Міцний середняк двох попередніх сезонів УПЛ переживає серйозну кризу. Але є вихід! Сергій Тищенко озвучує одне-єдине прізвище.
Ще минулого року, перед стартом сезону, я писав, що Руслан Костишин може втратити свою посаду в Колосі. Причина доволі проста – клуб досягнув власного максимуму і потребує нового бачення у розвитку. Утриматися на здобутих позиціях було важко. Команду чекало падіння, якому могли запобігти лише зміни. Безперечно, прощатися з тренером, який стільки працював і зробив для команди – важко.
Та все ж я гадав, що керманича у Колосі поміняють ще на початку літа, перебуваючи на піку, а не чекаючи кризи. Боси клубу вирішили піти іншим шляхом, частково змінивши склад команди. Зрозуміло, що новачки потребували часу на розуміння ідей тренера та зіграність. Старі механізми вже не працювали так досконало, а нові ще не були напрацьованими. Футбол Костишина – доволі простий: віддача, хороша фізична підготовка, силовий стиль гри. Для переходу на складнішу модель потрібні не тільки нові гравці, але й хист працювати з ними та ставити гру. Колос ризикнув, але дуже швидко відбулася відставка. На мою думку, вона виправдана на всі сто відсотків. Довелося прийняти це рішення, щоб команда ще більше не покотилася донизу, адже тренер втратив управління.
Ковалівка брала своє завдяки командним діям, колективу. Гравці та тренер були одним цілим. У колективі майже всі – українці. Посилюватися в таких умовах дуже непросто. Брак якісних українських виконавців, до того ж вони коштують (хочуть) великих зарплат. Потрібно вчитися працювати із легіонерами. Це теж непросто і має свої підводні течії. Гравець може бути хороший, але йому важко адаптуватися до життя в Україні та конкретному колективі.
Руслан Володимирович Костишин – легенда для команди з Ковалівки. Він взяв Колос, коли клуб перебував на рівні аматорів, і зробив його представником верхньої частини таблиці УПЛ, обігрував Динамо, доволі успішно виступав у кваліфікації Ліги Європи (міг навіть замахнутися на груповий етап, якби трохи фарту). Але час Костишина у Ковалівці минув. Він дав команді все, що тільки міг. Далі його ідеї просто не працюють. Команда також віддала тренеру свій максимум.
Зараз Костишин став одним із керівників Колоса на адміністративному рівні. Розумію бажання Андрія Засухи – це вдячність перед людиною, яка була ключовою в розвитку клубу. Але якщо ти хочеш бути тренером надалі, то потрібно йти працювати. Життя Колосом не завершується. Варто отримувати нові виклики, намагатися досягти успіху, працюючи з іншими командами. Сучасне футбольне життя таке, що тренер у клубі надовго не затримується. Кожні 2-3 сезони потрібно змінювати проект. Дуже хочеться, щоб Костишин не був тренером однієї команди. Щоб він ще досягнув не меншого успіху деінде.
Звичайно, що падати – завжди боляче. Минулого сезону Колос доволі успішно протидіяв командам із Греції та Хорватії, а у поточному сезоні програв клубу із Казахстану. Такий футбол. Тут є свої злети та падіння. У чемпіонаті також виникли проблеми, хоча амбіції керівників клубу вимагають не втрачати здобутих позицій.
Для якісного руху потрібен тренер і нове бачення розвитку клубу. Якщо Костишин – це зростання, яке у певний час завершилося, то зараз потрібен стабілізатор. Людина, яка зможе утримати команду на єврокубкових позиціях, не ламатиме структуру гри, напрацьовану роками, а просто трішки її вдосконалить. Колосу немає сенсу відходити від власного силового стилю. А ось урізноманітнити атакувальні дії, частково переглянути кадровий потенціал – треба.
Зараз виконувачем обов’язків тренера став помічник Костишина Сергій Кузнєцов (на фото). Важко говорити про його кваліфікацію, бо не знайомий із ним особисто. Мені здається, що чогось нового він команді не принесе. Людина шість останніх років працювала із Костишиним. Навряд чи у них може бути різне бачення футболу. Десь на емоціях після відставки Руслана Володимировича команда може покращити результати, але дуже швидко все повернеться назад.
