Щойно стало відомо про відставку Альберта Феррера, вельми утішною була реакція на цю новину.
Спостерігачі нейтральні здебільшого висловлювали здивування. Мовляв тренеру, що вивів «Кордобу» до еліти вперше за 42 роки, дали «кредит» у Прімері всього лише на вісім поєдинків. Натомість шанувальники андалусійського клубу перепитували умовних опонентів, чи бачили вони матчі «Кордоби» у цьому сезоні, й стверджували, що команда не вміла ані атакувати, ані захищатися.
У обох точках зору є важлива для розуміння ситуації інформація. Коли «Чапі» Феррер змінив Пабло Вілью команда була на одинадцятому місці й після перших поєдинків під орудою екс-захисника «Барси» опустилася на шістнадцяту позицію. Ще двадцять дев’ятого березня у Кордобі думали виключно про виживання у Сегунді. Серія вдала результатів (здебільшого мінімальні перемоги або малорезультативні нічиї) підняла її на сьому сходинку й дала право взяти участь у плей-оф. У Прімері ніхто на «Кордобу» не чекав. Що більше: ніхто туди не збирався й у самому місті.
За хвилину до завершення матчу-відповіді фіналу плей-оф нічого не змінилося. До еліти виходив «Лас-Пальмас». Його уболівальники настільки були в цьому впевнені, що вибігли на поле святкувати. Суддя зупинив гру, дочекався поки усі повернулися на свої місця, аби можна було дограти цю начебто формальну хвилину. Саме тоді «Кордоба» забила.
Альберто "Чапі" Феррер
Феррер безумовно покращив результати Вільї (1,7 очка за гру проти 1,4). Але прогрес був цілком в межах завдання, що стояло перед тренером. У грі не сталося якихось радикальних змін. «Кордоба» опинилася в еліті завдяки диву. Буває у футболі і таке, особливо, коли застосовується система плей-оф. Було б, мабуть, логічніше, якби андалусійці пробилися до Прімери два роки тому, під керівництвом Пако Хемеса. І гра, і очікування були тоді відповідні й пристосуватися до нових умов було б трохи простіше.
Хай там як - команда потрапила до еліти, від президента, спортивного директора і тренера залежало, якою вона постане у першому дивізіоні. Від клубу, що у двох попередніх сезонах вкладався у бюджет у 5,5 мільйонів євро навряд чи варто було очікувати захмарних витрат. До того ж футбольна Ліга встановила «стелю» зарплат для кожного клубу. У «Кордоби» на створення боєздатної команди є 14 мільойнів 200 тисяч євро. Варто зазначити, що це максимум, який не можна перевищувати. Не обов’язково кожен клуб вже зараз витрачає на зарплати саме стільки.
За таких умов дуже важливо було вгадати з кількома ключовими трансферами. З одним «Кордоба» точно сіла маком. Або навіть сам Феррер. Адже голландський японець Хавенар грав у нього у «Вітессі». Робота у цьому клубі (23 тури у сезоні 2010/11) залишалася до «Кордоби» єдиним тренерським досвідом «Чапі». У Прімері Хавенар мав вигляд людини абсолютно lost in translation. Може якась користь від нього ще буде, але команді, що хоче втриматися там, де їй може й не місце, голи потрібні одразу.
Майк Хавенар проти Серхіо Рамоса
Без забивного форварда збільшилося навантаження на лінію атакувальних хавбеків. Вибір тут досить непоганий. У оренду взяли з «Валенсії» Феде Картабію і його вже зараз можна назвати одним з лідерів команди. Борха Гарсія провів у «Кордобі» блискучий сезон 2011/12, потім перейшов до «Реала Кастільї», де здав після хорошого першого року. Зараз йому потрібно повертати свою оптимальну гру у нервовій атмосфері боротьби за виживання у Прімері й поки що виходить не дуже. Фідель Чавес досвід такої боротьби отримав минулого сезону у «Ельче» й безумовно може додати гостроти діям попереду, але він не голеадор.
