Про долю одного з найкращих воротарів цьогорічного Чемпіонату світу і головного героя костариканської сенсації - Кейлора Наваса.
Якщо до Чемпіонату світу, почувши прізвище Навас, футбольні вболівальники миттєво малювали собі образ гравця «Манчестер Сіті» Хесуса Наваса, то після Мундіалю цей образ змінився на костариканського воротаря на ім'я Кейлор, який у карколомному стрибку летить за м'ячем. Та що там Хесус Навас, своєю грою Кейлор затьмарив за популярністю навіть президента рідної країни Луїса Гільєрмо Соліса.
Кейлор Навас народився в Перес-Селедон - невеликому населеному пункті Коста-Ріки. Перший поворот у його житті трапився вже у 4 роки, коли його батьки прийняли рішення емігрувати до США, а Кейлор і його молодша сестра залишилися на виховання бабусі й дідусю.
«Я ніколи не забуду, як перед самою відправкою в аеропорт Кейлор підійшов і зі сльозами на очах просив: мама, не йди, не треба», - згадує мати Сандра Гамбоа.
Дитині важко пояснити, що батьки їдуть з країни за американською мрією для того, щоб хоч мало-мальськи забезпечити гідне життя своїм дітям.
Проте американська мрія батьків ніяк не збувалася: вони займалися непрофільною роботою (мама, яка звикла працювати вчителем, в США стала нянею; у батька теж не ладилося з роботою) особливо багато грошей це не приносило, відносини між подружжям псувалися, і через кілька років все закінчилося розлученням.
Перебуваючи в Сполучених Штатах, батьки при першій можливості приїжджали провідати дітей. Під час одного з таких візитів батько Кейлора повів сина на аматорський матч регіонального чемпіонату Сан-Ісідро серед юнаків. Матч був нічим не примітний, але увагу 5-річного Наваса привернув голкіпер однієї з команд, який здійснив приголомшливий сейв і врятував свою команду від гола. Цей фрагмент врізався в пам'ять хлопчини на все життя.
«Я побачив, як воротар зробив приголомшливе порятунок. Ця картинка стоїть перед очима у мене все життя. Я захотів стати таким же, як той хлопець. Мені було 5 років, а йому 12. Він навіть не був професійним воротарем, але я мріяв стати схожим на нього», - згадує Кейлор Навас.
Гра воротаря хлопця звичайно надихнула, але Навас вже тоді знав, що стати знаменитим набагато легше, граючи на позиції нападника. Мати Сандра стверджує, що син бігав з відчайдушною самовіддачею, бажаючи вирости бомбардиром і отримати визнання однолітків. Але більш високі однолітки змусили тренера маленької футбольної школи «Педрегосо», куди привели Наваса бабуся з дідусем, шукати Кейлору нову позицію.
Стрибучий від природи Кейлор добре проявив себе в рамці воріт, а свіжі спогади про подвиг 12-річного воротаря регіонального чемпіонату переконали його відмовитися від амплуа нападника.
Одночасно з навчанням першим воротарським навичкам Навас почав проникатися релігією - бабуся і дідусь привчили його до щоденного читання Біблії і регулярним походам до церкви. Одного разу в церкві, помітивши щирість віри 7-річного хлопця, до Кейлора підійшла мама його друга по команді і дала пораду:
«Щоб тобі було легше, перед матчем звертайся до Бога, проси, щоб він поставив по ангелу біля кожної штанги. Це буде додатковий захист», - якось розкрив дитячий секрет Навас.
З тих пір звернення до Бога стало справжнім ритуалом для Наваса: перед кожним матчем він стає на коліна у воротарському майданчику, широко розставляє руки і молиться. За це він отримав прізвисько «Святі руки».
«Мені можуть говорити, що Бога немає, що вірують в нього тільки ідіоти і все таке. Образити це ніяк не може. Я думаю, будь праві ті люди, які так говорять, світ не знав би про воротаря Кейлора Наваса.
