В інтерв'ю "Футбол 24" головний тренер "Дніпра" Мирон Маркевич – про підготовку команди до другої частини сезону, непорозуміння із Безусом і своє 65-річчя.
Вчора Мирон Маркевич прибув до Іспанії, де «Дніпро» проводить другі тренувальні збори. Після виснажливого перельоту уздовж всієї Європи тренер встиг на контрольний поєдинок своїх підопічних проти норвезького «Хьоугесунна», а увечері знайшов у собі сили ще й поспілкуватися із «Футбол 24». Першого лютого Мирон Богданович відсвяткував 65-річчя і такою невтомною енергією тренера можна лише щиро захоплюватися.
- Мироне Богдановичу, як пройшов ваш переліт? Скільки пересадок робили?
- Нормально. Дві пересадки. Довелося машиною їхати до Кракова. Я на гру встиг, тож все гаразд.
- Як вам сама гра проти «Хьоугесунна»?
- Поки що все ще таке «сирувате». Думаю, вже з наступної гри почнемо награвати склад. Не так багато часу залишилося.
- Як відсвяткували своє 65-річчя?
- Нормально, у колі сім’ї, можна так сказати. Я не робив великих забав. Лише найближчі люди: родина, внуки.
- В телефоні, напевно, розрядилася батарея від великої кількості дзвінків…
- Так-так, багато було дзвінків (Усміхається). Тож я дуже вдячний всім тим людям за вітання. Причому, з різних кінців України телефонували і навіть з Америки. З цілого світу.
- З якими думками ви перетнули вікову позначку 65 років? Які підсумки для себе підвели?
- Та чомусь дуже швидко все пробігло (Усміхається). Аж не віриться, якщо чесно. Я себе не відчуваю на той вік, стараюся бути в формі. Отак озираюся назад – все-таки більше тридцяти років працюю головним тренером – і бачу, що були успіхи, були й невдачі. Як у будь-якого тренера, тож я нічим не відрізняюся від багатьох тренерів, які довго працюють.
- Ви якось сказали, що ще 2-3 роки відводите для роботи, а потім житимете «для себе». Ці наміри не змінилися?
- Знаєте, у плани завжди встряють різні ситуації. Тому важко спрогнозувати щось. Планувати можна, а як воно все вийде – будемо бачити.
- Як ви собі уявляєте життя «для себе»? Це будуть мандрівки світом?
- Ні-ні-ні… Я наїздився стільки, що вже нікуди не хочу. Дай Боже ще з дітьми попрацювати, ну й, звичайно, внуків повиховувати. Діти виросли без мене, то хоча б із внуками проведу час. Наразі їх двоє, але сподіваюся, що будуть ще.
- Дай Боже! Мироне Богдановичу, ваша рекомендація, як тримати себе у відмінній фізичній формі в 65 років?
- Менше їсти, більше рухатися. Всі п’ють якісь там таблетки, сідають на дієти – люди себе мордують. А варто рухатися кожен день, вживати поменше гарнірів, солодкого, натомість їсти якомога більше овочів, фруктів, риби. Можна і м’ясо, але в розумних пропорціях. Нічого особливого в цьому немає, найголовніше – щоденний рух. Не обов’язково бігати, можна ходити багато. Ну й, звичайно, менше алкоголю.
- Ваш син Остап готується до тренерської кар’єри. Як ви оцінюєте його потенціал? Чи допомагаєте, підказуєте?
- Він в останній рік увімкнувся в таку тренерську діяльність. Чесно кажучи, я приємно здивований його чіпкістю і допитливістю. Кілька місяців Остап пробув в Іспанії – починаючи від збірної Іспанії і закінчуючи дитячим футболом. Він уважно дивився, як усе працює, і ще поїде дивитися. Я йому в тому допомагаю, звичайно. Плюс – тренерською ліцензією займається. Син дійсно розуміє футбол, тож я дуже за нього радий.
- У «Дніпра» зараз проходять другі збори. На якому етапі підготовка до другої частини сезону? Над чим ще потрібно попрацювати?
- Зараз це, в основному, швидкісна витривалість плюс ігри. Заключний збір – це вже буде чиста швидкість, а також матчі. Будемо підводити до форми, тому що у нас непростий початок – «Динамо», «Шахтар», а склад практично увесь змінився. Треба його зараз награти.
- Наразі у «Дніпрі» рух тільки в одному напрямку – з команди. Які у вас враження від потенційних новачків – Адамюка, Кобахідзе, Політила, Петрова?
- Кобахідзе, на жаль, отримав травму – у нього вибите плече. В Іспанії його нема. Петров додає з кожним днем. Якщо так далі піде – то він нам не завадить. Адамюк – також хороший хлопець. Потрібно його, звичайно, підівчити, але бажання і старання дуже багато.
- Дуже болюча тема Безуса. Надалі «Дніпру» і Роману – не по дорозі?
- Ніяк не можу добитися, щоб він розізлився на мене. Не те, щоб я тільки «Безус і Безус»… Хочу, щоб він мені довів, що я помиляюся. Все залежить від нього. Я не стомився – це моя робота – але все, що я кажу, він не сприймає. Зараз такий футбол, що на полі потрібно багато бігати. У Безуса майстерність є, але того замало. Варто бігати, грати у відборі, швидко мислити, не перетримувати м’яч. На жаль, поки що не можу того добитися від нього.
- Чи виплатив «Дніпро» старі борги іспанським тренерам? Можливо, вам щось відомо?
- Я, чесно кажучи, нічого не знаю. Знаю, що була якась комісія з УЄФА у Дніпропетровську, але чим те все закінчилося – поняття не маю. Тож це не до мене запитання.
- Є чутки про інтерес солідних клубів до Євгена Селезньова…
- Я би хотів, щоб він залишився. А як воно все буде… Якщо ще й Селезньов піде – буде важкувато. Нам й так вже важко.
- Упродовж багатьох місяців ви б’єте в набат, апелюючи до керівництва клубу. Чи бачите зараз хоча б якесь розуміння ваших побажань і кроки назустріч?
- Чесно кажучи, поки що я не бачу якихось зрушень у кращий бік. Будемо сподіватися, бо що нам залишається? У нас зараз багато молодих футболістів – будемо з чогось «ліпити». Але я б все-таки хотів, щоб керівництво мені допомогло. Бо так керувати командою – важко.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
"Я – українець до мозку кісток". Правила життя Мирона Маркевича
Остап Маркевич: Із Зіданом розмова була короткою. Піднімаємося нагору, а там – Дель Боске
"Роман, як валіза без ручки". Як розвивався конфлікт Маркевича і Безуса