Кадрові рішення Феррера посилили відчуття розгубленості, що раптом виникло після перших трьох турів. У кожному з них «Кордоба» точно не зганьбилася, гідно тримала удар і фрагментами цікаво комбінувала навіть попри мінімальний внесок Хавенара. У четвертому турі «Кордоба» приймала «Севілью». У перші 25 хвилин команда вкрай невдало виконувала перехід «оборона-атака» і забагато залишала вільних зон після втрат м’яча. Потім вдалося налагодити контроль м’яча та вже за рахунку на користь суперника. І аж до 83-ї хвилини, коли нарешті вдалося забити, «Кордоба» вкрай рідко серйозно турбувала захист гостей.
Сама поразка від теперішньої «Севільї» аж ніяк не повинна ставити під сумнів доцільність деяких ігрових ідей. Феррер вирішив інакше. На матч у Валенсії й потім на домашній поєдинок з «Еспаньйолом» його команда вже виходила з трьома цетральними півзахисниками. Формально Фаусто Россі може й розташовувався на позиції медіапунти, але основна ідея полягала у тому, щоб «перекрити» ті зони, що так безжально використала «Севілья» у четвертому турі. У матчах з «Валенсією» та «Еспаньйолом» підопічні Феррера не забили жодного м’яча, набрали одне очко й навряд чи могли розраховувати на щось вагоміше.
У сьомому турі «Чапі» повернув Борху на місце медіапунти, але вочевидь сумніви тренера, помножені на невдалі результати, передалися й команді. Проти «Хетафе» андалусійці вперше у сезоні повели у рахунку, але дозволили забити наприкінці матчу Баба Діавара. Пропустити від Баба Діавара - це ще гірше, аніж тричі забити у власні ворота.
Альберта Феррера у «Кордобі» змінив Мирослав Джукич. Колись він без особливого успіху прийняв під час сезону «Еркулес». З Естебаном Віго команда йшла у Прімері з відривом у 5 очок від зони вильоту, а залишив її Джукіч після дев’яти турів роботи на останньому місці. Щоправда, за цей час випало зіграти з «Барсою», «Реалом», «Валенсією» та «Вільярреалом», командами, що посіли, зрештою, перші чотири місця.
«Вальядолід» Джукич вивів до еліти через плей-оф, перегравши у півфіналі «Кордобу» Пако Хемеса. І втримав він команду у Прімері досить впевнено. «Вальядолід» Джукича залишив враження колективу, що чітко розумів, що і як робити на полі. Парадокс, але коли наступного сезону Джукича звільнили з «Валенсії» після шістнадцяти турів, деякі гравці скаржилися, що «не розуміли його ідеї», а перші запитання на цю тему («Чи є у вас якісь проблеми зі мною?») Мирослав ставив своїм підопічним ще у вересні.
Мирославу Джукичу належить донести свої ідеї
Зараз сербському тренеру слід максимально швидко розтовкмачити свої ідеї футболістам «Кордоби». Президент клубу вже, схоже, підчепив вірус «елітності» й готовий забути про поступовий розвиток клубу заради того, щоб вчепитися у цю лотерейну можливість. Поведінка Карлоса Гонсалеса упродовж останніх днів лише підтверджує це припущення. У день матчу з «Малагою» він заявив на всю країну: «Що б не сталося, Феррер допрацює цей сезон». Минула доба і Феррера відправили у відставку.
Альберт Феррер не зробив у «Кордобі» ігрової революції й без належного досвіду тренерської роботи трохи «поплив» на старті чемпіонату. Відданому уболівальнику і справді здавалося, що команда «ані атакувала, ані захищалася». Більш холоднокровному нейтральному спостерігачеві ситуація, з огляду на те, як «Кордоба» потрапила до Прімери», справді не здавалася настільки невтішною. Карлос Гонсалес, зрештою, схилився до позиції серця і запанікував. Чи допоможе це команді, чи зреагує вона на цей потрус?
Дмитро Джулай