Я розмовляю з Богом і прошу його про допомогу, так як це додає мені впевненості і спокою. Слухати вигуки з трибун я не стану - у мене є своя віра, я нікому не завдаю шкоди», - зізнається Навас.
Саме віра дозволила 13-річному Кейлору залишитися на правильному шляху після невтішного вердикту тренерів клубу «Перес Селедон», куди пробувався Навас:
«Хлопцеві явно не вистачає базових умінь, фізичні дані зовсім слабкі, не вистачає зросту».
Кейлор все одно продовжив займатися у своїй маленькій школі, трохи підріс і через рік отримав дзвінок з Депортіво «Сапрісса». Однак, для навчання в академії столичного клубу були необхідні 200 доларів. На допомогу хлопцю прийшли всі ті ж бабуся і дідусь.
«Вони всіляко вітали всі мої починання. Хоча, мені загалом, нічого й не було потрібно, крім футболу. Спочатку це підтримувалося як захоплення. Але коли постало питання про плату за навчання у Сапрісса, саме бабуся, дідусь, сусіди збирали для мене гроші. Для Коста-Ріки це дуже багато. Вони просто в мене вірили».
Коли Навас приїхав до столиці, його поселили в старому будинку, який належав керівництву клубу, але зовсім не відповідав духу часу за умовами проживання. Через фінансові негаразди клуб не міг забезпечити хлопця навіть елементарними предметами побуту.
«Я був здивований, як він взагалі там жив. Він був один у всьому будинку. Там навіть не було ковдри, якою можна було б накритися. Не було можливості готувати їжу. Але це показало, як він хотів грати у футбол», - згадує тренер Енріке Ріверс.
У таких умовах Кейлор не раз замислювався про повернення додому і одного разу навіть зібрав речі. Але віра і величезне бажання грати у футбол допомогли подолати труднощі. Незабаром Навас отримав виклик в юнацьку збірну Коста-Ріки, а з ним і пристойне житло.
Черговий візит до церкви подарував Кейлору кохану жінку - колишню модель Андреу Салас. Свою дружину він зустрів на курсах вивчення Біблії, куди його запросив друг. Після зустрічі в церкві вони домовилися сходити в кіно, а через пару тижнів почали жити втрьох. Чому втрьох? Андреу переїхала до Наваса разом з дочкою Даніелою. А після п'яти років спільного життя у них народився спільний син Матео. Діти стали справжнім натхненням для голкіпера.
«Зараз я намагаюся для своїх дітей. Я хочу зробити їх щасливими, зробити так, щоб вони розуміли, що їх тато зробив щось корисне для футболу, для всієї країни», - позначив свою мету Навас.
Дебют Кейлора Наваса за дорослу команду Депортіво «Сапрісса» датований 2005 роком. Протягом шести сезонів він захищав ворота столичного клубу. У кожному з них «Сапрісса» завойовувала золото національної першості. Крім того, разом із Кейлором «chivas tico» виграли Кубок чемпіонів КОНКАКАФ і взяли бронзу клубного чемпіонату світу. Голкіпер передбачувано перебрався в Старий Світ, підписавши влітку 2010 року контракт зі скромним іспанським «Альбасете», куди його рекомендував нинішній тренер воротарів збірної Коста-Ріки Луїс Габелія.
Коли «Альбасете» за підсумками сезону вилетів до «Сегунди В» (третій за значимістю дивізіон Іспанії), Наваса орендував «Леванте».
У валенсійському клубі Кейлор познайомився з тренером воротарів Луїсом Льопісом. Саме з цього знайомства костариканський воротар почав писати нову і найуспішнішу на даний момент сторінку своєї кар'єри. Кейлор не приховує, що виправив помилки в техніці стрибків тільки завдяки детальному відеоаналізу від свого тренера. Льопіс і Навас обожнюють проводити купу часу за переглядом відео, аналізуючи не тільки свої помилки, але і звички футболістів суперника.
