"Футбол 24" розповідає про унікальний український клуб із Чикаго, який дає "прикурити" усім, хто його недооцінює.
Вони назвали свій клуб красномовно і грізно – "Тризуб". Щоб не було жодних сумнівів у тому, яку державу представляють на полі бою. Їхня гра вдосконалюється, а результати стають щоразу успішнішими. На матчі "Тризуба" приїжджає навіть Дмитро Коваленко – наш знаменитий хавбек "Чикаго Файр", "Лос-Анджелес Гелексі" та ще трьох інших клубів МЛС, який свого часу грав пліч-о-пліч із Девідом Бекхемом. "Ми згуртувалися для того, щоб гідно відстоювати честь батьківщини за океаном", – кажуть тут.
Взагалі-то клубів є аж три. Два із них – U.A.S.C. Lions та FC Сonnection – спеціалізуються на великому футболі. Проте їх здобутки не такі вагомі, як у "Тризуба". "Тризуб" грає в індор соккер, або ж, простіше кажучи, шоубол.
*******
Індор полюбляють навіть футбольні зірки найбільшої величини. Ліонель Мессі, Дієго Марадона, Карлос Тевес, Рональд де Бур, Енцо Франческолі, "Барселона", "Реал", "Атлетіко" спробували свої сили в цьому різновиді футболу. Він, варто сказати, вельми оригінальний. Розміри поля – 40 на 20 метрів. Ширина воріт – 5 метрів. Ще один вагомий нюанс – тут немає аутів. М’яч відбивається від бортика і гра триває. Склад команди – голкіпер + 5 польових гравців. Фолиш – будь готовий отримати попередження або навіть вилучення на 2 хвилини.
"В індорі кожна секунда може зіграти вирішальну роль, – пояснює "Футбол 24" Андрій Гаврилишин, ідейний натхненник та найкращий бомбардир "Тризуба", який кілька років тому намагався пробитись в основу львівської "Енергії". – Це надзвичайно динамічний футбол. Навіть рівень першого дивізіону українського футзалу не дотягує до індора в плані фізичного навантаження. Ми намагаємося робити заміни кожні 1,5-2 хвилини. Коли твоя команда опиняється в меншості, ти вже за 30 секунд втомлюєшся більше, ніж за 2-3 хвилини у повному складі".
У США цей спорт до біса популярний. На кожному матчі збирається в середньому по кілька сотень глядачів. Коли ж грають лідери – зали переповнені. За словами наших діаспорян, найпотужнішу підтримку тут мають польські та албанські команди. До конфліктів між ворожими таборами не доходить практично ніколи – на матчах працює велика кількість сек’юриті.
*******
Чиказька National Soccer League існує вже 98 років. Кажуть, її найкращі часи припали на попереднє десятиліття, коли тут виступало багато екс-футболістів різноманітних національних збірних. Але й зараз прихильникам індору у Місті Вітрів є чим пишатися. Місцева ліга залишається однією з найсильніших в усій Америці. Вона поділяється на три категорії, що варті уваги – Champions division (найсильніший), Major division та First division.
"Тризуб" cвого часу не без проблем, але таки кваліфікувався у Major division, випередивши найближчого конкурента на 1 очко. У минулому сезоні українці посіли тут 4 сходинку серед 14 команд. А зараз, після 8-ми турів, йдуть у трійці лідерів, поступаючись двом клубам – SAC Wisla B та Berber Stars, але суттєво випереджаючи поляків із "Ягеллонії".
Регулярний чемпіонат традиційно розпочинається у жовтні і триває до березня. Десять клубів грають у два кола (а це – по 18 матчів), за підсумками визначиться чемпіон, який і кваліфікується у Champions division. Там у команд статус вже не аматорський, а наполовину професіональний. Хлопці із "Тризуба" також мріють потрапити до когорти найкращих. І у чинному сезоні вони дуже близькі до цього.
