"Футбол 24" намагається передбачити, хто стане першим головним тренером серед керманичів клубів УПЛ, що втратить своє робоче місце?
Не встиг розкочегаритися новесенький сезон Прем‘єр-ліги, як вже маємо нагоду поговорити про можливі зміни на тренерських містках в деяких українських клубах. Ви тільки стрічку новин погортайте: скандали, претензії, ультиматуми, незадоволення – воістину, наставники підкидають купу медіаприводів для журналістів! І це ж – тільки початок. А коли підуть перші провали?..
Користуючись моментом, «Футбол 24» визначає персони трьох вітчизняних наставників, яких УПЛ може втратити вже найближчим часом.
1. Мирон Маркевич, «Дніпро»
Кризовий період: найближчий місяць
Дніпропетровський «Дніпро» ніби й клуб серйозний, і завдання в ньому ставляться амбітні, але вкрай дивні рішення керівництва імені останніх місяців наводять на думку: бути біді. Адже одна з ключових персон «синьо-біло-блакитних» вже однією ногою стоїть деінде.
Ледь команда встигла протверезіти після запального ЛЄ-шного святкування, як в неї почалися проблеми. І якщо відхід Коноплянки в жодному разі не став сенсацією (скоріше, подарував полегшення, поставивши крапку у довготривалій набридлій сазі), адже втримати лідера було нереально, то подальші дії керівництва «синьо-біло-блакитних» викликають як мінімум величезний подив. Добившись кропіткого підняття нагору, вища управлінська ланка фактично дала смачного копняка всім, хто був причетний до історичного успіху. «Летіть вниз, як сильні – виберетеся самі» - під таким неоголошеним девізом нині працюють всі «дніпряни».
Замість того, аби скористатися здобутками і напрацюваннями минулого вкрай успішного сезону задля підкорення нових, більш серйозних і статусних вершин Коломойський вирішив, що слід затягнути пасочок – а значить, більше витрачати гроші не варто, обійдуться внутрішніми резервами.
Не мені розказувати вам про всі подальші кадрові пробоїни команди Маркевича вкупі з фінансовими негараздами, які у танго-сплетінні з травмами фактично поставили бронзового призера на коліна у новому сезоні (фактор емоційного спустошення після яскравої фінальної ейфорії виносимо за дужки через його притягнутість і відверту суб’єктивність). На ділі пік команди плавно перейшов у затяжне піке, вийти з якого зусиллями наявної обойми виконавців – завдання, про яке аж ніяк не мріяв Мирон Богданович після єврофіналу. Крах амбіцій, розставання з надіями, прощання з примарною ЛЧ – ось вони, сучасні реалії дніпропетровського клубу. А як чудово все починалося…
Своєрідним лакмусовим папірцем сили теперішнього «Дніпра» стане сьогоднішній матч проти «Шахтаря», у якому чергового разу прорвуться назовні усі існуючі проблеми команди Маркевича. Більше того, у разі поразки «синьо-біло-блакитні» де-факто розпрощаються з надією на «срібло» українського чемпіонату: звісно, ми віримо у чудеса, але – «відділ фантастики поверхом вище» (с). І що тоді ловити амбітному Мирону Богдановичу, який більше за все цінує справедливість, якою в Дніпропетровську і не пахне?
Рано чи пізно його терпець урветься. Спостерігати, як розвалюється на очах виплекане тобою творіння – вище людської гідності. Він вже рвався на свободу, але – контракт. Залізний аргумент, об який розбивається будь-яке зрозуміле і логічне «хочу». Та й МБМ – не Ежідіу, тому у разі необхідності домовлятимуться полюбовно.
Звісно, саме наступний місяць стане вирішальним як у долі Маркевича, так і «Дніпра». Цілком ймовірний варіант, що напередодні старту у груповому турнірі Ліги Європи:
А) Мирон Богданович не зможе кинути команду напризволяще, незважаючи на рівень скрути – совість і почуття обов’язку не дозволять йому піти геть;
Б) Коломойський одумається і запропонує Маркевичу мирову (з чашкою кави, ага), ще й підмахнувши одного-двох вихованців на проблемні позиції в якості подарунка з барського плеча.
Шкода. Шкода, що так сталося. Шкода вболівальників «Дніпра», які замість мрій про майбутні золоті вершини стали свідками внутрішньокомандних розборок з непрогнозованим результатом на виході. Шкода Мирона Богдановича, який банально не може працювати так, як він цього хоче, як і не може будувати команду під власне бачення. Шкода, що і в цьому сезоні розірвати гегемонію дуету «Динамо» + «Шахтар» «дніпрянам» не вдасться.
