. Ось дивіться самі.
Вы не верили в нас — вы считали расклады
Мы дрались за себя и за достоинство флага
Вы считали размер премиальных конвертов
Мы сжигали на поле свою кровь, свои нервы
Дійсно, "Динамо" дуже рідко можна було звинуватити в тому, що воно не викладається на полі. В чемпіонаті кожен інколи може дозволити собі якісь слабкості, кияни не є виключенням. А от у єврокубках підопічні і Газаєва, і Сьоміна, і Блохіна не грали "спустивши рукава", завжди боролися до останнього. Щоправда, сил не завжди вистачало, от і здавалося, що Мілевський не хоче робити ривок, Гармаш спеціально не точно віддає, а Даніло Сілві не цікаво ганятися за швидкими вінгерами суперника. Ще й вболівальники та журналісти у важкий період не захотіли підтримати команду, а навпаки, почали поливати її брудом. Розмова ж про гроші - це, взагалі, вічна тема. "Якби мені платили такі бабки, я б по п'ять м'ячів за матч забивав" - часто можна почути від пересічного "вболівальника". Не забивав би, друже! Футболісти з самого дитинства пахають, як прокляті, тренуються, тримаються режиму, травмуються, лікуються. І лише найсильніші потрапляють до першої команди. А ви говорите "Дайте мільйон, я вам Лігу Чемпіонів виграю". Ні-ні, не все так просто.
Вы не верили в нас, восхищаясь другими
Мы терпели, сжав зубы, и просто рубились
Вы прикинули шансы по старой системе
Упустив лишь одно — МЫ ПОДНЯЛИСЬ С КОЛЕНЕЙ.
Після декількох років без чемпіонств та євро-успіхів у "Динамо" суттєво поменшало фанів. Вони банально перейшли на ворожий бік. Я маю принаймні двох таких знайомих. Один вже два роки, як вболіває за "Дніпро", схоже, прихід Хуанде Рамоса підштовхнув його до цього кроку. Інший, мій викладач в коледжі, перейшов до стану фанів "Шахтаря", обгрунтувавши це тим, що футбол "гірників" йому подобається більше. Чесно кажучи, не розумію я цих людей, але це їхнє право. На жаль, у нас такий менталітет, не патріотичний, ми краще за "Реал" чи "Барсу" повболіваємо, або ж назло рідному клубу, який не радує успіхами, за його головного ворога.
Вы давали прогнозы и ждали провалов
Вы не видели крови и слез в раздевалках
Где рождалась Команда в огне поражений
Вы не знали одно — МЫ ПОДНЯЛИСЬ С КОЛЕНЕЙ
А такий вислів ви чули чи може й самі казали? "Сьогодні "Динамо" грає в Лізі Чемпіонів? Немає сенсу дивитися, все-одно програють." Часто в букмекерських конторах я бачив як мої друзі, зі спокійною душею, ставили проти київського клубу і заробляли на цьому гроші. Поразки перестали засмучувати, сприймалися як належне.
Та команда не збиралася миритися з цим. Думаєте, Сьомін не намагався щось робити, думаєте, гравці хотіли його позбутися? Юрій Павлович для багатьох динамівців став ніби батьком і його звільнення, безперечно, боляче вдарило по хлопцях. Говорячи лікарською мовою, якщо хворобу запустити, то лікувати потім дуже боляче.
Прийшов Олег Блохін...
Вы пытались нас втиснуть в привычные схемы
Мы ломали законы футбольной вселенной
Мы шагнули в легенду, отбросив сомненья
МЫ ПРИШЛИ НАВСЕГДА — МЫ ПОДНЯЛИСЬ С КОЛЕНЕЙ
З приходом Олега Володимировича експерти почали радити тренеру "правильну" модель гри, "правильних" новачків, "правильний" настрій. Та Блохін завжди здавався самодостатньою людиною і сам прекрасно знав, яким шляхом йому йти. Він придбав новачків, які в багатьох викликали нерозуміння. Навіщо купувати Безуса, якщо в півзахисті і так вистачає виконавців? Навіщо купувати Віду, якщо він навіть у Загребі не вражав своєю грою. Ну хіба-що Селін пригодится.
На справі все вийшло кардинально по-іншому. Саме Селін поки й не проходить до основи. А от Безус потихеньку награється на фланзі. Через нього проходить багато атак. Думаю, майбутнє в Києві у хлопця є. Віда взагалі ніби з дитинства в біло-синій формі. Його комбінації з Ярмоленком просто розривали захист "Бордо", вони з Андрієм на підсвідомому рівні відчувають один одного. Додайте сюди ще й Аруну, якого давно всі списали, а він взяв і заграв під керівництвом Блохіна. Та ще й як заграв, один з лідерів центру поля.
Також тренер не побоявся позбутися від футболістів, які стали легендами київського клубу, віддавши йому багато років. Це і Нінковіч, і Ель Каддурі, і Бетао, і Юссуф, і Алмейда, і Мілевський. Погодьтеся, для цього потрібен неабиякий характер.
Вы не верили в нас — вы считали расклады
Мы дрались за страну и достоинство флага
Нас хотели бы видеть всегда на коленях
ТОЛЬКО МЫ НЕ СОГЛАСНЫ — МЫ ВСТАЛИ С КОЛЕНЕЙ
В цьому стовпчику лише один новий рядок "Нас хотіли б бачити завжди на колінах". Звичайно, хотіли б. Як же ворогам було приємно, що клуб опустився в яму. Постійно говорили, що від "Динамо" залишилося лише ім'я, а гра вже ніколи не з'явиться. Але прийшла людина, яка колись робила "Динамо" грандом європейського футболу в ролі гравця і тепер готова повторити це в ролі тренера.
На жаль, у грі з "Бордо" кондиції динамівців ще були далекі від ідеалу. Та в чемпіонаті хлопці мають викластися повністю. Про чемпіонство вже говорити не варто, а от друге місце команда нікому не віддасть.
Віталій Усик, ukrainefootball.net