Національна збірна України за середнім віком - команда молода. Кістяк складають футболісти, які кілька років тому виступали за молодіжну збірну. Але свіжа кров потрібна завжди, і збірна України тут не є винятком.
Саме тому ми звернулися до знаного фахівця по роботі із молодими кадрами, заслуженого тренера України Олександра Іщенка, аби він нам в нашому сайту поділився міркуваннями стосовно перспективи гравців молодіжної збірної України.
- Олександре Миколайовичу, у молодіжній збірній України є футболісти, які здатні стати яскравими зірками?
- Давайте трохи інакше формулювати питання й говорити не про зірок, а про гравців, які можуть стати членами національної збірної. Такі футболісти у нас є. Це Іван Ордець, Дмитро Хомченовський, Олександр Насонов та Іван Бобко. Вони в недалекому майбутньому, уже в наступному році, можуть зацікавити наставників національної збірної.
- Вони готові підсилити національну збірну чи з ними ще потрібно працювати?
- Це процес постійний, він не переривається. Працювати потрібно кожного дня, кожної години і кожної хвилини. Тільки тоді буде результат. Тільки наполегливо працюючи, можна добитися прогресу і, як наслідок, виклику в національну збірну. А це, що не говоріть, мрія кожного футболіста – представляти свою країну на міжнародній арені.
- Якщо порівнювати із попередніми призивами молодіжки, як би ви оцінили це покоління?
- Не буду лукавити, яскравих фігур в теперішній молодіжці я наразі не бачу. Наголошую на тому, що наразі не бачу. Справа в тому, що молодіжний футбол містить у собі приховані течії, коли можна очікувати несподіваних результатів. Непримітний нині футболіст може вирости у висококласного майстра. Тому, не дарма говорять, що двері збірної завжди відчинені для талантів. Тим паче, що ми бачимо, як Михайло Фоменко зі своїми помічниками сміливо довіряє молоді.
- Пригадайте випадки, коли футболіст до 20 років нічим не виділявся, а потім суттєво додав?
- Із радянських часів це Михайличенко, Колотов, Ярцев. Зі свіжих прикладів – Гармаш, Кучер.
- В молодіжці зараз виступають хлопці, народжені на початку 90-х років. Дехто вважає, що це втрачене для футболу покоління, бо в той час ними ніхто належно не опікувався. Погоджуєтеся з такою думкою?
- Та ні, це вигадки. Мені навіть смішно це слухати. В Радянські часи був дуже сильний чемпіонат, навіть сильніший, ніж теперішня Ліга чемпіонів. Пригадую своє дитинство, коли хто перший із братів прокинувся, той і з’їв борщ та був щасливий. А хто пізніше встав, той шматочок хліба в маслі повмочував і бувай здоровим! Але нічого страшного, виросли легендар6ні футболісти. Тому і це молоде покоління матиме своїх зірок. У дітей повинні очі горіти, бути величезне бажання чогось добитися, тоді усе буде гаразд. Це стосується не тільки дітей, а й сформованих футболістів. Як тільки перестають горіти очі, зникає футбол.
- Судячи з ваших слів, футболістів рівня Коноплянки чи Ярмоленка в теперішній молодіжці не має?
- Ви тільки не спішіть. Ви хочете усе й одразу. Насправді ж потрібен час. У кожного є свій період достигання, дозрівання. Давайте дамо час теперішнім гравцям молодіжки дорости до рівня справжніх майстрів, а вже потім будемо робити висновки.
Розмовляв Гліб Ваколюк