Кропітка робота з Льопісом не пройшла даром. 13 травня 2012 року в матчі проти «Атлетіко Більбао» Кейлор нарешті дебютував в Ла Лізі, а після закінчення сезону Луїс Льопіс рекомендував керівництву «Леванте» викупити трансфер Наваса у «Альбасете». Кейлор не був основним воротарем команди, але тренер в ньому явно щось розгледів.
Стати «номером один» у складі «жаб» Кейлор Навас зумів лише к старту минулого сезону. І перший свій повноцінний сезон у Ла Лізі костариканець провів приголомшливо. Відігравши 37 матчів в Ла Лізі, Кейлор чергував хороші матчі з дуже хорошими.
Навас зі своїм скромним клубом зумів приготувати 17 «сухарів» (сухих матчів) і стати найрезультативнішим за кількістю сейвів воротарем чемпіонату. Він зробив сейвів більше, ніж Вальдес і Куртуа разом узяті, а за відсотком відбитих ударів ніхто навіть близько не може посперечатися з костариканським воротарем. Не дарма Наваса називають кращим голкіпером Іспанії минулого сезону, не дивлячись на те, що Трофео Самори (приз найкращому воротареві Ла Ліги) отримав Тібо Куртуа. Це підтверджує і частота потрапляння Наваса в «символічну збірну туру» іспанського чемпіонату, де він поступається хіба що Мессі, Роналдо і Дієго Кості.
Саме завдяки блискучій грі Наваса «Леванте» і вдалося фінішувати на 10-й сходинці.
«Навас проводить феноменальний сезон. Він нам багато в чому допомагає, коли у команди багато проблем. Однозначно, він кращий гравець команди в цьому сезоні. Не уявляю, що було б, якби керівництво клубу кілька років назад не підписало його» - зізнався на одній з прес-конференцій головний тренер «левантійців» Хоакін Капаррос.
А завершення сезону для Наваса стало і зовсім видатним.
У національній збірній у Наваса конкуренції було куди менше, ніж на клубному рівні і на Чемпіонат світу він вирушав у статусі основного, маючи півсотні матчів за плечима. У Бразилії воротареві належало пройти справжню перевірку. Все-таки іспанський середняк і збірна на головному турнірі планети - абсолютно різні рівні відповідальності і тиску. Більш того, Коста-Ріка потрапила в групу до Англії, Італії та Уругваю.
Перший пропущений гол не змусив себе довго чекати. Він залетів з одинадцятиметрової позначки на 24-й хвилині стартового матчу. Але знаєте коли трапився наступний? Наприкінці основного часу 1/8 фіналу. Сім з половиною таймів ворота «Los ticos» залишалися неприступною фортецею.
До речі, м'яч від греків став єдиним голом на ЧС, який Навас пропустив з гри. Але за цей гол греки поплатилися місцем у чвертьфіналі, куди Кейлор Навас практично одноосібно протягнув свою команду, що грала в меншості. Після матчу з греками іспанська газета «Марка» вийшла заголовком з «Кейлор Навас - вже легенда». Тут, як кажуть, не посперечаєшся.
Навіть у матчі з грізними Нідерландами Навас відстояв «на нуль». І лише серія пенальті вибила костариканців з турніру.
Як зізнався Кейлор, багато в чому він зобов'язаний своєму клубному тренерові воротарів Луїсу Льопісу, який перед стартом ЧС підготував для Наваса цілу стопку дисків з аналізом гри всіх сильних форвардів, з якими той міг зіткнутися на груповому етапі ЧС-2014.
На Чемпіонаті світу Навас взяв участь у всіх 5-ти іграх своєї збірної і тричі визнавався кращим гравцем матчу. Частота парирування м'яча склала 91,3%, що є кращим показником серед всіх голкіперів, які зіграли як мінімум у двох матчах ЧС-2014. Це дає повне право Навасу претендувати на звання кращого голкіпера турніру.
І якщо до ЧС гранди європейського клубного футболу лише цікавилися Навасом, то після виступів на полях Бразилії костариканець напевно опиниться в елітному клубі.
Ось так розкриваються таланти в 27 років!