"Футбол 24" розповідає про тренера, який у Ювентус "прийшов на все готове", аби довести це готове до стану, близького до безсмертності.
Массімілано Аллегрі та Зінедін Зідан – зіткнення протилежностей
У фіналі Ліги чемпіонів нас чекає сутичка двох світів. Це, звісно, трохи спрощений підхід, але у загальних рисах відображає картину якнайповніше. У чому добрий Аллегрі, у тому програє Зідан, і навпаки. Массіміліано ніколи не був для гравців таким близьким, як Зізу. Француз же явно поступається у наборі тактик і здатності вибудувати своїх гравців, як солдатів, в ідеальній готовності до нових маневрів і блискавичних змін. Тим цікавіше буде спостерігати дуель Ювентуса і Реала у тренерському розрізі. Зідан побудував блискучу атакувальну машину (за іспанськими мірками), але ось біда – нинішня "Стара Синьйора" здатна розбивати будь-яку подібну армію на раз. Цей Ювентус – найбільш абсолютний і бездоганно вибудуваний організм, можливо, навіть в усій історії туринського клубу. Парадоксально, що його творцем є людина, яку в Турині ненавиділи усією душею, та й у Мілані алленаторе далеко не ідеальні стосунки мав з гравцями.
Відродження з лайна і потреба нового стрибка
Коли Антоніо Конте приходив до керма Ювентуса, він попросив зробити один зовні простий крок – довіритись і піти за ним, аби нарешті "вибратись з лайна", яким безперечно є 7-е місце для такого клубу, як цей. Успіх колишнього гравця Юве був настільки приголомшливий, що з часом почав викликати відразу. Адже в Серії А для "б'янконері" не було суперників і близько, а ось у Лізі чемпіонів команда, здавалось, ніяк не могла переналаштуватись і позбутись ментальності скромного провінціала, яка встигла засісти у головах гравців величного клубу і це тільки дратувало ще більше, позаяк не зовсім відповідало реальним можливостям. Конте не зумів досягнути євровершин і пішов через розбіжності з керівництвом у баченні трансферної політики. "Чи можна піти в найдорожчий ресторан, маючи в кишені якихось 10 євро?"
На зміну покликали куди менш визначного гравця і тренера, якого багато хто вважав абсолютно не гідним такого гранда, як Ювентус. Массіміліано вчепився за свій шанс зубами і настільки посоромив скептиків, що тільки божевільний або бідний на розум засумнівається у його тренерських навичках. Хоча, пригадуєте, був такий собі переломний момент, коли їхні самовдоволені посмішки сяяли на всі 32. І критики вже потирали руки, готуючись до танців на кістках, коли Юве тотально провалив старт другого сезону Аллегрі в Серії А. Макс зумів підняти туринців з 17-го місця на 1-е, і його звірюки більше не випускали впійману здобич аж до заключного матчу. Завершилось усе черговим Скудетто, а ось в ЛЧ був дуже драматичний і навіть несправедливий виліт від Баварії, коли блискуча контратакувальна команда надто рано почала втискатись у свій воротарський, не те що штрафний майданчик.
Коли Ювентус набрав немислимі 102 очки у Серії А, здавалось, що з ним, з Антоніо Конте, "Стара Синьйора" перемагатиме вічно. Можна зрозуміти фанатів, яким одного прекрасного дня пропонують забути Чемпіона і привітати якогось хлопця, в якого був дуже суперечливий досвід із Міланом. Чого тільки не робилось – і напад на авто нового тренера, і жбурляння яєць, і навіть плювки. І ось цей вискочка, якщо хочете "фізрук" Аллегрі в перший же сезон виводить "б'янконері" у фінал Ліги чемпіонів. А, так, він же просто прийшов на все готове і нахабно використав фундамент Конте! Фінал, програний Барселоні, мав би тільки тільки утвердити в цьому зручному переконанні. Берлінська битва завершилась фіаско, яке мало за старою доброю традицією навчити більше, ніж тріумф. І таки навчило.
Коли Тренера ще приймали за фізрука
Період у Мілані був для Аллегрі справжнім випробуванням. Від раю до пекла він проходив такими короткими стежинами, якими зараз перебудовує гру Ювентуса по ходу матчу. Тут тобі і чемпіонство Італії, і відставка після розгрому від Сассуоло, і виступи в Європі. Показовим було протистояння з Арсеналом в 1/8 Ліги чемпіонів, коли Мілан виграв 4:0 вдома, аби осоромитись у матчі-відповіді 0:3. Як пригадує Джанлука Дзамбротта, Златан Ібрагімовіч готовий був розірвати Аллегрі після того розгрому. Наставник вийшов до команди і сказав, що нічого страшного не трапилось, назвавши своїх гравців молодцями. Ібра ледь не поліз битись з тренером, адже не сприймав такого ставлення.
На думку Дзамбротти, саме невмілий підхід до психології своїх футболістів, жахливе управління роздягальнею (у широкому значенні цього терміну), а також страх довіряти більшій кількості виконавців, ніж 11-14 основних, і призвели до втрати Скудетто. Далі був масовий відхід легенд і зірок, і фініш у Мілані, який запам'ятали значно краще, ніж ті добрі моменти. Але вже й тоді він навчився піднімати команду на більш ніж 10 позицій вгору.
