26 січня. Цей день приніс футбольному світу не лише Жозе Моурінью, але й добре відомого кожному українському вболівальнику екс-гравця збірної України Максима Калініченка. В ексклюзивному інтерв'ю для "Футбол 24" іменинник розповів не лише про свою тренерську кар'єру в "Металісті", але й про амплуа футбольного експерта на телебаченні.
"Якщо брати в футбольному плані, то моє становлення і зрілість припадають саме на період у "Спартаку"
- Максиме, ви присвятили свою ігрову кар'єру трьом клубам - "Дніпру", "Спартаку" і "Таврії". Перебування в якому з них найсильніше вплинуло на вас, як на гравця, і взагалі в житті?
- Звичайно, це "Спартак". Провів багато часу в цьому клубі. До слова, не в останньому клубі. Напевно, це наклало відбиток на все життя, кар'єру. "Дніпро" теж досить сильно вплинув на мене. Але якщо розглядати в футбольному плані, то моє становлення і зрілість припадають саме на період у "Спартаку".
- Слідкєте за "Спартаком", спілкуєтеся з колишніми партнерами по команді?
- Звичайно, стежу. Але спілкуватися там мені вже ні з ким, за великим рахунком. Та й "синдром однокласників", так званий, ніхто не відміняв. Вони живуть своїми турботами, я живу своїми. Крім спогадів, нас практично нічого вже не пов'язує. Можна сказати, я звичайнісінький уболівальник. Спілкуємося іноді по телефону, через інтернет. Є що згадати, посміятися, але не можу сказати, що близько товаришую з кимось.
- Не можна не згадати ваше пам'ятне повернення до складу "Спартака" після тривалої відсутності в 2005-му. У матчі з "Тереком" вам вдалося першим же доторком покласти м'яч у сітку. Ще свіжі в пам'яті ті відчуття?
- Відчуттів, напевно, вже немає. Пам'ять є, але ті переживання вже трохи притерлись.
- До речі, читав ваше інтерв'ю після того матчу. Ви тоді сказали, що вам суддівська бригада вазу подарувала після матчу. Це правда?
- Це просто мій знайомий друг арбітр, не вищої категорії, початківець, зробив такий подарунок. Це був дружній подарунок. Все було в жартівливій манері, просто так співпало, що після голу.
- Чим ваш московський етап кар'єри запам'ятався найбільше?
- Було 2 чемпіонства, Кубок, участь в єврокубках, багато чого. "Спартак" - єдиний клуб, де я здобував трофеї, більше на клубному рівні я нічого не вигравав. Так що цей період був позитивним.
"З чогось потрібно було починати, тим більше Харків - моє рідне місто, хлопці хороші, є з ким працювати"
- А якщо говорити про кар'єру в Україні?
- Насправді, теж нічого поганого сказати не можу. Єдине, як я вже говорив, виграти нічого не вдалося, на те є й об'єктивні, і суб'єктивні причини. Був дуже хороший колектив у нас, спілкувалися з хлопцями та сім'ями.
- Що можете сказати про перспективи нинішнього "Дніпра"? Команда зараз переживає не найкращі часи, лідери йдуть, тренер незадоволений...
- Складно говорити про перспективи, треба бути всередині. Я розумію, що зараз йде оптимізація бюджету і взагалі всього. Зараз у країні така ситуація, що всі намагаються оптимізувати витрати. А "Дніпро" це, скажімо так, не обов'язковий проект, скоріш за все, тому його оптимізують в першу чергу, оскільки він не приносить доходу. Тому і тренер незадоволений, що доводиться скорочувати витрати на гравців. Що ж стосується "Дніпра", то я, зі свого боку, можу лише уболівати і бажати цьому клубу всіляких успіхів.
- Кар'єра футболіста вже давно позаду. Ви встигли побувати і футбольним експертом, і тренером. Якщо говорити про ці амплуа, яке з них вам найбільше припало до душі?
