Дмитро Джулай знайомить із нестабільною збірною Катару – ще одним опонентом українців у групі D.
Дощить у Катарі нечасто, і переважно це короткі сильні зливи. Вони навіть можуть наповнити здебільшого порожні упродовж року ваді (у перекладі з арабської “сухе русло”). Ця кліматична подробиця зринає у пам’яті, коли дивишся гру молодіжної збірної Катару. Принаймні саме таким було враження від поєдинків команди на торішньому чемпіонаті Азії Ю19.
Перед тим, як перейти безпосередньо до тих зустрічей, слід зробити кілька зауваг загального характеру. В структурі катарського футболу працює чимало іспанських тренерів, зокрема з досвідом роботи у “Барселоні”. Тож деякі ігрові риси можна помітити у збірних різних вікових категорій. Або точніше – спроби відповідати певним вимогам. Йдеться не лише про якусь тактичну схему (4-3-3), а про принципи побудови гри. Навіть попри те, що саме зараз команду Ю20 очолює португалець Бруну Піньєйру.
Зокрема, під час виходу з оборони можна побачити опорника між двома центрбеками, а флангові захисники у цей час вже займають позиції на чужій половині поля. Маневр добре відомий і ефективний, якщо він доведений до автоматизму. Однак навіть у командах, що виступали досить успішно (збірна Ю23 на чемпіонаті континенту), проскакують час від часу гола схематичність, дія заради самої дії. Ефект від такої роботи є мінімальним, згенерувати хорошу динаміку не вдається і команда зрештою нервово використовує непідготовлені довгі передачі.
Щось подібне траплялося і на турнірі в Індонезії, який для катарців починався матчем проти збірної ОАЕ. Після першого тайму Катар програвав 1:2 і насамперед упадав в око брак чіткости, зрозумілости у виході із захисту. Команді не вистачало ясних критеріїв розвитку атаки, не функціонували фланги.
Не стала кращою координація гри в атаці й у другому таймі. Йшлося більше про тиск емоційний. Нікому з хавбеків не вдавалося проявити себе організатором гри, особливо перед штрафним майданчиком. Тому навіть коли команда розташовувалася на половині суперника, центрфорвард Абдулрашид Умару залишався відрізаним від партнерів.
У другому турі, проти господарів турніру, катарці вели 3:0 вже на 24-й хвилині. “Злива” заповнила ваді максимально швидко. Цікаво, що якось кардинально помічені у попередньому матчі недоліки не виправили. Натомість навдивовижу ефективним виявився пресинг. Жахлива помилка капітана індонезійців Нурхідайята була першою і не останньою на стартових хвилинах. І катарці скористалися кожною з них. Тут вже можна було краще розгледіти Абдулрашида, гра якого чимось нагадала дії Альмоеза Алі на чемпіонаті Азії Ю23. (Одним із героїв “дорослого” Кубка Азії Альмоез стане за кілька місяців після змагань в Індонезії).
На 56-й хвилині Абдулрашид оформив покер, Катар вигравав 6:1, що, здавалося, цікавого ще може статися? А ось що – за 16 хвилин індонезійці забили 4 м’ячі й могли відзначитися ще бодай раз. Катарці просто зупинилися. “Посуха” була вражаючою. Можна говорити про психологію, про те, як легко розслабитися за такого рахунку, наводити безліч прикладів, одначе це суттєва деталь, про яку довелося потім згадувати вже у чвертьфіналі. До нього катарці потрапили, спокійно обігравши в останньому турі збірну Тайваню (4:0).
Регламент турніру означав, що чвертьфінал був першим “призовим” поєдинком, адже на цій стадії визначалися учасники чемпіонату світу. І збірна Катару була десь у шести хвилинах від того, щоб на Мундіаль не потрапити. Це при тому, що перший тайм проти команди Таїланду провели непогано, забили 2 м’ячі. Наставник суперника зробив тактичну заміну вже на 34-й хвилині, випустивши форварда замість опорного півзахисника.
Після комфортної першої половини початок другої катарці завалили. Не встигали за швидкими маневрами тайців на флангах, й цього було достатньо, щоб ті почувалися значно впевненіше. На 61-й хвилині рахунок вже був рівним. Лише після цього збірна Катару знову напосіла на опонента, частіше загрожувала його воротам. І проґавила контратаку на 80-й хвилині. Ще одна нагода була у Таїланду за 4 хвилини.
Врятував катарців гол Ахмеда Сухейла зі штрафного на 87-й. У додатковий час тайцям не вистачило сил: пропустивши один м’яч, команда вже не могла відреагувати й катарці знову показали, що вміють використати очевидні помилки суперника. Остаточний рахунок (7:3) виглядає солідно, але перебіг подій знову підтверджував, що Катар грає із суттєвими перепадами.
Не став винятком і півфінал проти збірної Республіки Корея. До першого пропущеного катарці більше контролювали м’яч, у опорній зоні з’явився Халід Мохаммед, котрий до цього розташовувався трохи вище, і його підключення з глибини мали б додати стрункости діям попереду.
Абдулрашид Умару
Варто ж було корейцям забити на 23-й хвилині, уся активність катарців миттєво зникла. Команда стала статичною, повільною, не здатною варіювати ритм гри. До перерви корейці забили ще двічі, а у другому таймі спокійно стримували дещо хаотичні наскоки суперника. Катарці натомість змушені стати табором на чужій половині, лише одного разу розіграли хорошу комбінацію, і Абдулрашид забив. Надалі ж необхідного рівня злагоджености в атаці не було.
Вочевидь тренерський штаб катарців мав попрацювати над недоліками у грі команди упродовж останніх місяців. І цікаво буде побачити результати цієї роботи.
Порівняно із континентальною першістю, заявка на чемпіонат світу відрізняється несуттєво, тож можна припустити, що й основний склад навряд чи зазнає кардинальних змін. А це означає, що ворота захищатиме Салах Хассан. Майже незмінною була четвірка захисників. На лівому фланзі Ахмед Альмінхалі, на правому – Насір Бакш, у центрі оборони – Юссеф Фарахат і Ахмед Сухейл. Коли Сухейл пропускав матч із корейцями, у старті вийшов Хомам Ахмед. У тріо хавбеків найчастіше в опорній зоні розташовувався Абдолла Алі Саеї. Лише у півфіналі Піньєйру опустив на цю позицію Халіда Мохаммеда, який переважно діяв ближче до лівого флангу. Так само, як і Нассер Абдулсалам, коли з’являвся на полі, але цей хавбек на чемпіонат світу не їде. Ближче до правого флангу регулярно грав Мохаммед Ваад.
Ліворуч у атаці постійно виходив Хашим Алі, технічний, різкий правоногий футболіст, який досить небезпечно зміщується до центру. Так само без змін грав на позиції центрфорварда Абдулрашид Умару. А от на правому фланзі Піньєйру використав трьох футболістів: Ейсу Ахмада, Абдуллу Аль Мурісі та Нассера Аль Язіді.