Півзахисник Артем Касьянов пограв у кількох клубах УПЛ зі Сходу України чимало років. А в 2010 році переїхав в Казахстан у клуб "Ордобаси". Багато хто тоді міг подумати - догравати.
Насправді ж Артем став одним з лідерів шимкентського "Ордабаси", здобув із командою кубок країни. Про казахстанський етап своєї кар'єри Артем розповів в інтерв'ю "Футбол 24".
- Артеме, згадай, як відбувався твій перехід в "Ордабаси"?
- Після кар'єри, що не зовсім склалася в одеському "Чорноморці", де тренерський штаб не бачив мене у складі, пролунав телефонний дзвінок від футбольного агента, який запитав: "Чи не хотів би ти грати в Казахстані?". Я подумав і незабаром дав згоду. Приїхав в команду взимку 2010-го. "Оглядини" відбулися вдало і ось я в "Ордабаси" досі. Мій контракт з клубом діє ще більше року, і я збираюся його до кінця відпрацювати.
- Швидко адаптувався?
- Так. З хлопцями проблем не було і вони мені дуже допомагали в побуті на перших порах. Та й зараз якщо виникають деякі побутові нюанси, то в клубі всі допомагають, з цим проблем немає. Тоді в команді ще грали хлопці з України - хавбеки Армен Акопян із Запоріжжя та Олександр Митрофанов із сімферопольської "Таврії".
- А чи знав кого-небудь особисто з гравців до переходу в Шимкент?
- Чесно скажу, нікого з хлопців не знав, та й не знав нічого ні про команду, ні про країну, ні про місто ... Загалом занурився в новий для себе середньоазійський світ.
- А зараз окрім тебе в складі є українці?
- Воротар Олександр Григоренко з Білої Церкви. За футбольними правилами він казах, бо заграний за молодіжну збірну Казахстану.
- Чим цікаве і своєрідне місто Шимкент?
- Шимкент - це досить велике місто. У ньому проживає трохи менше мільйона жителів. Місто південне, цікаве своєю культурою і традиціями, а ще своєрідною манерою їзди на дорогах. В Шимкенті дуже смачна кухня, яка відрізняється від інших регіонів. Якщо ми будемо говорити про відмінності півдня і півночі, то коли мешканці півночі приїжджають до нас, то, перш за все, йдуть їсти наш шашлик, наш плов, бешбармак та інші страви. І всім гостям Шимкента - рекомендую, дуже смачно.
- Розкажи про цілі і завдання своєї команди?
- Чемпіонат Казахстану проходить в два етапи. Перший - це регулярний, перед поділом команд Суперліги на шістки, а другий етап - це вже гра в першій або другій шістках. Зауважу, що початкова мета кожної команди потрапити до першої шістки. Ось зараз наша команда опинилася в числі кращих і тепер у нас є шанс і бажання поборотися за медалі чемпіонату. Але це буде важко зробити, бо всі команди серйозного рівня. Добре укомплектовані і також ставлять високі завдання в турнірі, виконання яких дає право брати участь в єврокубках.
З Кубком Казахстану
- Який стиль гри і тренувальний процес в "Ордабаси"?
- Комбінаційний, командний. У кожного з наставників тренувальний процес відрізняється, насамперед, їхнім баченням футболу. На даному етапі у нас тренер європеєць - Саулюс Шірмяліс з Литви. Він намагається прищепити шимкентцям комбінаційний футбол.
- Що можеш сказати про рівень казахського футболу?
- Рівень футболу з кожним роком зростає. В місцеві команди приїжджають легіонери, футболісти і тренери високого рівня. Прохідних ігор в чемпіонаті немає. Результати матчів - часто несподівані і непередбачувані, від чого тільки виграють уболівальники і в цілому казахський футбол. В єврокубках казахські команди теж виступають досить вдало.
- Вболівальників багато на стадіоні?
- Я б сказав, що немало. Нас завжди добре підтримують вболівальники. Вони дуже болісно переносять поразки своєї команди, проте, за весь час перебування в команді, я не пригадаю жодного інциденту між гравцями і вболівальниками. Пам'ятаю, що коли грали єврокубкові матчі проти сербської "Ягодини" і норвезького "Русенборга" не в себе на полі, а в Алма-Ати, то все одно за нас вболівав і гаряче підтримував весь стадіон.
- Не можу не задати і провокаційне запитання - пропонували змінити громадянство?
- Так, мені пропонували стати громадянином Казахстану, але це було давно. Зараз про це я вже і не думаю.
- Сім'я проживає з тобою?
- На жаль, ні. Коли донька не ходила до школи, сім'я весь час була зі мною, а коли пішла в школу, довелося повернутися в Україну. Зараз приїжджають тільки на літні канікули. Дружина - Альона, весь свій час присвячує вихованню дітей - дочці Аріні (8 років) і 4-місячному синочкові Адаму. Дуже скучаю за ними.
- Володію інформацією, що брат у тебе теж професійний спортсмен?
- Так. Мій двоюрідний брат Олексій Касьянов, десятиборець, досить відомий український спортсмен. Виступав на Олімпіаді за збірну України. Неодноразово ставав призером чемпіонатів світу та Європи в семиборстві і десятиборстві.
- За вітчизняним чемпіонатом стежиш?
- Звичайно дивлюся наш чемпіонат. Окремо виділю луганську "Зорю" і "Чорноморець" - молодці! Хлопці своєю грою і самовіддачею на полі заслужили повагу. "Шахтар", як завжди стабільний. Якщо в цілому говорити, то кардинальних змін у таблиці українського чемпіонату не бачу.
- Чи продовжуєш спілкуватися з колишніми одноклубниками?
- Спілкуємося, але мало. Тренування і матчі забирають багато часу. Тому для спілкування практично часу не залишається. А якщо з'являється, то спілкуюся в основному з Толіком Діденком, Ванею Бобком, Олегом Міщенком і Сашею Косиріним. Хоча, в принципі з багатьма, відразу всіх і не згадаєш...
З особової справи:
Артем Андрійович КАСЬЯНОВ
Народився 20 квітня 1983 року в місті Стаханов, Луганська область, Україна.
Вихованець стаханівського футболу. Перший тренер - А.М. Музика.
Амплуа - півзахисник. Спортивне звання - майстер спорту Казахстану.
Виступав за команди: 2000/2007 - "Сталь" (Алчевськ), 2007/2008 - "Металург" (Донецьк), 2008/2009 - ФК "Харків", 2009 - "Чорноморець" (Одеса), 2010 / Н.В. - "Ордабаси" (Шимкент, Казахстан).
У 2003 році провів один матч за молодіжну збірну України.
У складі "Ордабаси" в 2011 році ставав володарем Кубка Казахстану, а в 2012-му завойовував Суперкубок країни.
Фотографії до даної публікації - з особистого архіву Артема Касьянова.
Розмовляв Віктор Хохлюк