- Я сподіваюся, що ні там, ні там я ще не закінчив. Зараз пауза в чемпіонаті. Подобається і те, і інше. Звичайно, не без труднощів, якщо говорити про "Металіст", то там все у більшій прогресії розвивається, ніж у "Дніпрі". Незрозуміло, що буде завтра, живемо сьогоднішнім днем. Але з чогось потрібно було починати, тим більше Харків - моє рідне місто, хлопці хороші, є з ким працювати. Так що цікаво і там, і там. Єдиний нюанс - футбольний бік справи таки важливіший. Експерт - це швидше хобі, я не можу назвати це роботою, оскільки не втомлююся і не нервую так, як на тренерській посаді.
- Отримавши тренерську ліцензію, ви досить швидко приступили від теорії до практики. Досі співпрацюєте з "Металістом"? Які завдання перед вами стоять?
- Працюю тренером у молодіжній команді. Допомагаю Олександру Призетку. А завдання у нас одне - постачати кадри в основну команду. На збори їдуть 8 наших хлопців, які з нами закінчували торішню частину чемпіонату. Сподіваюся, вони залишаться і будуть грати в основній команді. Звичайно, не всі залишаться, але у них шанси безумовно є, я так думаю. Є тренери, які прийматимуть рішення.
- Так сталось, що в клубі з рідного міста вам пограти не довелося, зате дебютувати на тренерському шляху вдалось саме в Харкові. Як прийняли в клубі, не дивилися косо через "дніпровське" минуле?
- Може й дивилися, але ви знаєте, куди б я не приходив, необхідно було витримувати певну конкуренцію і думаю, що не скрізь мені були раді. Тому потрібно не дивитися обабіч, а робити свою роботу. Все залежить лише від людини. Від того, як вона ввіллється у колектив. Але в цьому плані у мене проблем нема. А те, що в Харкові, то тут я починав свій футбольний шлях, тут же почав і свій тренерський. Сподіваюся, що він буде таким же цікавим, як і ігровий.
- Складно було перебудувати свідомість гравця, так би мовити, у тренерський режим?
- Я думаю, що процес перебудови ще не закінчився. Уже в меншій мірі дивлюся на футбол як футболіст. Більше став звертати уваги на інші аспекти. Я відчуваю цей перехід поступово, тобто, у "горнило" мене ніхто не кидає, є можливість вчитися, набиратися досвіду.
- За півроку вже можете сказати, що тренерська робота - це те, що вам потрібно у професійному плані?
- Мені, принаймні, це цікаво. Я сумнівався дуже довго перед тим, як почати. Але для мене перебувати у футболі - мабуть, найкраще з того, що пропонує мені доля.
- Які характерні відмінності Калиниченка-гравця та Калініченка-тренера?
- Поки важко сказати. Може, більш спокійним зараз став. Хоча коли закінчував кар'єру, вже став спокійнішим. Як і раніше, гостро реагую на несправедливість і на погане виконання своїх обов'язків. Так що глобальних змін відзначити не можу. Велику роль відіграє досвід. Він необхідний скрізь. Ти можеш тисячі книг прочитати по тактиці, психології, але поки ти сам не зрозумієш, як тобі з людиною працювати, жодна книжка не допоможе. Робота тренера передбачає практику. Звичайно, можна бути методистом, тоді, звісно ж, потрібно читати книги, розробляти програми, але для мене це занадто нудно. Я люблю читати, але краще практикуватися.
"Звичайно, хотілося б подивитися на роботу Моурінью, я думаю, якщо буде час і можливість - з'їжджу на практику до нього"
- На кого орієнтуєтеся з досвідчених тренерів?
- Насправді, ні на кого не орієнтуюся. Є реалії в клубі, в країні, у футболі. Можна сказати, що я буду орієнтуватися умовно, наприклад, на Лобановського або Романцева, але немає тих умов, які були у цих тренерів. Або ж взяти Фергюсона чи Моурінью... Але знову ж, ми розуміємо різницю між англійськими реаліями та нашими. Є вправи, є базові речі, які ми використовуємо на тренуваннях. Але сказати, що ми працюємо за чиїмись конспектами, я не можу. Я не прихильник того, щоб повторювати за кимось. Звісно ж, потрібно дивитися і брати хороше, розвиватися, але копіювати все до останнього - неправильно.