Шкода. Але все ще можна спробувати виправити. Була би воля Керманича.
2. В’ячеслав Грозний, «Говерла»
Кризовий період: найближчий місяць
Як неодноразово показувала практика, В’ячеславу Грозному за великим рахунком байдуже з яким набором виконавців доводиться працювати. Не варто навіть глибоко копати – слід лишень кинути оком на минулі сезони: будь це збірний вінегрет з орендованих звідусіль виконавців, перемішаний зі справжніми ветеранами українського футболу і приправлений поодинокими гравцями-«контрактниками», або ж суцільний «динамівський» десант – Грозний неодмінно зліпить з цієї різношерстої плюс-мінус двадцятки «штиків» бойовий колектив, який вип’є у суперників чимало літрів крові і точно не пастиме задніх.
Відповідно, перманентні нарікання на комплектацію з вуст В’ячеслава Вікторовича слід пропускати повз вуха. Дай йому хоч «ведмедиків»-юніорів – працюватиме як милий. А тут ще й посилення в особі Кутаса, а також Єременка з Сергійчуком, нещодавно привалило, тому питання наповнення складу відпало як мінімум до зими.
…Але будь-яка праця має бути оплачена. А з цим у «Говерлі» - просто шалені негаразди.
З подібною ситуацією я стикнувся підчас роботи у прес-службі «Кривбасу». З початку 2013 року у клубі перестали отримувати заробітну плату. Всі. Гравці, тренерський штаб, журналісти, водії, бухгалтери. І якщо футболістів, які до того стабільно мали по 25-50 тисяч доларів на місяць (і, як подейкують – потім ще й отримували суттєвий «підігрів» від третьої сторони за успішні матчі з лідерами), ця криза напрягала не дуже, то рядовий персонал ледве зводив кінці з кінцями. Спробуйте прожити півроку без зарплати – сумнівне задоволення.
Наразі ж заборгованість у «Говерлі», якщо вірити самому Грозному, становить 14 (!) місяців, та й про преміальні керівництво «ведмедиків» воліє не згадувати. Тому в цій ситуації наставник ужгородців ще й бере вогонь на себе, в черговий раз звертаючи увагу на існуючі проблеми.
Як ситуація розвернеться найближчим часом? Прогнозуємо, що майбутній грошовий транш (колись-то він все ж буде…) від Шуфрича вкупі з обіцянками дещо заспокоять наставника «Говерли», а відтак – його гучні слова так і залишаться словами. З плеча В’ячеслав Вікторович рубати точно не стане – тому ймовірність його відходу слід оцінювати на рівні 50%. Не більше і не менше.
3. Анатолій Чанцев, «Металург» З
Кризовий період: кінець першого кола
Тут і говорити багато немає про що. Остання команда нашого чемпіонату не живе, а скоріше існує: якісна комплектація відсутня як клас, можливість ротаційного маневру дорівнює нулю, особливих завдань, а відтак і надій на якійсь істотні досягнення банально немає, зате існують величезні проблеми у кожній ланці, наявність яких чудово продемонстрував стартовий матч проти «Зорі», що завершився з рахунком 0:6. На одних тільки морально-вольових далеко не заїдеш… Головне – не вилетіти, а далі хоч трава не рости.
У цій ситуації Анатолію Дмитровичу Чанцеву, якого перед початком нового чемпіонату відсторонили від питань комплектації команди, хотілося б порадити якнайскоріше втікати з цієї трясовини, аби не загрузнути у ній по самісіньке горло. Ловити в «Металурзі» йому нічого. Але… Але: по-перше, навряд чи ентренадор залишить рідний душі й серцю колектив, тим більше у такій скруті, а по-друге – куди йому йти посеред сезону, власне? Має статися щось зовсім екстраординарне, аби союз Чанцева з «козаками» найближчим часом розпався. Хто як не Анатолій Дмитрович якнайкраще впорається з посадою вихователя запорізького футбольного дитсадка!
Питання «Які рухи буде робити керівництво запоріжців у разі подальшої відсутності результату» залишається відкритим. І дискусійним, тому до нього ми ще обов’язково повернемося.
Роман Клименко
-
20% Мирон Маркевич -
40% В'ячеслав Грозний -
20% Анатолій Чанцев -
20% Свою відповідь напишу в коментарі