"Футбол 24" презентує матеріал колег з Dailymail про ключового захисника валлійського клубу - Чіко Флореса. Музичні кліпи, акробатичні трюки і подарунки від Пепа - з іспанським центрбеком "Суонсі" аж ніяк не нудно.
У всесвітній мережі є відео з Чіко, але як би прискіпливо суперники “Суонсі” його не вивчали, навряд чи вони почерпнуть щось корисне для себе. “Мене просто попросили це зробити, і я з радістю погодився допомогти, - каже Флорес. - Якщо люди вважають мене божевільним, то я скажу, що божевільні - вони”.
У кліпі для співачки з Мальорки Нане, де Чіко знявся кілька місяців тому, він грає такого собі мачо-зрадника. На одному кадрі він цілує співачку, а у наступному вже у компанії іншої жінки. “Вона збиралась записати новий альбом і хотіла, щоб “розрекламував” його саме футболіст, - каже 25-річний Чіко. - Я тоді грав за “Мальорку", а оскільки пісня у стилі поп-фламенко, то я ідеально туди вписався, адже я родом з Андалусії. Ця пісня стала досить відомою у Іспанії. Про кліп також знають і на “Ліберті Стедіум”. Тут його називають просто “ТЕ відео””. Коли кліп було віднайдено у розділі “Chico TV” на його вебсайті серед відео, де він займається картингом і де “барселонський” Хаві характеризує його як “несамовитого і божевільного”, особливого здивування це не викликало. Чіко користується загальною любов’ю, і якщо “loco” - основна характеристика для цього футболіста, що швидко стає культовим героєм, то менш радикальне “не такий, як усі” - на другому місці.
Про Чіко існують історії на будь-який смак: від сальто і ножа для стейків до удару у стилі кунг-фу та ефектних появ на мотоциклі, які свого часу шокували тренерів у “Кадіcі”. Він - обдарований центральний захисник, який любить володіти ініціативою і має показник точних пасів 91,7% - рекорд, який вдалося перевершити лише сімом іншим гравцям у англійській Прем’єр-лізі. Чотири роки тому він входив до національної збірної Іспанії до 21 року; Пеп Гвардіола хотів бачити його у “Барселоні” і надалі підтримує із ним зв’язок. Але на додачу до усіх цих чеснот, Чіко також на диво непередбачуваний. Три тижні тому у матчі із “Тоттенхемом” впродовж лише двадцяти хвилин він встиг добряче зіштовхнутися із Еммануелем Адебайором, повалятися на полі із травмою, яка виявилась сміховинною, а також обмінятися стусанами із Кайлом Волкером. “З Чіко не засумуєш за будь-яких обставин”, - каже Бернардо Муела, друг Чіко і людина, що причетна до агенції, яка керує справами Флореса ще відколи він був 16-річним хлопцем. “Чіко завжди був таким. Ще з часів молодіжки”.
Найчастіше його називають просто Чіко, проте повне ім’я - Мануель Флорес Морено. Народився на півдні Іспанії у Кадіcі, у сім’ї без якихось особливих спортивних традицій, хоча дідусь Чіко завжди дуже любив футбол. “Відколи помер мій дідусь, у мене на футболці напис “Чіко Флорес”. До цього було лише “Чіко”, але я додав “Флорес”, адже це прізвище мого дідуся. Саме він дав мені ім’я Чіко (з ісп. chico - хлопчик) і я берегтиму пам’ять про нього. Я підростав в оточенні лише моєї мами і сестри. Було скрутно з грошима. Моя мама дуже важко працювала, щоб забезпечувати сестру і мене, вона була і прибиральницею у приватних будинках, і покоївкою у готелях. Мене часто запитують, чи пишається вона мною, а я завжди кажу, що це взаємно. Ми з сестрою дуже пишаємося нашою мамою за усе те, що вона для нас зробила”.
