Блог Роберто Моралеса про проблеми мадридського Реала.
Весь сезон навколо мадридського Реала тільки й розмов: "Криза – не криза. Велика криза, відставка Зідана". І усі ці провали та прориви трапляються за абсолютно незмінних обставин, а ні в плюс, а ні в мінус команда не змінилася і продовжує жити у стані середньої готовності і абсолютного небажання грати скрізь, окрім Ліги чемпіонів.
Вже після рекордного минулого сезону було зрозуміло, певний спад буде і це ніяк не пов’язано з силою Реала, якістю футболістів. Просто кожен новий рекорд відбирає трохи жаги до перемоги. Принаймні з Реалом відбувається саме це.
Рік тому вершкові теж мали достатньо проблем. Старт чемпіонату провели доволі важко, але результат тоді мали кращий. Надалі ж Зінедін Зідан застосував варіант ігор вдома основою і резервом в гостях, що давало перепочинок лідерам і достатньо практики таким хлопцям, як Іско та Асенсіо.
Зараз подібна практика працює гірше, адже Іско та його товариші вже стали амбітними по-королівські, вони відчувають власну силу і прагнуть значно більшого, ніж мають. А от з грою у них трапляються перманентні проблеми. Це якраз досить природній момент – хлопці вже знають собі ціну та не згодні бути вічними резервістами. Було б дуже дивно, якби вони з їхнім потенціалом поводилися б як Оле-Гуннар Сульшер та Чічаріто Ернандес. Тим паче всі ці Асенсіо, Іско та Лукас Васкес є продуктами Реала, відповідно вони всотували тривалий час ідеологію вершковості. Якби не ця его-релігія білого Мадриду, він би ніколи не став сучасним домінатором. Проте у певних ситуаціях вона грає і проти клубу. Кількість его на площу Сантьяго Бернабеу зашкалює.
Вже у перший місяць нового сезону Реал надто багато виграв – два Суперкубки (іспанський та УЄФА) і просто розтрощив тоді Барсу. Настільки яскравий старт став початком наступних негараздів – футболісти розуміли наскільки вони сильні навіть у порівнянні з суперовим суперником, тож були впевненні, що завжди можуть увімкнути цю максимальну потужність. І не вмикали. Вже у вересні стало зрозуміло, наскільки багато Реал втратив в чемпіонаті, тож фактично може забути про Ла Лігу. Нічого дивного немає у тому, що наступного разу монстр повноцінно прокинувся у лютому під Лігу чемпіонів, єдина ціль, котра справді мотивує підопічних Зідана. У чемпіонаті ж йому нудно.
Стосовно ж самого тренера, потрібно розуміти наскільки важко йому – він не може штучно активувати старанність підопічних, але й миритися повністю з цим режимом напівконцентрації не згоден. Звичайно, це його непокоїть. Разом з тим, Зінедін людина дуже розумна, розумна у стосунках з підопічними. Він знає, що ніякими кардинальними заходами краще не зробиш, доведеться з чимось змиритися, а щось міняти шляхом важкої психологічної роботи з футболістами. З рештою, це і є його козирем, не тактичні ж знахідки.
Абсолютно спекулятивною є тема відставки Зідана. Мовляв, Перес злий і от вже готовий вигнати наставника. Насправді ситуація інша. Флорентіно, звичайно, теж непокоїться, проте він вже зовсім не той, яким був на початку президентства в Реалі. Той Перес міг махати шаблюкою і звільняти працівників, нинішній ж став у справах футбольних настільки ж розсудливим, яким завжди й був у справах фінансових. Він дуже цінує Зідана. Тим паче Флорентіно розуміє, що в світі мало, дуже мало тренерів, які можуть керувати Реалом. І ще менше таких, кого не з’їдять трибуни Сантьяго Бернабеу. Приклад попередника Зідана показовий. Рафа Бенітес дуже довго йшов до цієї роботи і саме він, а не Зінедін почав вибудовувати Реал нинішнього зразка. Він створив цього монстра Касеміро, але і він ж сам погорів через страх перед трибунами Сантьяго Бернабеу. Так бува, і часом це трапляється навіть з людьми, наділеними самовпевненістю значно щедріше, ніж Бенітес. Ось тому Перес дуже цінує Зідана, адже той надзвичайно стійкий до зовнішнього впливу, ну й самі білі трибуни ніколи не будуть його цькувати так, як робитимуть майже з будь-яким іншим наставником.
Тому я вірю словам Переса, про те, що Зідан працюватиме стільки, скільки сам схоче. Особливо якщо зможе вкотре вивести команду на фізичний пік у квітні-травні. Але цього разу взяти Лігу чемпіонів буде важче. Давній ворог Мадриду, герр Пеп створив свій новий і надзвичайно цікавий проект. Особисто для мене головним є те, аби ці команди обов’язково зустрілися між собою. Тоді і Реал не буде виправдовуватися замалою мотивацією, й Гвардіола отримає найбільш строгу оцінку своїм напрацюванням.