Юний півзахисник розповів "Футболу 24" про адаптацію у команді Луческу, пояснив, чому знехтував пропозицією "Динамо" і назвав своїх кумирів серед світових зірок.
Дев’ятнадцятирічному Віктору Коваленку поки що непросто роздавати інтерв’ю. Він часто ніяковіє, ретельно підбирає і зважує кожне слово. Про себе найкраще розповідає грою, роздаючи ювелірні паси, а часто й самотужки завершуючи атаки. Після яскравого виступу «Шахтаря» у Юнацькій лізі УЄФА талановитим хавбеком зацікавилися у «Ювентусі». Але Коваленко потрібен, насамперед, самому «Шахтареві». Мірча Луческу поступово підпускає Віктора до основного складу, а юнак продуктивно для себе і команди використовує відведений час.
«Не хотів плакати»
- З часу поразки у фіналі Юнацької ліги УЄФА минуло близько місяця. Емоції вже вляглися? Чого зараз більше: розчарування від того, що команда зупинилися за крок від трофею, чи гордості від віце-чемпіонства?
- Звичайно, що більше, все-таки, гордості, адже ми зуміли пройти такий складний шлях до фіналу. А у вирішальному матчі нам зовсім трішки не пощастило. «Челсі» - дуже сильна команда, тож не надто образливо було їм програти. В будь-якому випадку це краще, ніж програти у півфіналі.
- Деякі з твоїх партнерів плакали після фінального свистка. А ти? Як впорався з емоціями?
- Так, плакали п’ятеро, а може й більше. Це емоції, ви ж розумієте. Мені вдалося тримати себе в руках. Не хотів плакати.
- Як можеш описати свої відчуття у той момент?
- Відчував хіба що розчарування. Ми стояли і дивилися, як «Челсі» святкує. Звичайно, що хотілося бути на місці хлопців із Лондона.
- У матчах Ліги УЄФА ти перетинався на полі з багатьма "перлинами". На твою думку, у кого є величезний потенціал невдовзі заявити про себе у європейських топ-клубах?
- Найбільше враження справили гравці «Челсі». І Браун, і Мусонда, і їх центрфорвард Соланке, а також восьмий номер Лофтус-Чік. Хорошого рівня є нападник і в «Андерлехті», він дуже багато м’ячів забив (Аарон Лейя-Ісека, із дев’ятьма м’ячами став другим бомбардиром сезону в Юнацькій лізі УЄФА, - О.Б.).
- Секрет успіху колективу Кривенцова. Назви хоча б три складові...
- Важко сказати. Та й не личить мені обговорювати тренера.
- А що тобі найбільше подобається в його роботі?
- Кривенцов буквально повністю віддається своєму ремеслу. До кожного нового суперника він підходить ретельно, ми аналізуємо команди аж до дрібниць, відпрацьовуємо усі ігрові елементи.
- Валерій Сергійович - один із лідерів "Шахтаря" 90-х. Чи часто згадує роки бойової слави? Можливо, ставить себе або когось із своїх тодішніх одноклубників за приклад?
- Такого не було. Ніколи не розповідає про себе. Валерій Сергійович – скромний. Він тільки наголошує нам постійно, що гравці «Шахтаря» повинні викладатися на полі повністю.
«Готовий чекати свого шансу у «Шахтарі»
- Після європрориву з’явилися чутки про інтерес до твоєї персони з боку "Ювентуса", "Олімпіакоса". Якщо б ребром постав вибір: переїзд за кордон або надія на те, що рано чи пізно таки проб'єшся в основу "Шахтаря", - що обереш?
- Я усе життя віддав «Шахтарю» - і в Академії, і так. Тому звісно, що хочеться грати у першій команді, і я готовий чекати на свій шанс.
- Зігравши із "Ворсклою", ти став першим за 5 останніх років вихованцем "Шахтаря", який дебютував за головну команду у чемпіонаті. Чому, на твій погляд, молодим талантам так важко туди пробитися?
- Не знаю, як відповісти на це запитання. Скоріш за все, нашим хлопцям просто не вистачає майстерності, щоб конкурувати з бразильськими гравцями.
- Багато молодих "гірників" йдуть в оренду у "Зорю", "Іллічівець", "Металург" (Д). Якщо доведеться, то чи будеш задоволений таким варіантом продовження кар'єри?
- Над цим поки що не замислювався. Звичайно, що в моєму віці хочеться якомога більше часу проводити на полі, набиратися досвіду і здобувати впевненість. Тож, можливо, буду радий оренді.
