Блог Костянтина Андріюка – про відхід П'єрлуїджі Колліни з посади куратора арбітражу в Україні.
Не вірив ще місяць тому. Тоді, коли вперше дізнався від своїх джерел про намір Колліни піти цього літа. Не вірив і два дні тому, коли про це загудів інтернет про його відставку.
Я і досі сумніваюся, бо ніде немає офіційної заяви про це. Ані на сайті ФФУ, ані на сторінці комітету арбітрів. Це власне так відповідає нашому українському менталітету: коли є досягнення, про це пафосно звітують прес-служби, коли потрібно визнати, те що неофіційно оприлюднили до тебе, так голову в кущі. Але упродовж цих останніх двох днів, діставав все більше і більше підтверджень, відтак мої рядки прощання з італійським куратором стали неминучими.
Колліна не міг ось так взяти просто і піти. Упродовж тих двох років, якими я займаюся розслідуваннями корупції в українському арбітражі, я почув неймовірні історії про жадібність Колліни до грошей. Ну як жадібність, назвемо її надмірною меркантильністю. Історії, які глибоко вражали мене, але які я не готовий наразі оприлюднити. Відтак, міркую логічно, ну як міг такий грізний славетний та авторитетний куратор відмовитися від солоденького контракту в 1 млн 356 тисяч євро щороку, де навіть всі податки платять за тебе, а тебе самого в Україні возять, годують, поять і кладуть спати на п’ятизіркові подушки найкращих готелів країни. І все це звісно, не твоїм коштом.
Я можу помилятися, чи взяв Колліна за своє прощання якусь грошову компенсацію, але одне я знаю точно. Колліна поставив тверду умову: якщо я йду, Лучано Лучі зобов’язаний лишитися.
Що зробив свого часу цей вже немолодий чоловік Лучано з іншим чоловіком П’єрлуїджі? Що такого, за що Колліна тягне його за собою вже 7 років? А скільки тягнув до того вочевидь? Впевнений, це варто окремого розслідування.
Але реалії такі, що в системі ФФУ по суті нічого не змінюється. Просто зникає слово і посада "Куратор", яка, до речі, була штучно створена ще в 2010 у ФФУ часів Суркіса. До речі, тоді спершу Колліну було оголошено Куратором, а вже потім, спеціально під нього, швиденько переписали статут комітету арбітрів. Посади "Куратора" у 2010 році в українському арбітражі просто не існувало. Але кого це цікавило тоді, кого це цікавить зараз?
А тепер, стежте за руками. Президент ФІФА Джанні Інфантіно, виявляється, дуже близький друг Колліни. І вуаля, Колліна стає головою комітету арбітрів ФІФА. А потім бамц, і Андрій Павелко посідає посаду у ФІФА.
Яку? Та кому там цікаво, як вона називається, головне, він вже зайшов до цієї структури. Колліна вже давно як старший офіцер комітету арбітрів УЄФА. І бамц-2, Андрій Павелко посідає посаду в УЄФА.
Далі можете домислювати без мене. Тому Лучі лишиться на посаді голови комітету арбітрів України, лишиться. Можете не сумніватися. Бо Колліна ж просить. А він в УЄФА та ФІФА деяким людям з України ой як потрібен.
Я не буду зараз в 100500-й раз пригадувати вам, скільки наших арбітрів вивів Колліна на рівень групового етапу Ліги чемпіонів, на фінальні частини Євро або ЧС.
П'єрлуїджі Колліна в Україні: зарплата та підсумки роботи. Інфографіка
Впевнений, ви це читали багато разів. Я дам вам останній, свіжий та найбільш красномовний приклад. Відбір до нинішнього ЧС-2018. Відбір, який триває вже рік. А тепер спробуйте вгадати, скільки українських арбітрів судили матчі цього відбору і скільки разів.
Я вас готовий вразити – два. Ну звісно ж, це Євген Арановський та Сергій Бойко. А тепер вгадайте, якими були імена суперників у цих матчах? Я вас готовий шокувати: Мальта – Шотландія (Арановський) та Латвія – Фарери (Бойко).
