Карлес Пуйоль 15 років відіграв на найвищому рівні за "Барселону", з якою він виграв всі наявні у великому клубному футболі титули. В активі 36-річного захисника також звання чемпіона світу та Європи.
Набридливі травми коліна змусили вічного "блауграну" повісити бутси на цвях у травні цього року...
Як ключова фігура запоруки успіху "Ля Рохи" Пуйоль аналізує кінець найуспішнішої ери збірної Іспанії, яка завершилась на світовій першості у Бразилії.
- Чим пояснити невдалий виступ збірної Іспанії на мундіалі у Бразилії?
- Важко змиритися з раннім вильотом, адже команда плекала великі надії. Мені було ще прикріше, адже за провалом я спостерігав здаля і не міг нічим зарадити на футбольному полі - я відчував безпорадність. Все вирішили дрібниці. У стартовій грі зі збірною Нідерландів ми легко могли забити два голи, проте суперник спромігся на 1:1, що вплинуло на психологійний стан гравців. Суперник виглядав краще після перерви, проте якби ми забили другий гол, то все пішло б по-іншому. Після розгрому 1:5 важко зібратися на наступну гру. Потім ми спіткнулися на збірній Чилі, яка вже тривалий час виступає пристойно.
- Забракло мотивації?
- Не вважаю, що причина у мотивації, адже для багатьох гравців це вже був останній мундіаль. Крім того, хіба потрібно мотивувати когось, коли чемпіонат світу відбувається у Бразилії? Найбільше прагнуть перемоги саме гравці, проте іноді не все йде за планом. Врешті-решт далися взнаки травми деяких гравців та виснажливий сезон.
- Успішна ера начебто завершилась. Як "Ля Росі" далі бути?
- Я не великий прихильник революцій. Проте до них закликають уболівальники якраз тоді, коли після тривалого успішного періоду наступає сезон невдач. Мені, проте здається, що важливим є досвід, здобутий за усі успішні роки. Реструктуризація команди повинна відбуватися поступово без руйнування досягнень. Тут потрібен здоровий глузд. У нас багато досвідчених гравців, хоча деяким можливо вже пора і піти. Слід все обговорити з тренерським штабом, а тоді приймати рішення. Вірю, що у наступні роки у збірній будуть класні гравці. Тепер хлопцям слід бути мужніми, думати про майбутнє та вчитися з допущених помилок.
- Ваш відхід у травні також став знаком закінчення свого роду ери. Як Ви зважились на таке рішення?
- Упродовж двох останніх сезонів я перепробував все: мене двічі прооперували, я довірився багатьом іншим лікувальним практикам, проте моє коліно здалося. Було важко, проте я усвідомив, що завершення кар'єри - єдиний правильний варіант. Важко усвідомлювати, що частина тіла відмовляється працювати, особливо тоді, коли я звик віддавати всі сили на тренуваннях. Я відчув сум, гнів та безпорадність - я хотів щось робити, але просто не міг. Врешті-решт слід бути чесним зі собою та з оточенням. Я заплатив за цілковите виснаження, за всі ін'єкції за останні два роки - я просто виснажив коліно. Тепер я проходжу новий курс лікування, проте не з метою вийти на поле. Хочу повернутися до нормального життя, адже мені важко навіть спуститись на декілька сходинок.
- У вересні розпочнете новий етап кар'єри у технічному штабі "Барселони". Впораєтесь?
- Багато осіб мені радили стати тренером, проте мене не приваблює це ремесло. Я лише грав би у футбол, проте той час вже закінчився. Доводиться шукати свою нішу там, де ти у чомусь тямущий. "Барселона" дала мені можливість, за що я їй дуже вдячний. Спочатку буде період практики, під час якого я не прийматиму великих рішень. Однак моє ставлення до нової роботи таке, як я мав упродовж кар'єри гравця. З часом, сподіваюсь, я використаю весь досвід, який здобув за останні 19 років у футболі.
Інтерв'ю ФІФА адаптував та переклав Андрій Холявка