Екс-гравець національної збірної України, голландського "Гронінгена" та австралійської "Аделаїда Юнайтед" Євген Левченко півроку перебуває без команди. Чим викликана така пауза в кар'єрі та про багато чого іншого футболіст розповів в інтерв'ю сайту "Футбол 24".
- Євгене, як справи із пошуком команди?
- З тих пір, коли повернувся із Австралії, шукаю собі команду. Не можу сказати, що цей пошук дуже активний, ним займаються мої агенти. Вони пропонували кілька варіантів, але я їх відкинув. Існує певна планка, нижче якої опускатися не хочу. Якщо упродовж кількох місяців не знайду команду, то поставлю крапку у своїй футбольній кар'єрі.
- Планка, про яку ви щойно згадали, стосується дивізіону чи чемпіонатів якихось країн, куди ви не хочете переходити?
- Готовий розглянути пропозиції від клубів із будь-якого чемпіонату, усі вони чимось цікаві. Хочеться побувати ще в якихось екзотичних країнах. Ось я грав в Австралії. Для мене це було наповнення особистого життя і певний досвід. Тож, чемпіонати усі розглядаю. Мав на увазі інші критерії, нижче яких не хочу опускатися - це рівень та цілі команди. Якщо ці критерії не співпадають із моїми бажаннями, то не варто навіть думати про це.
- Євгене, якщо українська команда із середини чи низу турнірної таблиці вам запропонує контракт, погодитеся чи не будете навіть розглядати таку пропозицію?
- Євгене, ви є доволі активним користувачем twitter. Що для вас означає ця соцмережа?
- В twitter та facebook доволі активно веду діяльність (ще б пак, його пости присутні ледь не у кожній “Твіттеріаді”) тільки через те, що це мені приносить задоволення. Це моя віддушина. Тут можу висловити свою думку. Соцмережі - можливість спілкуватися із людьми, які в мене щось запитують, цікавляться. Намагаюся тримати їх в курсі футбольних та навколофутбольних справ. Є певні моменти, які легше донести до людей через twitter чи facebook. Це дуже важливий інструмент, яким користуюся не задля розваги. Це можливість висловитися і щось дати людям. Для мене це важливо.
- В соцмережах доводилося зустрічати неадекватних людей?
- В мене 1 чи 2 людини були, з якими були непорозуміння. Я дуже чітко висловив свою позицію. Якщо людина повністю неадекватна, то навіть не варто заглиблюватися і витрачати на неї свій час. Дуже важливо, аби якнайбільше футболістів, спортсменів не боялися висловлювати свою точку зору. Тому я часто в twitter викладаю замітки від організацій, які захищають права спортсменів. Адже вони повинні знати свої права.
- В Голландії, мабуть, футболісти насправді не бояться висловлювати свою точку зору і знають свої права. А як в Росії із цим справи?
- В Голландії, безперечно, усе набагато простіше. Але порівнювати країни Заходу та Сходу дуже складно. У кожної країни свій менталітет, підходи. Тому ніколи не порівнював і не буду цього робити. Часто чую, що на Заході так, а на Сході інакше. Не хочу так говорити, бо розумію, що в Україні та Росії зовсім інший менталітет.
Так, прагну того, щоб у нас усе було більш прозорим та чистим. Ні для кого не секрет, що в нас усе відбувається під грифом таємно. Чим більш втаємничена тема, тим краще. Як говорить мій товариш Слава Шевчук, футболіст донецького “Шахтаря”: “повний комунізм”. Чим більше футболістів знатиме свої права, тим легше їм буде. Адже вони зможуть уникнути проблем при підписанні контрактів, стосунки гравця і клубу повинні будуватися на принципах рівноправ'я. Для мене це є основою при укладенні контракту.
- Пригадав справу Левченко проти Прядкіна. Спортивний арбітражний суд Лозанни повернув цю справу назад в апеляційний комітет Російського футбольного союзу. Є якісь новини?
- Українські клуби платять своїм футболістам “білу” і “чорну” зарплату. Як ви розумієте, із “білої” вираховують податки, а з “чорної” - ні. В Росії, підозрюю, така ж практика. Це вас не обурювало?
- Це обурює давно. Сподіваюся, невдовзі в Україні та Росії будуть однакові для усіх контракти. Про це говорив Мішель Платіні. Це має бути запроваджено в Європі, Росії та Україні. Такі контракти повинні зменшити ризик підписання футболістом подвійного контракту чи угоди із додатком. Якщо це буде прийнято, сподіваюся, буде менше футболістів, які страждатимуть від подвійних контрактів. Адже з ними людина стає безправною.
- Євген, читав в ЗМІ ваше висловлювання про те, що Андрій Шевченко слабо розбирається в тактиці. Це насправді ваші слова чи їх хтось перекрутив?
- Я так не говорив. Насправді, сказав, що Шевченко ще не готовий бути тренером. Андрій був чудовим футболістом, він був, не побоюся цього слова, великим футболістом, з великою повагою ставлюся до нього. Але великий футболіст не обов'язково буде великим тренером. Андрій ще не пройшов навіть підготовчих тренерських курсів. Так, його великий плюс - це робота із авторитетними наставниками за кордоном. Але довіряти комусь просто так національну збірну - надто ризиковано.
- Тож, слова про те, що Шевченко - слабкий тактик, вам приписали?
- Слабким тактиком Шевченка ніколи не називав. Сказав, що не бачу Андрія великим тактиком, оскільки це не можливо побачити за ті 8 ігор, що ми провели разом у збірній. Тому, назвати його великим чи не великим тактиком не можу.
- Євген, звісно, тьфу-тьфу-тьфу, щоб не наврочити. Але якщо не отримаєте достойної пропозиції від жодного клубу, чим будете займатися по завершенні кар'єри футболіста?
- Знаєте, є багато різних варіантів - як навколо-футбольних, так і з інших сфер. Звісно, хотілося робити якомога більше для нашого виду спорту, для гравців. Я би з радістю продовжував діяльність, яка б сприяла допомозі футболістам. Я часто спілкуюся із профсоюзом футболістів Голландії, Росії, України. Ця стезя мені дуже підходить. А там подивимося. В мене є дуже багато цікавих напрямків, які б хотів розвивати далі - це телебачення, мода, стиль.
Таких речей дуже багато, просто спершу потрібно самому зрозуміти, в якому напрямку хочу далі розвиватися.
Розмовляв Гліб Ваколюк