На чемпіонат світу 2006 року португальці приїхали в статусі віце-чемпіонів Європи, та вже без Руї Кошти. А найзірковіші часи Луїша Фігу, Нуно Гомеша, Паулети залишилися позаду.
На чемпіонат світу 2002-го року лідери збірної Португалії Луїш Фігу, Руї Кошта їхали уже ветеранами. Сильні молоді гравці тоді ще були занадто молодими і до заявки не потрапили.
Золоте покоління. Саме так охрестили склад збірної Португалії, який вперше заявив про себе на чемпіонаті Європи дев'яносто шостого року.
Після феєричного чемпіонату світу 66-го португальським фанам довелося чекати майже 20 років, аби знову побачити своїх улюбленців на великих змагання. Однак очікування виявилося не марним.
Мундіаль 1966 року став дебютним для двох збірних, і обидві - Північна Корея та Португалія зуміли здивувати футбольну спільноту. Азіати сенсаційно пробилися до чвертьфіналу, де їх за іронією долі зупинили португальці.
Молоде покоління футбольних уболівальників уже й не пам'ятає коли збірна Німеччина вигравала трофей.
Рік 1980. Американцям він запам'ятався обранням президентом Рональда Рейгана. Росіянам - Олімпіадою в Москві. Меломанам - смертями Джона Леннона та Володимира Висоцького.
У 70-ті роки національна команда Німеччини була справжнім жахіттям для будь-якої збірної світу. Риси притаманні німцям у повсякденному житті - виваженість, систематичність, педантичність - були перенесені в футбол і, здавалося, нема цьому футболу протидії.
"Футбол - це дуже проста гра. Двадцять двоє мужчин упродовж дев'яноста хвилин ганяються за м'ячем. А в кінці перемагають німці." Ця фраза англійського форварда Гарі Лінекера стала класикою. В ній - усе безсилля, що його відчували суперники, намагаючись протистояти команді, що її називають не просто "бундестім", а "бундесмашиною".
У нове тисячоліття національна збірна Данії з футболу увійшла з новим тренером. Спеціалістом, який про подвиги першої команди знає не як глядач, а як безпосередній творець.