У сімнадцятирічному віці Чіко підписав свій перший професійний контракт з клубом другого ешелону “Кадіс” у 2005 році, пройшовши школу у їхній молодіжці. “Це були чудові часи, дуже захопливі”, - каже він. Такими вони були і для кількох поколінь тренерів у “Кадісі”. Муела розповідає: “У місті однією з найвидовищніших подій року є карнавал, і Чіко його дуже любить. Щороку у цей час він з’являвся на тренуванні у якомусь костюмі і “верхи” на мотоциклі, чим завжди шокував тренерів”.
У “Кадісі” Чіко пробув до 2008-го року, згодом перейшов до “Альмерії” і отримав шанс зіграти у Ла Лізі. Та перехід до іспанської ліги міг би бути і ефектнішим. “Мене віддали в оренду до “Барселони Б”, - розповідає Флорес. - Це було на початку 2008-го і на чолі команди тоді стояв Гвардіола, якому асистував Тіто Віланова. Того сезону вони виграли лігу, а Гвардіолу запросили до тренування основи. “Це було чудовою школою, - каже Чіко. - У мене лише позитивні спогади від співпраці із Пепом Гвардіолою. Він дуже близький із гравцями. Пеп велика людина, але водночас дуже скромна, поводить себе, як один із нас. Мені там добре велося. Гвардіола хотів взяти мене до першої команди, але “Кадіс” вимагав асторономічну суму. Ось і все. Досі маю книжку, яку мені подарував Хосеп, називається “Learning to Lose” (“Вміння програвати” - Авт). Узагалі, Гвардіола дуже допоміг усім гравцям команди”.
Чіко продовжив кар’єру у “Альмерії”, де мав неабиякий успіх і здобув місце у національній збірній Іспанії до 21 року, а у 2010-му “Дженоа” розщедрилася на 4 мільйони євро, щоб “роздобути” собі Чіко у Серію А. Серед найперших речей, що зробив Флорес, отримавши щедру платню - купівля будинку для своєї матері. “Цей перехід пішов йому на користь, хоч було й нелегко”, - розповідає Муела. На нього сипались травми, і він так і не відчув міцний грунт під ногами у клубі, який встиг змінити трьох тренерів за час перебування у ньому Чіко. Тренер Мікаель Лаудруп підписав Флореса в оренду до "Мальорки" у липні 2011-го і він же - до “Суонсі” рік потому. “Лаудруп - одна із основних причин, чому я зараз тут”, - каже Чіко.
У команді ексцентричний футболіст почав виділятися ще під час їхнього передсезоного туру Америкою. Після того, як решта новоприбульців пройшли "посвяту", із обідніми ложками замість мікрофонів, Чіко схопив ніж для стейків і на усе горло затягнув “We Are The Champions”. А під час лише третьої гри Флореса у складі команди його було вилучено за грубий відбір м’яча у Луї Саа. “Виглядало, ніби я зробив це навмисне, але це не так”, - стверджує Чіко. У своїй восьмій грі, коли команда у четвертому раунді Кубку Ліги здолала “Ліверпуль”, Чіко забив гол, після чого став на голову, збираючись зробити переможне сальто. Проте - невдало. “Трава була вогкою і я підсковзнувся головою”, - каже Чіко.
Того вечора на “Енфілді” була і його сестра, він перевіз її до Уельсу з Іспанії. Флорес мріє, щоб його мати згодом також приєдналася до них. Імена та дати народження найрідніших для нього жінок витатуйовані на лівому зап’ясті Чіко, а на лівому біцепсі напис: “Don't dream your life, live your dream”. Він щасливий в Уельсі. “Люди тут чудові, - каже Чіко. - Ставляться до мене із такою теплотою”. Флорес також подумує відвідати іншого Чіко, одного із конкурсантів пісенного конкурсу “Х-Фактор”. Чіко-співак став особливо відомим у футбольному світі завдяки пісні “It’s England Time”, написаній спеціально для підтримки англійської збірної на чемпіонаті світу-2010 у Південній Африці. “Мені подобається його музика, і до того ж ми тезки. Можливо, я скоро із ним зустрінусь”.
Переклад та адаптація Анастасії Брюквіної