Фарери! Мальта, Карл!
Ба більше, Арановський у своєму матчі поставив настільки лівий пенальті, що потягло за цим таку ж другу жовту картку, що я повністю згоден із тими, хто його більше не призначає на подібні матчі.
Відео матчу Мальта – Шотландія (пенальті з 3:25):
З тією різницею, той хтось отримує майже півторамільйона євро на рік, з українських грошей, які мали би йти на розвиток футболу.
***
Я добре пам’ятаю ту дату – 23 серпня 2015 року. Тоді Колліна вирішив провести черговий, буденний для себе прес-клуб. Де в притаманному йому стилі збирався вчергове вразити всіх своєю твердістю, глибоким знанням предмета і вмінням переконливо дебатувати та красиво перемагати. Так, як він це робив останні 5 років. Хто тільки не ходив на ті прес-клуби: і хмари спортивних журналістів, і ведучі популярних футбольних телепрограм, і керівники футбольних телеканалів, і навіть прес-аташе провідних клубів. Всі вони виявилися безсилими дебатувати із грізним куратором. Який 23 серпня 2015 виявився просто безсилим гідно відповісти на мої прості запитання. Про Маковея, про Юрія Грися. Так, так, саме того Грися, який вкотре і так правильно відсудив київське Динамо, яке звісно ж перемогло за його участі на полі.
Команда з іншої орбіти, переляканий Грисьо і зморені претенденти. П’ять висновків першого туру УПЛ
На тому прес-клубі Колліна викрив себе сам. Він сам почав розповідати про батька Грися, про те що він не дозволить його підозрювати і решта бла, бла, бла.
Фільм "Золотий свисток" (питання про Юрія Грися з 41:40):
Щоб остаточно розкрити людську сутність Колліни, мені довелося чекати цілий рік і ще 2 місяці. Саме тоді куратор врешті зійшов з уєфашних небес та зробив другу спробу підняти своє реноме. Не склалося. На єдине і просте питання пояснити, чому жоден з його вихованців не вийшов на справжній міжнародний рівень, я дістав шквал агресії.
Питання на прес-клубі про підсумки роботи в Україні з 3:50:
Ікона світового арбітражу, такий впевнений у собі куратор-оратор, насправді виявився звичайнісіньким хамом, нездатним тримати удар від журналіста України. Країни, де Колліна є звичайним заробітчанином.
Сьогодні 21 липня 2017-го, просто зауважте. Від 24 серпня 2015-го і донині італієць провів рівно ОДИН прес-клуб, де поспілкувався із журналістами. Хто готовий його захищати?
А захист буде, не сумнівайтесь. Одразу, після офіційного зізнання з боку ФФУ та комітету арбітрів про відставку Колліни підуть розгойдування та мантри: "а хто крім Колліни?", "а якими ж треба бути дурнями, щоб втратити такого фахівця", "Колліна стільки вам дав, а ви редиски цього не оцінили".
Читаючи всі ці мантри, просто пам'ятайте, у вас продовжують розвивати комплекс української меншовартості. Нам же так потрібні рятівники "забугра", ми ще із совкових часів так захоплювалися всім "заграничним" і капіталістичним. У красивій обгортці, із красивою рекламою.
Як ліки від цього комплексу, рекомендую мікстуру із назвою "польський арбітражний досвід". Так, саме ці горді поляки не просто не хочуть запрошувати іноземних варягів, вони горді самі, власними силами розібратися зі своїми проблемами та продукувати власні успіхи.
Отже, берете склянку справедливості та неупередженості від голови польського комітету арбітрів Збігнєва Пшесмиськи, додаєте до цього кілька шматочків таланту та досвіду арбітра ФІФА та категорії ЕЛІТ Шимона Марциняка. Струшуєте, але не збовтуєте, сідаєте на диван, вмикаєте гру 1/4 ЛЧ Ювентус-Барселона сезону 2016/17, приймаєте маленькими порціями і видушуєте. Видушуєте з себе той комплекс української меншовартості, яким Колліна нашпиговував вас усі ці довгі 7 років.