Замбія змусила увесь світ пересвідчитися - казки у футболі таки бувають.
"Ми усвідомлюємо, якої честі сьогодні добилися. Це передбачено долею, це вигадано на небесах, з нами була сила, якою обдарував Господь" (Ерве Ренар)
Їх гру розхвалювали, починаючи з відбіркового циклу, однак всерйоз не сприймали. Куди там якимось замбійцям, якщо до півфіналу кваліфікувалися "мастодонти" - Кот-д'Івуар та Гана! А вони не лише перекреслили усі прогнози. Вони закохали в себе - грою, самовіддачею, якоюсь невловимою харизмою, якій, начебто, ніде було взятися. Промайнула ніч, закінчується день, а вчорашній фінал Кубка Африки вперто не хоче полишати ту комірку головного мозку, в якій "тусуються" враження, спогади, емоції.
Ще перед грою режисери трансляції запустили в ефір кадри, на яких футболісти збірної Замбії за день до фіналу, ледь тамуючи сльози, покладають квіти на морське узбережжя Габону.Так, саме тут свою останню гавань віднайшли 18 найкращих замбійських футболістів у той страшний квітневий день 1993-го. Вижив лише Калуша Бвалія. Вижив, бо не перебував на борту старенького "Буффало". Зате тепер він став живим тотемом "мідних куль", який своєю присутністю надихав їх на все нові перемоги.
Та все ж головний герой історичної звитяги - це, безперечно, Ерве Ренар. "Тренер вселив у нас впевненість та холоднокровність. Ми не боялися нікого", - скаже після фіналу голкіпер Мвеене. Зірок у цій команді немає. Брати Катонго, форвард "Янг Бойз" Маюка - оце й всі гравці, про яких щось колись чув середньостатистичний європейський вболівальник. Проте, прокрутіть у пам'яті матчі Замбії проти Гани та івуарійців. "Кулі" грали з фаворитами практично нарівних. Більше того, якщо суперники для гольового моменту протебували тривалого розіграшу м'яча, підопічні Ренара робили це в два-три дотики.
Тріумф Замбії чимось перегукується з успіхом збірної Греції на чемпіонаті Європи-2004. Той же статус "темної конячки", той же тренер з геніальною тактикою, ті ж виконавці - прості хлопці, які, мов пластилін, покірливі для будь-яких тренерських вказівок. Відсутність зірок в таких випадках йде лише на користь. Але елліни перемоги кували завдяки своєрідному "антифутболу" (на який, до слова, мали повне право - кожен грає так, як вважає за потрібне). Натомість "кулі" продемонстрували дещо більше - до надійності оборони додали гнучкий і мобільний центр поля, а також кмітливу прудконогу атаку. Одним словом, ідеальна Команда.
А що "слони"? Вони стали жертвою власної вальяжності. Ті моменти, які в них все-таки були, потрібно було реалізовувати. Навіть якщо відкинути пенальті, змарноване Дрогба, можна налічити не менше п'яти зручних нагод для взяття воріт. Коли в післяматчевій лотереї до м'яча підійшов Коло Туре, автор цих рядків одразу зрозумів - цей "слоник" не заб'є. Коло нагадував такого собі добродушного афроамериканця з голлівудських стрічок, якого, за сценарієм, оточили зі всіх боків і він от-от отримає на горіхи. Прикро за Дрогба. Він знову пролетів повз трофей, хоча боровся, не шкодуючи власного здоров'я, не прибирав ніг, як це звикли робити деякі "зірки", які приїжджають в Африку зі ситої Європи. За мотивом цього фіналу можна відзняти якісну спортивну драму...
Чи чули ви, як співають футболісти? Ні, не під час виконання гімну. І не в накуреній п'яній атмосфері, не на караоке. А в розпал 11-метрової "лотереї", коли доля титулу, та що там титулу - усієї кар'єри висить на волосині! А я чув. І, повірте, мурахи спиною так відчутно поповзли. Майбутні чемпіони Африки стояли,обійнявшись, на колінах, і виводили якихось, відомих тільки в Замбії, народних пісень. Це було зворушливо до глибини душі. Такого ані на Кубку світу, ані в лігах чемпіонів не побачиш і не почуєш. Африка продовжує залишатися по-футбольному самобутнім континентом. Тож приємно усвідомлювати, що принципи чесної спортивної боротьби, а також футбольне джентльменство (вкарбувалася в пам'ять взаємопідтримка між кіперами-суперниками Баррі та Мвеене, а також підбадьорення, яке отримав травмований замбієць Мусонда від Дрогба) хоча б десь не втратили цінність.
P.S. Під час нашого нещодавнього інтерв'ю з Дмитром Джулаєм, коментатор вагався, кому ж з учасників Кубка Африки по-справжньому допомагають вищі сили. Фінал дав відповідь на це запитання.