"Футбол 24" пояснює, чому результативна домашня нічия "Шахтаря" із "Севільєю" - це ще не вирок для команди Луческу.
Бліцкриг «Севільї» - на користь… «Шахтаря»
«Севілья» швидко повела у рахунку. Вітоло зробив усе, як на тренуванні: отримав пас від Гамейро, вбіг у вільну зону і спокійно переграв Ракицького та П’ятова. Гості доволі мляво відсвяткували такий важливий здобуток – наче їм протистояв не володар останнього Кубка УЄФА, а рядова «Понферрадіна». Більше того, «Севілья» дозволила собі розслабитися і втратити контроль над м’ячем, за що була покарана. Двічі.
Друга половина першого тайму – найкращий відрізок «гірників»
Пропустивши, «Шахтар» мобілізувався і увімкнув усі наявні ресурси. Активно у ці хвилини виглядав Марлос, з лівого краю нагнітав Ісмаїлі, крутився, як дзиґа, Тайсон. Зрівняв рахунок Марлос – і в цьому голі прекрасним було усе – як пас, так і завершення. Ракицький практично із середини поля вивів бразильця на побачення з голкіпером, нагадавши минулорічні слова Хосепа Гвардіоли. Пеп тоді сказав: «У Ракицького – одна з найкращих лівих ніг, які я бачив».
Зрівнявши, «Шахтар» розійшовся на повну потужність. Через 13 хвилин Степаненко вигулькнув на ближній стійці і переправив м’яч під поперечку ударом головою. «Севілья» тріщала по швах і було абсолютно реалістичне відчуття, що ось-ось «гірники» заб’ють втретє. Можливо, так би й трапилося, якби севільців не врятував свисток на перерву. Не дотиснули... Відпустили...
Коноплянка розчарував
Зважаючи на прийом, який нашому іспанському легіонерові влаштували у львівському аеропорту, логічно було припустити, що Емері випустить Євгена з перших хвилин. Насамперед, це спроба переманити на свій бік симпатії певної частини «Арени Львів». По-друге, перед співвітчизниками Коно повинен був зіграти з потроєною енергією. Врешті, Женя ще ні разу не забивав «Шахтарю», а це також хороший стимул.
І справді – українець з’явився у стартовій одинадцятці. Спершу час від часу виринав у полі зору, але кілька невдалих дій – і Євген відійшов у затінок. По першому таймі він більше запам’ятався кількома зіткненнями із Даріо Срна. Було зрозуміло: якщо Емері не зніме його з гри після першого тайму, то обов’язково це зробить до 60-ї хвилини. Вуаля – на 59-ій замість українця вийшов Крон-Делі.
«Севілья» врятувалася завдяки темпу
Після відпочинку ініціативою заволоділи іспанці. Перші 10-15 хвилин «Шахтар» вміло перекривав усі зони і намагався грати на контратаках, тож «Біла Андалусія», не знаючи, що робити із м’ячем, довго і нудно розігрувала його на власній половині. А виявилося, що потрібно було всього лиш збільшити темп. Почавши діяти інтенсивніше, гості здолали наш насичений центр поля і отримали виходи на ворота П’ятова. Кілька разів відверто пробачив Гамейро, а потім Феррейра сфолив проти Вітоло.
Пенальті у ворота П’ятова – справедливе
До фінального свистка залишалося хвилин 15, коли Факундо Феррейра, який повернувся допомагати обороні, «підсік» Вітоло у межах власного штрафного майданчика. Пенальті! Звичайно, українським вболівальникам сприйняти такий вердикт польського рефері – непросто. Дехто вбачає у цьому рішенні допомогу команді співвітчизника Гжегожа Крихов’яка. Однак практично усі солідні експерти зійшлися на думці: пенальті таки був. Гамейро пробив бездоганно – 2:2. Сил, щоб результативно відповісти, у "Шахтаря" вже не знайшлося.
Крон-Делі дарує Коноплянці новий шанс
Футбол у Львові за сценарієм та емоціями нагадував стару добру севільську кориду. А яка ж корида без жорстоких моментів? Данець Крон-Делі, який замінив Коноплянку, провів на полі лише 10 хвилин, а потім зламався абсолютно безглуздим способом. Після невеликого контакту із Феррейрою – відритий перелом ноги, жахливі гримаси болю і мінімальна паніка у стані «Севільї». Так одразу й не зрозумієш, як таке могло трапитися на рівному місці? Тим часом шанси Євгена Коноплянки вийти у матчі-відповіді з перших хвилин знову дуже високі.
Шанси ще є
Історія – дивна штука. Іноді вона здатна на неймовірні викрутаси. Ви ж не забули попередню дуель «Шахтаря» і «Севільї» у 2007-му? Тоді «гірники» привезли додому нічию 2:2, але в рідних стінах поступилися андалусійцям 2:3. Чому б нам не взяти красивий реванш? Забити такій «Севільї» - справа нескладна. Головне, зробити це бодай на один раз більше, ніж суперник – і ми у фіналі. Була б голівудська помста за тодішню болючу поразку. Чим наш Андрій П’ятов – не Андрес Палоп, врешті-решт?
Наш головний меседж ви отримали, чи не так? Ще нічого не втрачено.