- Ви згадали про Жозе Моурінью, а у вас, на секундочку, дати народження співпадають. Ніхто не порівнював вас з "особливим" з цього приводу?
- У нього теж день народження? Ну, тоді нехай знає про це (сміється). Стосовно Моурінью, то він, звичайно, був найкращим у якийсь момент, я думаю, що він знову хоче стати кращим. У нього був дещо невдалий період у "Челсі", який вибив його з тренерського "топу", тим не менше, для мене він - один з кращих фахівців на сьогоднішній день. Звичайно, хотілося б подивитися на його роботу, я думаю, якщо буде час і можливість - з'їжджу на практику до нього.
Звісно, мова не йде про копіювання, адже у кожного свої реалії. У когось є можливість купувати гравців, хтось виховує своїх, тут цілий комплекс умов, від яких залежить успіх. Ну і звичайно, психологія тренера. Той же Клопп - цікавий тренер, Анчелотті. Але багато залежить від умов. Наприклад, Славен Біліч успішно працював в Англії, а коли приїхав тренувати в Росію, у нього не вийшло. Але це не означає, що він поганий тренер, просто він не був готовий до російських реалій. Тому я не думаю, що якщо приїду в "Металіст" з конспектами Моурінью - то відразу стану чемпіоном.
- Не можу не запитати про ситуацію у "Металісті". Клуб зараз явно не в тих кондиціях, щоб виконувати серйозні завдання. Як співробітник клубу, можете розповісти про свої спостереження, так би мовити, зсередини?
- Всі питання потрібно ставити власнику. Фінансування слабке, від цього всі проблеми і йдуть сніговою кулею. Це все тягнеться досить довго, тому нічого нового я сказати не можу. Це не футбольні речі. Я так думаю, що якщо людина працює, то вона повинна отримувати за контрактом, а якщо людина не отримує, то які до неї можуть бути вимоги? Тому важко, звичайно, але все знову-таки залежить від ситуації в країні. Зараз ми живемо у непростий період.
"Олег Венглинський завжди серйозно налаштовується, переживає перед ефіром, я завжди його намагаюся розрядити, а він на мене кричить, щоб не заважав"
- З приводу вашого другого амплуа - роботи експертом на ТБ. З "ПроФутболом" будете продовжувати співпрацю, коли програма вийде з відпустки?
- Це не від мене залежить. Принаймні, я не відмовлявся. Якщо буде бажання з боку "ПроФутболу", то я буду їздити. Знову ж таки, я не ставлюся до цього саме як до роботи, це все-таки хобі. Якби мені не подобалося - мене б там не було. А так, все всіх влаштовує. Звичайно, потрібно розвиватися, сподіваюся, що і формат змінюватиметься, бо застоюватися не можна, але це не в моїй компетенції, є фахівці, які цим займаються.
- Були якісь кумедні ситуації, пов'язані з роботою на ТБ?
- Я не сприймаю це як роботу. Тому, коли я туди приїжджаю - я завжди в прекрасному гуморі, у гарному настрої. У кожного свій настрій. Наприклад, Олег Венглинський завжди серйозно налаштовується, переживає перед ефіром, я завжди його намагаюся розрядити, а він на мене кричить, щоб не заважав (сміється). Атмосфера у нас взагалі не дуже напружена. Ведучим, звичайно, треба готуватися, а нам потрібно тільки лише футбол і висловлювати свою точку зору, так що підготовки тут особливої не потрібно.
- Чи не виникає проблем з суміщенням тренерської діяльності з роботою у ЗМІ? Адже статус тренера зобов'язує бути менш публічним в деяких випадках...
- Не розумію, чому менш публічним. Тренер - така ж публічна особа, як і футболіст. Єдине, звичайно, потрібно дотримуватися якихось субординаційних моментів, не варто виносити на публіку проблеми свого клубу. Потрібно розуміти, про що можна говорити, а про що - ні.
"Ніколи не робив ставок. Те, щоб гроші звідкись з неба впали - це не про мене"
- Ви також встигаєте робити футбольні прогнози, берете участь у проекті "Рейтинг букмекерів" в якості прогнозиста. Як часто вдається точно передбачати результат?
