На початку 1998-го року київське "Динамо" придбало його усього за 280 тисяч доларів. Через три роки "Мілан" заплатив киянам за Каху Каладзе... 16 мільйонів євро. Проте пам'ятають його у київському клубі не через це, а через гру, яку Каха демонстрував. А також за його характер — складалося враження, що він був найкращим другом для кожного.
Каладзе, дебютувавши за киян на Кубку співдружності, одразу ж став основним гравцем команди, з якою в усі роки (1998-2000) виступів ставав чемпіоном України. Це вже були його п'яте, шосте та сьоме чемпіонства. До цього чотири рази поспіль Каха вигравав чемпіонат країни з “Динамо” іншим - тбіліським. Згодом до цих здобутків він додав і чемпіонство Італії разом із двома Кубками Ліги чемпіонів. Також у кожній з цих трьох країн він неодноразово ставав володарем національного кубка.
Проте виріс як гравець він саме у “Динамо” київському. “Динамо” імені Валерія Лобановського.
“Я дуже вдячний йому. Невідомо, чи грав би я в “Мілані”, якщо б не пройшов школу Лобановського”
Чому ми вирішили згадати про Каху? Та тому, що він оголосив про завершення кар'єри. Для захисника, якому лише 34 роки, про таке ще й думати годі. Однак Каладзе зробив свій вибір. Вибір на користь своєї країни. Ні, він зовсім не має наміру перейти в котрийсь із клубів Грузії на посаду тренера чи узагалі, пов'язувати своє майбутнє з футболом. Він йде у політику. Йде, аби спробувати навести лад у країні. І він таки має що доводити у новій сфері.
В пам'ять про брата
А свого часу Кахабер у 2001 році ледь не відмовився виступати за збірну Грузії та від громадянства цієї країни. Він поставив ультиматум владі країни - або ті займаються розслідуванням викрадення його брата, або Каха більше не грузин. Розслідування завершилося у 2006 році. Але тоді були вже наказані винні не у викрадені Левана Каладзе, а у його вбивстві. Згодом коштами Кахи у місті, де був похований його брат, збудували православну церкву.
Від громадянства Кахабер так і не відмовився, а за збірну перестав грати лише... з 11 грудня 2011 року. Та й то через те, що вважав, що вже мало чим може допомогти цій команді.
Історія 1
У 2009 році під час матчу Грузія - Італія Каха Каладзе двічі вражав ворота. Матч закінчився з рахунком - 2:0 на користь... “Скуадри адзури”. Як зізнавався потім сам Кахабер, після двох автоголів йому хотілося “крізь землю провалитися”.
Коли футболіст дізнався про викрадення брата, то все-одно, 27 травня, в неділю, таки вийшов на поле у матчі проти “Роми”. Це був один із найгірших його поєдинків. До того ж він побився у другому таймі і залишив свою команду у меншості.
Історія з братом - не єдиний випадок, коли країна "підвела" Каху. У 2008 році він познайомився із Анукі, з якою у підсумку і пов'язав своє життя. Вона стала матір'ю його дітей, проте вони досі не повінчані. Хоча у 2008 році весілля таки планувалося. Однак у серпні в Грузії розпочалася війна. Церковний шлюб вони мають намір взяти незабаром, адже 5-го травня цього року у сім'ї народився вже другий син. Першого, до речі, назвали Леваном, в честь загиблого брата.
Змінити країну
Каладзе своїм прикладом показує людям правила поведінки. Він не відмовився від громадянства - він вирішив змінити свою країну і зробить для цього все можливе. А що йому це хоча б трохи, та й вдасться, сумніватися не доводиться. Адже окрім футболу Каладзе доволі успішний і у інших сферах. Зокрема у нього в Грузії є невеличкий банк. Та все ж основна його професія поза футболом - ресторанний бізнес. У його ресторан у Мілані під назвою “Джаніно” часто ходять гравці як “Мілану” так і “Інтера”, проте найбільше Каха гордиться тим, що у його закладі підписав контракт із “россонері” сам Роналдо. Словом, Кахабер Карлович (бо тепер до нього напевне потрібно буде звертатися саме так) знає, що яку б він справу не робив, потрібно віднестися до неї з усією відповідальністю.
Він це буде робити і в політиці, так що не дивуйтеся, якщо незабаром про Грузію говоритимуть як одну із найуспішніших країн Європи, яку з неї зробив Кахабер Карлович Каладзе.
“Я схвильований і з нетерпінням чекаю початку своєї політичної кар'єри в Грузії. Це буде матч усього мого життя. Я буду боротися на боці свободи і демократії”
Історія 2
До речі, попри те, що Каладзе належить ресторан, він жодного разу в житті не пробував алкоголю. Саме тому згадався доволі анекдотичний випадок. Свого часу відомі коментатори під час трансляції матчу чемпіонату України завели приблизно таку розмову
- А ти знаєш, що Каха за усе своє життя так жодного разу і не спробував алкоголю?
- Так Сергію, а тобі варто було б задуматися над цим...
Після цих слів коментатори мовчали декілька хвилин, після чого й не так дуже цікава розповідь про перебіг подій на полі стала ще більш сумнішою.
P.S. Про Каладзе ще можна багато чого розповісти. Зокрема про його захоплення автомобілями, або ж про те, як його друзі двічі на автівках Кахи потрапляли у ДТП. Про те, що він дуже часто на полі надто емоційний, через що зібрав чималу колекцію жовтих та червоних карток. Тільки от у житті він завжди залишається справжнім другом і прекрасною людиною. Можливо, одним з найкращих людей, які будь-коли грали за “Динамо”. Не байдужим, не сухим і таким, як модно зараз, цинічно егоїстичним, а відповідальним і відданим своїй справі та близьким. Людиною з серцем.