"Футбол 24" представляє інтерв'ю з кращим футболістом юнацького Євро-2009 Кирилом Петровим, який зараз виступає в Казахстані за клуб "Ордабаси" - про незвичайну особливість казахської Ліги, Тимощука, кумис і Бората.
«Щоб мріяти про збірну, треба хоча б у Лізі Європи грати»
- Кириле, ви вже майже два роки поза Україною. Польська «Корона», казахстанський «Ордабаси». Правильно ми розуміємо, що чемпіонат України від вас віддаляється, а не наближається?
- В принципі так! Я не бачу сенсу повертатися в Україну через нестабільну ситуацію в країні. Фінансове становище у багатьох команд критичне. Потрібно годувати свою сім'ю і знаходити ті варіанти, які будуть вигідні як для кар'єри, так і для забезпечення матеріального забезпечення сім'ї. Футболісти працюють, як і всі люди, тому за спиною повинні бути якісь грошики. Ось і доводиться грати далеко від України. Звичайно, хотілося б, щоб в Україну повернувся той чемпіонат, який був два-три роки тому і який не поступався міцним європейським лігам. Якщо все налагодиться в нашій країні, звичайно, можна буде розглядати варіанти і з українськими клубами.
- З «Ордабаси» на який термін контракт?
- На рік. Ось зараз закінчується чемпіонат. Поки розмови з керівництвом не було. Бажання залишитися в команді в мене є. Стрибки з однієї команди в іншу не сильно вражають. Я звик до колективу, чемпіонату, можна сказати, вже повністю адаптувався до Казахстану. Мені подобається тут. Якщо «Ордабаси» запропонує пролонгувати угоду, із задоволенням її прийму.
- А ми вже подумали, що ви як пілігрим мрієте колесити по різних футбольних країнах, підкорюючи все нові і нові горизонти?
- Ні, я не далекобійник. Але не можу точно сказати, що буде завтра. Ви ж теж не можете знати, де будете працювати в недалекому майбутньому. Може, вас запросять на ВВС. Життя покаже. Я живу сьогоднішнім днем. Мій девіз такий: треба старанно тренуватися, і життя винагородить тебе за старанність.
- Про збірну України мрієте чи розумієте, що з чемпіонату Казахстану чи Польщі не прорватися туди?
- Звичайно, як кожен футболіст, я мрію грати у збірній. Але для цього треба багато працювати. Розумію й те, що необхідно бути на виду і щоб твоя команда хоча б у Лізі Європи грала. На жаль, «Ордабаси» вилетів у першому ж раунді кваліфікації. Нам катастрофічно не пощастило з «Бейтаром», який потім поступився «Шарлеруа», а тих у свою чергу вибила «Зоря».
«У Казахстані суперник накриває стіл»
- У Казахстані зараз ціла плеяда українців. Як би ви це описали?
- Тут більш вигідні умови, ніж в Україні, плюс в Казахстані стабільна ситуація. Для футболіста це найважливіше. Рівень чемпіонату Казахстану ні в чому не поступається першості України, якщо не брати до уваги «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро». Останнім часом в Казахстан поїхали досить непогані легіонери, які підняли рівень ліги. Тут досить цікаво грати.
- Українці тримаються окремою діаспорою?
- Звичайно, періодично зідзвонюємося. У Казахстані є дивна особливість. Коли команда приїжджає в гості, то суперник накриває стіл. Така практика для всіх команд без винятку. Гравці тепло спілкуються між собою. Це об'єднує всіх хлопців. Чемпіонат надзвичайно дружний.
- А є між якими-небудь командами такі відносини, як між «Металістом» і «Дніпром»?
- Ні. Тут люди набагато простіші. Як і немає тієї різниці в зарплатах, яка є в Україні. У Казахстані легіонери не отримує по три мільйони доларів на рік, а місцеві по п'ять копійок. Всі приблизно в однакових умовах і всі допомагають один одному.
- З ким ви найчастіше на зв'язку?
