Антоніо Ді Натале відсвяткував 400 матчів та 200 голів у Серії А.
Тото неодноразово повідомляв про бажання завершити ігрову кар’єру та присвятити більше часу родині та власній футбольній школі, у якій, до речі, займається його 11-річний син Філіппо. Але якщо організм навіть у 37 років дозволяє, чому не продовжувати?
Тим більше, що капітан «Удінезе» залишається чи не єдиною ниточкою, здатною рік за роком зшивати команду, яка невпинно змінюється внаслідок клубної політики. Згадайте: були Санчес, Ханданович, Асамоа, Квадрадо – де усі вони тепер? Розбрелися… а Ді Натале був і є у Фріулі. На «Стадіо Фріулі» забиває свій 200-тий невигадливий гол: після дальнього навісу Пінці Фрей відбив м’яч прямо на ногу форварда, який, звичайно, зайняв правильну позицію, обробив та відправив у сітку. Такий простий, але цінний, бо цифри вирішують усе.
Домашні стіни, справді, допомагають: у останньому сезоні Тото 7 з 7 м’ячів забив на очах місцевих тіфозі, а взагалі з двох сотень аж 128 були зафіксовані в Удіне. Продовжуючи розмову про статистику, відзначу, що найбільше Ді Натале любить забивати римським клубам – по 13 голів, а серед 77 голкіперів, яких він засмучував за кар’єру, найчастіше фігурують Марко Амелія (10 разів) та Морган Де Санктіс (8).
Відкривши рахунок у матчі проти «К’єво» на минулих вихідних, Ді Натале увійшов до супер-елітного клубу італійських бомбардирів: Баджо 205, Жозе Альтафіні та Джузеппе Меацца 216, Гуннар Нордаль 225, Франческо Тотті 237, Сільвіо Піола 274 – і усе. Уболівальники приготувались до славного моменту і тримали напоготові розтяжку: «200 витворів мистецтва – нехай Господь тебе збереже».
Якщо повернутись до першого… Тоді Ді Натале виступав за «Емполі» – провінційний клуб, котрий якраз цього року повернувся до Серії А та взагалі славиться своїми бомбардирами як от Тавано. 14 вересня 2002 року гол відправився у ворота «Комо» (0:2), які захищав Алекс Бруннер – нині колишній голкіпер входить до тренерського штабу «Удінезе». Також з Тоскани Ді Натале привіз дружину Іленію.
За 100 тисяч євро у 2004 році Ді Натале перебрався з «Емполі» в «Удінезе», де виступає протягом останніх десяти років. 9 травня 2010 року у феєричній зустрічі з «Барі» (3:3) Тото записав на свій рахунок сотню голів, за що одноклубники одягли йому на голову корону. І лише чотири роки знадобилося неаполітанському нападнику, щоб неймовірним чином збільшити свій доробок вдвічі та відправитися навздогін за великим Баджо. Тим самим Баджо, який дивився в очі Ді Натале і говорив: «Ти такий же як я».
У Антоніо такі ж неперевершені ноги як і у Роберто. А ще їх поєднують вирішальні незабиті пенальті за «Скуадру Адзурру» (хоча і різного значення), а також те, що обидва футболісти ввійшли у легенду, піднявшись над своїми клубами: Баджо – тому що не зупинився на жодному, Ді Натале – тому що зупинився на такому, який не претендував і не претендує на трофеї. Різниця у тому, що геній Баджо визнали одразу, а Ді Натале як доброму вину довелось полежати у погребі, щоб вийти на пік. Коли він грав ближче до бокової лінії, то так багато не забивав, хоч і часто демонстрував непересічні здібності. Лише з переміщенням у центр та розширенням спектру дій ми побачили того Ді Натале, до якого звикли. Того, на якого розраховує уся команда і вболівальники.