Перший молдаванин Серії А, який, до того ж, забиває голи.
Про жителів Молдови часто розповідають не надто приємні анекдоти, проте ця маленька та, відверто кажучи, бідна країна уже є асоційованим членом ЄС, а її громадяни мають можливість подорожувати Шенгенською зоною без віз. А ті, хто розповідає анекдоти… До речі, єдиний молдаванин, якого я зустрічала закордоном, а саме в Італії, також цілком непогано влаштувався, відчинивши власну міні-піццерію у містечку Сієна. Тепер настала черга і Серії А спостерігати за проривом представника цієї країни.
Артур Іоніце, який встиг отримати у Вероні прізвисько, винесене у заголовок, родом з Кишинева. Виховувався у «Зімбру», дебютувавши у основній команді за десять днів до свого 17-го дня народження і уже через 17 хвилин відмітився голом. Як бачите, нещасливе у Італії число 17 відіграло протилежну руль у кар’єрі Артура, що не дивно для хлопця, котрий народився 17 серпня 1990 року. Наступною сходинкою молдавського футболіста стала швейцарська ліга – у клубі «Аарау», де Іоніце за результатами двох останніх сезонів визнавали найкращим гравцем. На футболіста, у якого завершувався контракт, ще зимою звернув увагу спортивний директор «Еллас» Сольяно, відмітивши, перш за все, його схильність до самопожертви – бігає-гасає, не зупиняючись. Хоча, ймовірно, 12 голів за два роки теж зіграли вагому роль.
Не витрачаючи багато часу на адаптацію у команді Мандорліні, Іоніце відмітився голом, який приніс перемогу над «Торіно»: через дві хвилини після появи на полі пройшов двох опонентів та зарядив з улюбленої лівої. Присвятив м’яч татові Георге, який у тому іншому житті, коли родина мало що могла собі дозволити, мотивував сина невпинно працювати. Через тиждень Артур допоміг зрівняти рахунок у зустрічі з «Дженоа», головою переправивши м’яч у сітку після передачі від Луки Тоні. Цього разу присвяту отримав партнер по лінії півзахисту Халльфредсон, який нещодавно втратив батька. Такі перші молдавські голи у еліті кальчо.
З нестримною «Ромою» не вдалося продовжити снайперську серію, проте у тій грі молдаванин теж продемонстрував, що вміє робити свою роботу, здійснивши найбільшу кількість відборів м’яча у суперників. Зрозуміло, що забивати – не основний обов’язок футболіста, якого, між іншим, називали «молдавським Гаттузо», а його власний агент порівнює з Френком Лемпардом. Іоніце – високий потужний центральний півзахисник, який відзначається винятковою працьовитістю, але водночас вміє прорватися на ударну позицію та влучно пробити.
І, як виявляється, молдаванин корисний не лише на полі, а й у багатонаціональній роздягальні «Верони». Справа у тому, що Іоніце легко даються іноземні мови, принаймні, якщо вірити його відповіді на питання веронських журналістів під час літніх зборів «Як Ви так швидко заговорили італійською?» – «Вивчив її ще у Швейцарії, спілкуючись з італомовними колегами». Там же Артур освоїв німецьку та англійську, які додалися до рідної молдавської (плюс румунської, звичайно), а також, як відомо, його батьківщину не оминув «русский мир». Отже, Іоніце активно допомагає Мандорліні, коли потрібно перекласти настанови для одноклубників, менш здібних у лінгвістичному плані.
У очікуванні нових звершень новачка «Верони», який так яскраво заявив про себе, згадаємо його швейцарський період: