Захисник луганської Зорі Максим Білий, який на правах оренди виступає за львівський Рух, пригадав свій легіонерський досвід.
"У Хорватії з адаптацією мені дуже допоміг Мілевський. З Артемом ми проводили разом багато часу, завдяки йому я вже за місяць знав місто. Та й взагалі не сумував за кордоном, як це буває у інших. Ми завжди були разом з Радченком та Мілевським.
Не кривитиму душею, мені хотілося фінансової стабільності після Зорі. Але це не було основною причиною переїзду до Європи. Від переходу в Хорватію я в першу чергу хотів поштовху в кар’єрі. Тобто Хайдук розглядав у якості трампліну. І, більше того, я переконаний, що мені вдалося засвітитися та проявити себе. Але Хайдук чомусь не відпустив мене, хоч і мав солідну пропозицію від Копенгагена. Мені пояснили, що команда просто не зможе без мене обійтися, так як за тиждень до цього іншого центрального захисника продали до Китаю.
Але я все одно цього не зрозумів, бо хорватський чемпіонат грається в чотири кола і вже на третьому всі розуміють, хто на якому місці закінчить сезон. Тобто на той час турнірних завдань Хайдук особливо не вирішував, але й мій трансфер вони блокували. Я дограв до літа в Хорватії та мав шанс поїхати на збори з київським Динамо Сергія Реброва. Але знову хорвати мене не відпустили, мотивуючи тим, що я гравець вже не того рівня, щоб їздити на перегляди. Мене заспокоїли та сказали, що команда виступатиме в Лізі Європи та я гратиму регулярно. Щоправда, насправді вийшло зовсім по-іншому! На моїй позиції грав незрозумілий футболіст, який навіть збори не проходив, а я на лавці сидів. Як зараз пам’ятаю, як сильно чекав матчі кваліфікації проти Маккабі в Лізі Європи, а мені навіть шансу не дали. В підсумку через пів року я пішов безкоштовно", – розповів Білий в інтерв'ю прес-службі Професіональної футбольної ліги.