- Буває по різному. Іноді все "заходить", ну або 70-80%. А останні пару тижнів просто жахіття якесь, все "повз каси" йде. Добре, що я не граю (сміється). А люди напевно ставлять за моїми прогнозами. Але ж не все від мене залежить, я ж усього лише прогнозист.
- А ви самі колись робили ставки на спорт?
- Взагалі ніколи не грав. Я не азартна людина. У карти грали свого часу, але ставки - ніколи. Те, щоб гроші звідкись з неба впали - це не про мене.
- Найчастіше люди ставлять навіть не заради грошей, а заради адреналіну. Не виникало такого бажання?
- Останнім часом подумую. Особливо, коли прогнози "заходять" свої ж (сміється). Тут і думається - "А чому б не поставити?". Та мені й без ставок адреналіну вистачає, адже хочеться, щоб прогнози збувалися. Ну а гроші заробляти таким чином я не звик. Звичайно, можливо для когось це робота, я знаю, є люди, які займаються глибоким аналізом і справді на цьому живуть. Я не настільки глибоко занурився у цей світ, не можу вважати себе абсолютним знавцем. Звичайно, дивлюся статистику, але роблю це більш поверхово, іноді розраховую на поточний стан команд. А є люди, які стежать роками за командами, детально все вивчають, а я на їхньому фоні поки, можна сказати, дилетант.
- Для того, щоб робити точні прогнози, потрібно стежити за командами, вивчати статистику протистоянь. Вистачає часу на цю копітку роботу?
- Більше став стежити, коли почав займатися прогнозами. Якщо спочатку було важкувато, то зараз вже приходить розуміння, в якому стані знаходиться та чи інша команда. Стаю, так би мовити, більш професійним прогнозистом. А як тільки став більш професійним - так відразу "впали" результати. Але часто команди роблять сюрпризи: то на початку матчу залишаються у меншості, то у порожні ворота не попадають. Ось, наприклад, матч "Реала" з "Бетісом". Хто б поставив на те, що вони зіграють 1:1? До цього статистика цих команд кардинально відрізнялася.
- Не можу не запитати у вас як у експерта про шанси "Динамо" і "Шахтаря" у єврокубкових матчах і в європейських турнірах в цілому в нинішньому сезоні.
- У кожному разі, українські клуби в менш виграшній позиції. Все-таки пауза в чемпіонаті не кращим чином впливає на форму. Тому складно щось прогнозувати. Звичайно, будемо вболівати, але сказати щось більш предметно можна буде ближче до матчу. У кожному разі, мені доведеться робити прогнози на ці ігри.
- Якщо просто проаналізувати суперника. Скажімо, "Манчестер Сіті". Що можна відзначити в цій команді?
- З "Сіті", звісно, грати можна. Інша справа, що рівень англійського чемпіонату відрізняється від нашого. Це потужна команда, і багато що залежатиме від того, наскільки дозволять "розбігтися" їх лідерам. Я можу виділити Компані, Туре та Агуеро. Це провідні футболісти, від яких багато залежить. Звичайно, там всі гравці небезпечні - Де Брюйне, Сілва...
"Можливо, у Шевченка буде більш тісний контакт з футболістами у збірній"
- Що стосується збірної України. У фінальній частині Євро-2016 Україна потрапила не в найлегшу групу. Що можете сказати про суперників?
- Може, й добре, що з німцями перший матч граємо. Навіть якщо не зовсім вдало складеться, то буде можливість виправити ситуацію. За великим рахунком, все залежатиме від дрібниць. Звичайно, німці - явний фаворит, але не потрібно заздалегідь "складати лапки". Потрібно налаштовуватися і грати, а там, як Бог дасть.
- За рахунок чого можливо буде здолати грізних німців?
- Гра у нас непогана. Плюс українська самовіддача. Тому треба добре налаштуватися, грати у свою гру і трохи сподіватися на Фортуну. Без неї в матчах з такими суперниками, звичайно, непросто.
- У вас є великий досвід виступів за національну команду. Якщо порівняти ту команду, де ви грали і нинішню, які зміни найбільш помітні в ігровому плані?