Говорили про можливе підписання контракту із колишнім наставником Динамо Олександром Хацкевичем. Дійсно, у цьому є певна логіка, бо бачення футболу Хацкевича та Костишина доволі схоже. Питання в тому, що Хацкевича навряд чи можна вважати успішним тренером. Він вже не початківець, але здобутків у нього не було. З Динамо, окрім Суперкубків, нічого не вигравав, на Росії теж довго не затримався. Під цього спеціаліста потрібно виділяти гроші на посилення складу. Навряд чи Хацкевич витисне із наявних гравців щось нове.
Напевно, можна говорити про кандидатуру Володимира Шарана. Його Олександрія була багато в чому схожа за стилем на Колос. Володимир Богданович – тренер однієї команди. Окрім Олександрії він ніде тривало не працював. Для побудови чогось серйозного йому потрібне час. Аналогічно можна сказати про Олександра Бабича. Ці варіанти несуть ризик тупцювання на місці. Краще навряд чи стане, а от гірше – цілком можливо.
Без роботи Дмитро Михайленко. Але це зовсім інший погляд та стиль футболу. Для Михайленка важливішим є наповнення гри, ніж результат. Навряд чи варто ламати все, що було збудоване Костишиним за останні роки.
Запрошення іноземця? Тут теж не все просто. Якісний спеціаліст навряд чи зараз готовий їхати в Україну. Якщо готовий, то потрібно платити. Але ніхто не дасть гарантій, що з цього щось вийде. Не вийшло – до побачення.
Юрій Вернидуб досягнув успіху із Шерифом. При тому, що в Україні йому роботи не знайшлося. Після стількох років роботи в Зорі працював у Білорусі, а зараз – Молдові. Ми просто не цінуємо наших спеціалістів. Я переконаний, що для Колоса майже ідеальним тренером став би Роман Йосипович Григорчук. Він теж після Чорноморця мав закордонний досвід роботи у Казахстані, Азербайджані та Білорусі.
Григорчук – прекрасний спеціаліст. Він вміє робити із гравців команду. Свого часу його Чорноморець важко було назвати зірковим, але одесити досягли успіху в Україні та на міжнародній арені завдяки колективним діям, вміло вибудуваним наставником команди.
Григорчук є прихильником силового футболу. У його команді мають бути досвідчені гравці. За складом та стилем гри Колос для нього – оптимальний варіант. Роману Йосиповичу потрібно створити умови і не втручатися в його роботу, щоб він був максимально сконцентрований. Вміє працювати із легіонерами. Це не якісь суперкоштовні хлопці, а прості роботяги, здатні приносити результат. В Азербайджані та Казахстані саме іноземці були рушійною силою Габали та Астани відповідно. Пригадайте "варягів" у Чорноморці. Навряд чи хтось про них щось чув до переїзду в Україну, але в Одесі майже всі були в повному порядку.
Як психолог, Григорчук здатен повернути гравцям Колоса втрачену віру в себе. Не потрібно чекати результату чи плодів тренерської роботи упродовж тривалого часу. Колос гратиме у звичний футбол – тільки з певними нюансами. Зараз однією з головних проблем Ковалівки є гра в обороні. Григорчук завжди був тренером, який виходив із вміння надійно захищатися. Його Чорноморець дуже мало пропускав. У кадровому плані теж не потрібно змінювати команду на 80-90 відсотків. Тільки якісь точкові корективи. Комусь зі старожилів, можливо, доведеться піти. Одна-дві позиції – не більше.
Для самого Григорчука повернення в УПЛ – великий виклик. Це його рідна країна, це чемпіонат, за яким він стежив багато років збоку. Тепер мав би можливість продемонструвати вправність та здобути успіх. Я впевнений, що можливий союз Колоса та Григорчука піде на користь обом сторонам. В УПЛ повернеться кваліфікований тренер, який побудує самобутню та сильну команду за мінімальний проміжок часу.