- З Вовою Аржановим листуюся. Він в «Атирау». Але ближче все-таки з Денисом Дедечко («Астана»).
- Бачив у Фейсбуці ви з Майклом Одібе («Атирау») спілкуєтеся. Згадуєте арсеналівські часи?
- Ну як спілкуємося ... Він же російської не розуміє. Спілкуємося жестами, коли перетинаємося перед іграми. Але бачите, виходить так, що люди, які грали в Україні, опинившись в іншій країні, нехай і в різних командах, з теплотою ставляться один до одного. Приємний момент!
- Яка найбільш українська команда у Казахстані?
- «Тараз». Четверо наших. Денис Васильєв, Діма Башлай, Саша Яровенко і Саша Піщур.
- Лідирує «Кайрат» Тимощука і Сіто Рієри. Заслужено попереду?
- Це справді найсильніша команда Казахстану на сьогодні. Вони грають у найкрасивіший футбол і заслуговують першого місця.
- Тимощук - ключовий гравець «Кайрата»?
- Не думаю. З приходом Тимощука «Кайрат» не змінив стиль футболу. Так, є повага до цього футболіста, але «Кайрат» як грав до нього, так і грає зараз.
- У лідерах серед бомбардирів з солідним відривом лідирує івуарієць Жерар Гоу. Для чемпіонату Казахстану він як Алекс Тейшейра для України?
- «Кайрат» грає в атакуючий футбол. У них так виходить, що одна людина забиває всі голи. Безперечно, Гоу хороший нападаючий. Що стосується Тейшейри, то йому стало легше забивати. Зараз у чемпіонаті України багато молодих футболістів, а вони часто помиляються. Тейшейра користується цим.
«Серед всього колишнього Союзу чемпіонат Казахстану зараз фінансово найапетитніший»
- Порівняйте першість Казахстану з чемпіонатом Польщі?
- Звичайно, Польща - більш футбольна країна. У них проходив Євро-2012, всі стадіони нові. Вболівальники теж серйозніші. У них все новіше і свіжіше, скажімо так. Але от за рівнем чемпіонату Казахстан ні в чому не поступається Польщі. Ми на зборах обігравали «Лех». «Астана» виступає в Лізі чемпіонів, «Кайрат» мало не пройшов «Бордо» в останньому раунді кваліфікації Ліги Європи.
- А фінансово який чемпіонат міцніший?
- Звичайно, Казахстан. Напевно, з усього колишнього Союзу чемпіонат Казахстану зараз фінансово найапетитніший, звичайно, якщо не брати до уваги Росію.
- Ви граєте за команду з Шимкента, що біля кордону з Узбекистаном. Найдалі вам добиратися куди?
- У Костанай, Атирау. Летимо ми туди з пересадкою через Астану або Алма-Ату. Якщо чесно, сильно не акцентую увагу на тому, куди лечу. Назви команд знаю, але от міста для мене другорядне.
- Скільки по часу займають подорожі?
- Година до Алма-Ати або півтори до Астани. Звідти, наприклад, до Павлодару ще півтори-дві години.
- У команди приватний літак?
- Ні. Літаємо регулярними рейсами.
- Зі стиковками проблем немає?
- Ні. Максимум 2 години очікування.
- Куди вам найменше подобається літати?
- Яка різниця? Все одно ж доведеться летіти. Вибору немає. Але найбільше сподобалося вибиратися в Тараз. Єдине місто, куди автобусом добираємося. Між містами відстань 180 км.
- Скільки глядачів приходить на домашні матчі «Ордабаси»?
- П'ять-сім тисяч. Але п'ятірка стабільно є.
- При кількості місць?
- Тисяч двадцять-двадцять п'ять. Як у «Кривбасі». Найбільше ходять в Алма-Аті.
«Судять в Казахстані ідеально»
- Зараз «Астана» грає в Лізі чемпіонів. Чи увесь Казахстан біля екранів підтримує «Астану»?
- Так. Без питань. У Казахстані завзяті вболівальники і, як я говорив, дуже дружні.
- Яка головна особливість чемпіонату Казахстану? Здається, він вкрай незабивний?