- Напевно, нинішня команда грає у більш комбінаційний футбол. Вона більш технічна, як на мене. Команда показує дещо інший стиль гри. Не знаю, як зараз, але в тій команді у нас все склалося, був хороший колектив, тому ми і досягли тоді того, чого досягли. Не скажу, що це якесь велике досягнення, але для нас це було непогано. Програли ми тоді майбутнім чемпіонам світу (збірній Італії на ЧС-2006 - прим. "Футбол 24").
- Можливо, тренерський штаб збірної України поповнить ваш екс-партнер по національній команді, Андрій Шевченко. Як вважаєте, чи допоможе свіжа кров нашому тренерському штабу?
- Чесно кажучи, не знаю, яку функцію Андрій буде там виконувати. У нього величезний досвід роботи з кращими тренерами світу. Можливо, він зможе поділитися якимись тактичними нюансами. Але мені здається, що Фоменко настільки досвідчений тренер, наскільки недосвідчений Андрій. Якщо вирішили - значить вирішили. Я за те, щоб команда тренерів була різнобічною. Андрій досить молодий фахівець, тому, можливо, у нього буде більш тісний контакт з футболістами у збірній. Наскільки я знаю, рішення прийнято і його потрібно поважати.
- Якщо говорити про український чемпіонат: рівень видовищності падає, команди зникають. Якої думки ви дотримуєтеся в питанні зміни формату, чи варто скорочувати кількість команд-учасників до 12, чи може навпаки - повернути 16?
- Я вважаю, що має бути стільки команд, скільки можуть грати в Прем'єр-лізі. Немає сенсу розширювати чемпіонат до 16-ти, на сьогодні. Є команди з першої ліги, які заявляють про готовність грати, але у них теж можуть в якийсь момент закінчитися гроші, і знову доведеться думати над змінами. У сьогоднішніх реаліях навіть 12 команд - це багато. Але потрібно все-таки пробувати з 12-ма командами і сподіватися, що вони доживуть до кінця чемпіонату. Саме життя підказує, що футбол потрібно реанімувати, перебудовувати. Клуби повинні хоча б намагатися якимось чином себе утримувати. А ми маємо ситуацію, в якій клуби залежать від фінансування власників, а ті в будь-який момент можуть припинити фінансування. Так що потрібно шукати шляхи залучення грошей з інших джерел.
"Для мене свята, що Новий рік, що день народження - досить абстрактні. Немає бажання за будь-яку ціну відсвяткувати якесь свято"
- Хотілося б трохи поговорити про вас особисто. Напередодні дня народження були якісь думки про прожитий рік, якісь підсумки підводили за рік?
- Ніколи цим не займався. Для мене свята, що Новий рік, що день народження - досить абстрактні. Немає бажання за будь-яку ціну відзначити якесь свято. При бажанні можна зібратися в будь-який день, не прив'язуючись до жодних дат. Не можу сказати, що це буденна подія, доведеться слухати поздоровлення, але без святкування дня народження я можу спокійно обійтися. Нічого не станеться, якщо раптом я його не відсвяткую.
- Можливо, все-таки якось по-сімейному відсвяткуєте?
- Можливо, посидимо. У дружини теж день народження. Жодного свята особисто мого немає (сміється). Ми на цю справу дивимося спокійно.
- Максиме, напевно у вас за час ігрової кар'єри, і взагалі життя, назбирався багаж життєвої мудрості. Якими постулатами ви керуєтеся?
- Та нема ніяких постулатів. Єдине: стараєшся ставитися до людей так, як хотів би, щоб ставилися до тебе. Звичайно, не завжди вдається так, як хотілося б. У житті є багато несправедливості, а я завжди різко реагую на її прояви. Тому так виходить, що завжди чимось не задоволений (сміється), мені дуже важко знайти в роботі якийсь душевний спокій. У житті, звичайно, все набагато простіше, хоча робота - невід'ємна його частина. Періодично сидимо з дружиною і обговорюємо, що наболіло. Повинно бути все чесно. Хоча в житті часто стикаєшся з негативними проявами. Але Бог нас веде в правильному напрямку, головне не зійти зі свого правильного шляху.
Олександр Москаленко, "Футбол 24"