*******
"Тризуб" – це своєрідна збірна найкращих українських футболістів Чикаго. "Коли взимку настає перерва у великому футболі, ми всі граємо за "Тризуб", – розповідає Андрій Гаврилишин. – Тут зібрані найкращі з найкращих. До складу входять 2 голкіпери і 10 польових гравців. Чому об’єднали зусилля? У нас багато польських, німецьких, італійських команд. Вони тримаються купи. А ми, українці, чомусь розпорошували наші сили. Так не має бути".
Усі гравці "Тризуба" – із Західної України. Більшість із них пройшли футзальний вишкіл у львівській "Енергії", житомирському "Контингенті". Але не обійшлося без винятку. Ворота команди захищає Денис Болотов – росіянин, який пробувався у московському ЦСКА і "Спартаку-Щолково". А ще за "Тризуб" грала дуже непересічна особистість – Василь Демидяк. Хавбек тернопільської "Ниви" 90-х увійшов в історію завдяки голу "Таврії", який він забив у віці 16 років 231 дня. Цей рекорд українського елітного дивізіону тримається досі.
На фото: Денис Болотов, Андрій Гаврилишин, Вадим Мошенець
У "Тризубі" з приємністю згадують фрагменти минулого року, коли їм допоміг Василь Скрильов, який виступає за "Княжий Ринок", а раніше засвітився в "Енергії". "У матчі проти потужної албанської команди він забив 2 голи – обидва класні і з дальньої дистанції. Ми тоді посідали 6 сходинку, албанці – 1 або 2, проте ми їх перемогли". А ще на матчі "Тризуба" іноді навідується В’ячеслав Лендел – форвард львівського СКА "Карпати" 1980-х, який вже давно осів у США.
Тренування відбуваються у вівторок і четвер на футзальному полі. У четвер тренування легке, адже матчі, зазвичай, у п’ятницю. Хлопці збираються і обговорюють певні ігрові моменти. Іноді навіть пропускають тренування - їдуть до когось із гравців "на хату" і там аналізують попередні матчі. А от у вівторок ставка на фізику + розіграші, комбінації. "Головна наша проблема – не вдається оформити гол після стандарту, – кажуть хлопці. – Посилено працюємо над цим. Граємо двосторонки без голкіперів – на тримання м’яча. Перемкнутися з великого футболу на маленький - важче, ніж навпаки".
Важче, проте українці непогано адаптувалися до особливостей індору! У списку найкращих снайперів ліги – одразу три гравці "Тризуба": Андрій Гаврилишин, Олександр Кузик та Дмитро Збужовий.
А російський легіонер Денис Болотов – у трійці найбільш надійних голкіперів регулярного чемпіонату.
"У нас в колективі немає капітана, – зауважує Андрій Гаврилишин. – Кожен намагається брати на себе максимум відповідальності. Лідер? Вадим Мошенець. Він – один із найдосвідченіших виконавців, хоча в Україні ніде серйозно не грав – лише на обласному рівні. Суворий, впевнений у собі".
Паралельно із футболом "тризубівці", звісно ж, працюють. Найчастіше серед них трапляються представники двох професій – будівельники і водії фур. "В нас усіх тут нелегка доля", – не скаржаться, а просто констатують.
*******
Найкращий бомбардир "Тризуба" Андрій Гаврилишин прибув у Штати шість років тому. Спершу – у Нью-Джерсі, де влаштувався вантажником. Працював із 6-ї ранку до 8-9 години вечора. Позаяк ще вчора намагався пробитись в основу львівської "Енергії" і регулярно грав у футзал, його вабило на стадіони та ігрові майданчики.
"Мене помітили мексиканці і взяли в свою футбольну команду, – пригадує Андрій. – Було важкувато, бо мій досвід великого футболу обмежувався комарнівським "Газовиком-Хуртовиною". Отримував там 250 гривень за матч. Мексиканці ж платили 150 доларів за один поєдинок. Потім мені зателефонували друзі з Чикаго: "Приїжджай сюди, тут є чим зайнятися".