- Помітний ухил до оборонного футболу. Деякі команди закриваються. Іноді само собою виходить. Результативність і справді невисока.
- Команди дуже прагматичні і грають акуратно?
- Немає великих розривів у класі команд, розумієте. Тому й результати мінімальні. Тут немає команд на кшталт «Шахтаря», який може винести майже будь-яку команду з великим рахунком. Наприклад, граємо з «Кайратом». Результат 0:0. Завтра «Кайрат» їде до аутсайдера і там теж грає 0:0.
- Як судять? Не вбивають?
- Як мені кажуть, зараз ідеально судять! Раніше було набагато більше несправедливості й упередженості.
- Скандали в казахському чемпіонаті рідкість?
- Так! При мені жодного разу не було. І немає такого, як у нас, щоб команда в один момент збанкрутувала. Якщо і є затримки, то вони мінімальні. Єдиний мінус - це зміни курсу. Тенге дуже впав. Якщо один долар був раніше 186 тенге, то зараз - 274. Різниця суттєва!
- Хто забезпечує команди в Казахстані?
- У нас муніципальний клуб. У Казахстані всі клуби міські, окрім «Кайрата».
- Виходить, «Кайрат» найбагатший клуб в Казахстані?
- Судячи з того, яку базу вони побудували - так!
- А хто опікується «Кайратом»?
- Я не знаю («Кайрат» перейшов під крило представника російської компанії «Газпром» в Казахстані - компанії ТОО «КазРосГаз». - прим. авт.).
- Андрій Бойко, який пограв у чемпіонаті Таїланду, розповідав, що в провідних тайських командах заробляють по 30-40 тисяч доларів. Такі зарплати в Казахстані є?
- За всіх не можу говорити! Але, думаю, у лідируючих команд - в «Кайраті» і «Астані» - легіонери отримують не менше.
«Нічого китайського в Казахстані немає»
- Кирило, в сусідній Китай вибиралися?
- Немає часу.
- У Казахстані багато китайського: шмаття, їжі, «заробітчан»?
- Абсолютно нічого. Робочих з Узбекистану бачив, китайців - ні. І продукції китайської теж не бачив.
- У Шимкенті не нудно?
- Нуднувато. Робити особливо нічого. Місто-мільйонник. Коли було тепло, то хоч за місто на природу вибиралися, в гори піднімалися. Зараз же кінець сезону. Все по-домашньому. Приставку в руки і вперед.
- Це правда, що кінотеатри в Казахстані дуже дорогі, порядку 10 баксів за сеанс?
- Менше. Може, у столиці і десять, але в Шимкенті явно поменше.
- Це, напевно, через «Бората»? :-)
- Не знаю. Це про того, з вусами?
- Так. Розповідали, що після цього багато американських туристів поїхали до Казахстан. Не чули?
- Ні. Насправді Казахстан абсолютно нормальна країна. В Україні думають, що тут на верблюдах їздять, але люди живуть тут в достатку. Це вже не та країна, яка була п'ять-десять років тому. Варто лише приїхати в Астану або Алма-Ату. Астана хоч і штучне місто, але дуже гарне, з новими скляними будинками. Місто стрімко розвивається! Алма-Ата - взагалі казка.
- Чого в надлишку в Казахстані, а чого днем з вогнем не знайдеш?
- Всього вистачає! Не вистачає мені тільки квартири української (сміється).
- Кумис полюбили?
- Нещодавно лише спробував. Специфічна річ! На любителя.
- Казахстанський вчити не почали?
- Ні. Дуже важкий.
- У них веселі слова. Штори по-казахському «перделер», аеропорт - «ауежай», автостоянка - «Автотурак»...
- Я тільки лайливі слова знаю.
- Футбол в Казахстані не на першому місці?
- На першому. Хокей та бокс трохи поступаються.
- Змогли б залишитися в Казахстані на постійній основі?
- Зміг би, звичайно. Але це якби вибору не було. А взагалі планую в Україні жити.
Валерій Пригорницький