- Зараз ти у складі першої команди, а в Ужгороді вдало вийшов на заміну. Як почуваєшся тут?
- У дублі і команді U-19 у мене була стовідсоткова впевненість в собі, а ось у головній команді я ще «губився». Зате тепер, після гри із «Говерлою», почуваюся вже більш впевнено. Бачу довіру від Містера, а нові партнери допомагають на полі підказками.
- До речі, чи спілкувався ти із Луческу віч-на-віч?
- Ні, поки що – ні. На полі хіба що розмовляли трішки.
- З ким у новому колективі найбільше здружився?
- Зі всіма українцями. Найбільше – з Іваном Ордецем, живемо в одній кімнаті. А ще – з Бодею Сарнавським.
- Яким був настрій у колективі після втрат очок із "Динамо" і "Волинню"? Шансів на чемпіонство залишилося зовсім мало…
- Так, шансів на титул у нас мало. Але ми хочемо вийти в Лігу чемпіонів, тому будемо змагатися з «Дніпром». У команді всі налаштовуються на кожен матч, хочуть боротися.
«Ідеал – Пірло і Кроос»
- Ти народився у Херсоні - далеко не найфутбольнішому місті України. Що надихнуло обрати цей шлях? Невже ігри друголігового "Кристала"?
- Так сталося, що у мене сусіди грали у футбол, та й поле було зовсім поруч. Тож я з дитинства почав бігати з м’ячем. Комфортно почувався у нападі або ж під форвардами. Спершу багато забивав, а потім, з віком, більше починаєш кайфувати від результативних передач.
- Свого часу тобі довелося робити вибір між "Динамо" і "Шахтарем". В якому це було віці і як вплинули на твоє рішення батьки?
- Це трапилося у 12-річному віці. Я їздив на перегляд і в «Динамо», і в «Шахтар». Більше сподобалося ставлення у «Шахтарі» - як вони пропонують, як наводять аргументи. Батьки мене в цьому виборі підтримали. До того ж, я більше симпатизував «Шахтарю», як команді.
- Хто був улюбленим гравцем «гірників» у той час?
- Матузалем. У роботі з м’ячем він був неперевершений.
- Твоя позиція - у центрі півзахисту. Ти - мозок команди. Хто для тебе є ідеалом у цьому амплуа?
- Андреа Пірло і Тоні Кроос.
«Відмовився від нічного життя»
- Чим тобі доводиться жертвувати заради кар’єри? Від яких спокус змушений відмовлятися?
- По-перше – від нічного життя, тому що для футболіста це неприйнятно. Хоча, якщо є вільний час, то чому б не вийти кудись і не подихати свіжим повітрям, смачно попоїсти? (Сміється).
- Кар'єра футболіста багата на поїздки. Яка країна або місто тебе здивували, вразили наповал?
- Найбільше вражень було від поїздки із «Шахтарем» у Бразилію. Ми жили прямо біля моря, там дуже красиво. А ще мені сподобалося у швейцарському Ньйоні.
- Тепер у тебе прямо по курсу ще й Нова Зеландія, де пройде чемпіонат світу U-20…
- Так, у понеділок розпочинається збір команди. Будемо переглядати суперників, розбирати, хто як грає. Бо поки що про США, Нову Зеландію і М’янму майже нічого не знаю.
- Сергій Гринь з "Іллічівця" нещодавно нам зізнався, що йому дівчина наразі не потрібна. А як у тебе на любовному фронті?
- Це особиста справа кожного. Мені, наприклад, дівчина також не потрібна. Це прийде з віком.
- Яким є для тебе ідеальний відпочинок?
- Лягти десь поблизу басейну, пити сік або «спрайт» і засмагати. Ну й обов’язково, щоб поруч були друзі.
- Яку книгу і музику можеш порадити?
- Я – меломан, тому слухаю усе, що трапиться: починаючи від репу і закінчуючи клубною музикою. Ну а книголюбам порадив би «Гаррі Поттера».
Олег Бабій, Футбол 24
До теми:
Маліновський: Ця людина "зламала" мого брата, а через кілька днів сама закінчила з футболом
Костевич: Дівчата "ведуться" на статус футболіста, але я цим не зловживаю
Малишев: Боляче дивитися, як вбивають людей на Донбасі
Багмет: Спочатку - "Барселона", а колись, можливо, і за "Динамо" зіграю
Гринь: Тренувалися під звуки канонад, дехто вже сидів на валізах - було страшно