На фото: Андрій Гаврилишин
Гаврилишин приїхав і влаштувався у російський ресторан "Живаго", а паралельно виступав за футбольний клуб Сonnection.
"Важко було поєднувати, – каже українець. – Адже у суботу я працював у бенкетних залах, де було по 300-350 гостей. Закінчував зміну о шостій годині недільного ранку і не встигав виспатися перед грою. Тренер бачив, що я виснажений. А паралельно з роботою в ресторані я ще й розносив рекламки. Щоб чогось досягнути в Америці – потрібно наполегливо працювати".
Зараз Гаврилишин займається дизайном у компанії засновника "Тризуба" – киянина Юрія Бондарцова. Плюс – підпрацьовує на будівництві. Веде надзвичайно динамічний спосіб життя. Інакше – не можна.
"У понеділок я граю в мексиканській лізі – там легко – суто для підтримання форми, – починає загинати пальці Андрій Гаврилишин. – У вівторок відбувається тренування "Тризуба". У середу – заняття з футбольною командою Lions. Четвер – чергове тренування "Тризуба". П’ятниця – гра в Major division. У суботу відпочиваю. Неділя – знову гра. Тобто, 6 днів із семи я з м’ячем".
*******
На матчі "Тризуб" виїжджає власними автівками. Проте буває так, що команду запрошують на відкритий турнір в інший штат. Тоді доводиться брати бус, прикрашати його наклейками, банерами і вимпелами із символікою клубу. Стандартний саппорт "Тризуба" на виїзді – 10-15 вболівальників.
Дев’ятнадцятого лютого українська команда стартуватиме на великому регіональному турнірі з футзалу, де зіграють усі навколишні штати – Мічиган, Вісконсин, Айова, Індіана. "Тризуб" – єдиний представник Іллінойса. Перше місце дарує путівку на національну першість, яка пройде у Каліфорнії, а це вже "зовсім інший турнір".
Щоб заявитися на регіональну першість із футзалу, потрібно сплатити 550 доларів. Страхівка – це ще 300 баксів. Додайте сюди витрати на переїзди і готель. До речі, один сезон у Major division обходиться "Тризубу" в 5-7 тисяч доларів. Сума немала, враховуючи, що гравці не отримують за свій ентузіазм ані цента.
"Українці чомусь скупіші, ніж поляки чи литовці, – констатує Андрій Гаврилишин, який шукає спонсорів для "Тризуба". – Литовець, наприклад, готовий дати мені 2 тисячі на команду. Телефонуєш українцеві і чуєш: "Це не в моїх інтересах". Дивно, чому так. Адже ФК "Тризуб" у нашій околиці Чикаго знають буквально всі. Я телефоную у компанії, які займаються вантажними перевезеннями, які заробляють мільйони, і якими керують українці, а їм шкода виділити 2-2,5 тисячі доларів".
У команди є два комплекти форми – синя і зелена. Яку з них обрати на наступний матч – домовляються заздалегідь. Але іноді виникають екстремальні курйози.
"Обов’язково знайдеться якийсь пацан, який в останній момент скаже: "А я сьогодні зелену не взяв", – сміються у "Тризубі". – Ну хоча б минулого тижня. Вирішили брати синю форму. І тут такий Діма Збужовий: "Пацани, я не маю". Він прихопив зелену. "Ну й що? – запитуємо. – Давай щось думати!" "Що ми будемо думати? Я не маю".
На щастя, вдалося домовитись із суддею, що один наш гравець одягне світлу футболку, і ми йому ззаду наклеїмо номер синім скотчем. Це заборонено, проте судді нас знають – ми граємо вже кілька років. Іноді йдуть нам назустріч".
"Ми завжди будемо раді бачити у своєму складі нові імена", – кажуть наостанок українці із Чикагщини. Професіонали з українським паспортом на заробітках у США вже нікого не здивують. То чому б не прислужитися "Тризубу"?