У прем'єрному розіграші Кубку України у 1992-му перемогу святкував одеський Чорноморець. Шлях на вершину команди Віктора Прокопенка видався доволі важким і кілька разів був близьким до того, щоб завчасно перерватися.
Останній чемпіонат СРСР Чорноморець провів дуже вдало і видав один з найкращих результатів у історії – 4 місце. Якщо врахувати, що на п'єдесталі розташувалися три московські команди (ЦСКА, Спартак і Торпедо), то цілком природнім виглядали амбіції одеситів на золоті нагороди у прем'єрному незалежному чемпіонаті України (у підсумку Чорноморець фінішував третім у своїй групі, де перемогла Таврія).
Parimatch – драйвер розвитку українського спорту. В портфелі партнерських проектів бренду – вісім клубів представників УПЛ (Шахтар, Десна, Маріуполь, Львів, Верес, Чорноморець, Металіст 1925, Дніпро-1), Федерація баскетболу України, Українська хокейна ліга та інші.
Parimatch є лауреатом великої кількості світових і всеукраїнських премій: "SBC awards", "Effie Awards", "Людина Року" та інших. Бренд активно розвиває соціальні проекти в рамках діяльності фонду Parimatch Foundation.
Крім того, "морякам" вдалося зберегти кістяк і практично безболісно підійти до початку нового сезону, який проводився за усіченою системою навесні 1992-го. У 18-и матчах Вищої ліги Віктор Прокопенко використав 20 футболістів.
У розіграші Кубку України одесити стартували з 1/8 фіналу за менше, ніж тиждень до початку чемпіонату. Якщо більшість команд починали свій шлях раніше, то Чорноморець, Динамо, Шахтар, Дніпро, Металіст та запорізький Металург як учасники радянської Вищої ліги стартували пізніше.
У перший день весни Чорноморець вирушив у Житомир у максимально неоптимальному складі. Основа ще не встигла повернутися із закордонного збору, тому тренер дублю Віталій Сіднєв повіз на гру з Поліссям фактично другий склад. Вже на 6-й хвилині рахунок відкрив Олександр Піндєєв, зять тренера Сіднєва. А те, що відбулося потім, усіх шокувало. Полісся забило чотири голи у відповідь і Чорноморець зависнув на волосині – команда була близькою до вильоту з Кубку.
Чорноморець перед фіналом Кубку України / фото із соцмереж
Через два тижні вже основі Чорноморця довелося виправляти ситуацію. Та на 5-й хвилині поєдинку гості забили, відтак, одеситів міг врятувати тільки подвиг. І варто сказати, вони його зробили. Підопічні Прокопенка забили чотири (зусиллями Шелепницького, Сака, Третяка та Гусєва) і перевели гру в додатковий час. А там відзначилися ще тричі (дублі оформили Сак, Шелепницький та Гусєв) – 7:1.
У чвертьфіналі на "моряків" чекав запорізький Металург. У домашньому поєдинку Чорноморець переміг 2:0 (забивали Яблонський та Гусєв) і вирушив у Запоріжжя із непоганим запасом. На берегах Хортиці гості забили першими (відзначився Ілля Цимбалар), а під завісу зустрічі запоріжці зрівняли рахунок завдяки автоголу Юрія Сака.
У півфіналі на Чорноморець чекала ще одна запорізька команда – Торпедо, яка розпочала свій шлях ще з 1/32 фіналу. Почергово автозаводці знімали скальпи з потужної Волині, одеського СКА, Кривбасу (один з матчів виграли 6:0) і, увага, київського Динамо!
"Морякам" у домашній грі було непросто, утім перед матчем-відповіддю їм таки вдалося здобути комфортний результат 3:1 (голи забивали Шелепницький, Нікіфоров та Гусєв). На попередніх стадіях команда Євгена Лемешка вдома не пропускала у всіх трьох матчах. Не забив їй і Чорноморець, проте Торпедо зійшло із дистанції – 0:0.
Фрагмент фіналу / фото із соцмереж
У вирішальному матчі історичного першого Кубку України, який відбувався в останній день весни, коли відзначали день міста Києва, Чорноморець зустрівся з Металістом. На попередній стадії харків'яни пройшли Шахтар (1:0 та 1:1). Фінал турніру виявився протистоянням рівних суперників. На полі точилася боротьба, у якій складно було віддати комусь перевагу. До того ж голкіпери Віктор Гришко та Олександр Помазун діяли безпомилково і мінімізували будь-які шанси на голи.
Віктор Гришко з трофеєм / фото із соцмереж
Це була дуже складна гра, – пригадує нападник Металіста Вадим Колесник. – В одеситів підібралася хороша команда, яка і сама грала, і нам давала.
Той фінал виявився особливим матчем у житті багатьох його учасників. Захисник Чорноморця Юрій Букель називає битву з Металістом однією з найбільш пам'ятних у кар'єрі:
Гра була рівною, шанси абсолютно однакові. Металіст тоді був дуже сильним. Можу навіть сказати, що нам пощастило. Однак, як ви знаєте, щастить сильнішим.
Понад сто хвилин команди не могли забити. Як часто буває у таких матчах, долю зустрічі вирішує єдиний гол. І забив його Чорноморець.
Ілля Цимбалар заробив штрафний, який взявся виконувати Юрій Нікіфоров. Удар збірника України та Росії парирував Помазун, однак першими на підбиранні були Гецко та Цимбалар. Іван прострілив, а Ілля замкнув – 1:0!
Ілля – футболіст від Бога. З таким дриблінгом, з таким вмінням читати гру в світі небагато майстрів зустрінеш. У критичних ситуаціях можна було віддати йому м’яч і хвилини дві перепочити. Цимбалар обов’язково щось та придумає, – згадував про партнера Юрій Букель.
Рятувати становище харків'янам було вкрай важко. Втомлені та виснажені на важкому газоні (напередодні у столиці пройшов рясний дощ) підопічні Леоніда Ткаченка так і не знайшли ресурсів для порятунку. Щобільше, Цимбалар міг оформлювати дубль, якби не відчайдушний сейв захисника Івана Панчишина, який виніс м’яч з порожніх воріт. У підсумку, свисток Євгена Канани зафіксував перемогу Чорноморця.
Напередодні фіналу ширилися чутки про те, що вручати трофей переможцям буде Президент України Леонід Кравчук, однак його підміняв керівник ФФУ Віктор Банніков. Саме нагородження минуло абсолютно буденно. Ніяких конфетті та спеціально змонтованих сцен: Гришко обіймався з Прокопенком, Нікіфоров у оточенні партнерів завалився на газон, а Сергій Кандауров сумно дивився у далечінь.
Команди вишикувалися у стрій, Банніков вручив трофей Гришку і почергово нагородив переможців медалями та дипломами. Скромно, без надмірної помпезності та зі стриманими емоціями Чорноморець увійшов в історію, як перший володар Кубку України. У наступному сезоні "моряки" сенсаційно вилетять на стадії 1/16 фіналу в одеському дербі, поступившись "молодшим братам" зі СКА. А у 1994-му знову повернуть трофей в Одесу, коли виграють в фіналі серію пенальті у сімферопольської Таврії.
На початку 90-х Чорноморець вкотре закріпив за собою статус кубкової команди, який тільки підтверджував протягом останнього десятиліття: фінал у 2013-му та півфінал у 2014-му. Одеса перебуває в очікуванні чергового кубкового тріумфу, а молода команда Юрія Мороза готова до нових звершень.