Перехід у Шеф-кухарі екстракласу
Варто згадати і протистояння з Барселоною через рік, коли Мілан тактично ідеально виглядав на "Сан-Сіро" і переміг з рахунком мрії 2:0, але безвольно "злив" у гостях 0:4. Напевно, і через це в Італії були побоювання, що цьогорічний Ювентус може не втримати домашню перевагу 3:0, здобуту в 1/4 Ліги чемпіонів над Барсою. Але зараз усе зовсім інакше. Коли команда надто притискається до воріт, і ось-ось має пропустити перший удар, який може привести до нокауту, розстановка змінюється миттєво. І ось уже більша компактність, і підстраховка воскресає без надзусиль. Якщо ж потрібно, пружина розтискається в інший бік. І все робиться так тонко, так ненав'язливо, що ти не встигаєш за зміною запропонованих "страв".
Аллегрі зробив висновки, став ще гнучкішим і просто смертельним противником. Він, як найдосвідченіший шеф-кухар, здатний врятувати будь-який бенкет за декілька годин (у нашому випадку хвилин). Він жонглює змінами меню так, що тільки встигай "наїстися". Усі ці його 3-5-2, 4-2-3-1, 4-3-1-2. 4-3-3 можуть попервах здаватись легкою перекускою, але на ділі змушують суперника переїдати і вмирати якщо не відразу, то поступово. Вам не подобається одне меню, ось вам інше і так до переможного кінця. Ви не встанете з-за "столу", доки Шеф не дозволить. А коли напруга сходить, він просто спостерігатиме з боку із властивою йому усмішкою злого генія, яка не може не приваблювати у такий момент. Сервіс і кухня екстракласу, все для найвибагливішого клієнта.
Феномен Манджукіча
Коли в тебе є такий топовий форвард, який ще й виявляється пахарем, перед тобою як тренером відкриваються нові можливості. Універсальний солдат з найкращих снів Лобановського, Маріо може зробити результат і в атаці, і біля своїх воріт (причому на будь-якій позиції). Добре бути супертактиком, але це може нічого не вартувати без таких виконавців. З іншого боку в тому й вмілість справжнього Алленаторе, аби витягнути зі свого гравця усе і навіть таке, чого він сам від себе не сподівався.
Непередбачуваність – нове слово, від якого можуть панікувати тренери-візаві. Хай скільки б там годин не передивлявся Ювентус гуру тактичного аналізу Реала (за сумісництвом тренер воротарів) Луїс Льопіс, це може допомогти, як мертвому кадило. Ви можете готуватись використати "повільність" захисної формації Юве, але схема команди легко нівелює всі недоліки. Є така думка, що мегашвидкий темп змусить туринців помилятись, і неприступна фортеця даватиме тріщини. Але знову ж таки у "Старої Синьйори" не менше класних виконавців та досвідчених універсальних солдатів. А ті ж К'єлліні та Бонуччі на досвіді та з допомогою цінних порад тренера справляються з найтехнічнішими та найшвидшими гравцями, хай і поступаються опонентам у цих компонентах.
Те, з якою легкістю Аллегрі замінив у центрі поля ключову фігуру Погба (а раніше ще й Пірло з Тевесом), також доводить, що у його побудовах майже немає вад. Коли в команду прийшли Ігуаїн і Дибала, він зробив з Манджукіча вінгера, і цей хід просто добив своєю простотою та успішністю. При цьому були змушені більше працювати на пресинг і оборону всі форварди та гравці лінії атаки, але ніхто не плакав. Хорватський страйкер не забув і як грати на вістрі, відтак його зміщення створюють додатковий простір для Дибали ставати вільним художником і таким собі плеймейкером. Коротше кажучи, при постійних змінах формацій розвиваються і ростуть усі гравці, а за суперника при такій розкоші вибору стає страшно. Для гравців же Аллегрі додається додатковий елемент гри і виключається рутина.
До безсмертя один крок
Реал очікує, що Ювенус гратиме другим номером, але не здивуйтесь, якщо це туринці підуть безстрашно в атаку першими. Зідан блискуче підготував команду до фінішу сезону, якщо говорити про фізичний аспект, але й "Синьйора" не почувається такою вже старою і зберегла чимало сил на вирішальний матч епохи. Матч, який може зробити цю команду безсмертною, а може залишити просто однією з багатьох. 6 чемпіонських титулів поспіль, всі ці рекорди – дуже добре, але без європейського визнання нестерпно мало. Перемога у цьому фіналі поверне "б'янконері" свій дещо призабутий чемпіонський статус у межах цілої Європи. Додасть відсутній пазл у кар'єру Буффона і наділить Аллегрі суперхаризмою елітарного тренера.
Нас чекають захопливі тренерські шахи, в яких головне не перемудрувати. Якщо ж говорити про тренерський двобій, то це саме Зідан повинен хвилюватись і не спати в пошуках нових варіантів гри. Бо Юве Аллегрі давно готовий до всього і навіть з запасом. Хочете домінування, буде вам домінування, хочете терпіння і вичікування на свої контри – без питань. А ось чи готовий терпіти і перебудовуватись з такою ж швидкістю Реал?
Тарас Котів, Футбол 24