Воротар "Карпат" Олександр Ільющенков розповів про свою кар'єру у львівському клубі.
– Чи вірили словам Олега Кононова, котрий запевняв, що за наполегливої роботи зможете дорости до гравця серйозного рівня?
– Для мене це було дуже приємно чути. Абсолютно до всіх слів наставників ставлюся серйозно. Тому така віра в мене лише допомагала в подальшому прогресі.
– Не пригнічувало, що доводиться професійну майстерність демонструвати, виступаючи винятково за молодіжний склад "левів"?
– Ні. Хоча не відкидаю свого бажання якомога скоріше грати на найвищому рівні. Однак у таких випадках потрібно слухати тренерів, де саме тобі потрібно виступати, позаяк мені слід було набути більше досвіду.
– Чи не злякало, що незабаром із команди пішов Олег Кононов, який, власне, запрошував вас?
– Звісно, що хотів, аби Олег Георгійович залишився. Коли прийшов новий тренер, розпачу не було. Навпаки, більше з’явилося стимулів займатись собою, адже доведеться все доводити знову, але вже іншому спеціалісту.
– Коли цьогоріч улітку львівський ФК вирішив зробити ставку на молодь, зрозуміли, що незабаром може виникнути хороша нагода проявити себе?
– Справді, так. Я тоді ж їхав на збори з клубом у Словенію. Водночас мене запрошували грати за студентську збірну. Проте я вирішив відхилити останню пропозицію та поїхати зі своєю командою. Відчував, це чудовий шанс проявити себе та заслужити дебют у Прем’єр-лізі. Тим більше, коли така нагода випадає в клубі мого серця. Як бачите, не прогадав.
– Надалі ви відіграли в усіх матчах галичан од свистка до свистка. Набрались упевненості в тому, що нині саме ви – основний голкіпер "Карпат"?
– Такого поняття в нашому колективі, як "основний воротар", немає. Усі голкіпери – основні та всі можуть вийти вже наступного туру. Якщо працюватимеш погано на тренуваннях, тебе обов’язково замінять. Не варто думати, якщо я зіграв останні десять зустрічей за львівський клуб, то нині я – основний. У "Карпатах" має місце розумна конкуренція.
– Напевне, вам упродовж цих матчів щастило найбільше з-поміж решти воротарів чемпіонату: вже майже десять прикладів можна нарахувати, коли вас виручав каркас воріт. Можливо, маєте якийсь секрет, аби рамка допомагала залишити ворота недоторканими?
– Мені самому дивно, як це так виходить. М’яч справді часто влучав у стійку та поперечину. Не знаю, які вищі сили мені допомагали. Можу лише запевнити, що чаклунством я не займаюсь.
– У "Карпатах" за час вашого перебування змінилось удосталь тренерів. Але своїй появі в Прем’єр-лізі, вірогідно, завдячуєте саме Олександру Севідову?
– Авжеж. Як ви сказали, за цей час було чимало фахівців, однак саме за очільництва Олександра Володимировича довелося виходити на поле в найсильнішій лізі країни. Тому хочеться зробити все, щоби віддячити тренеру за його довіру. І взагалі, за Севідова в "Карпатах" грає багато молоді, дехто з них також саме зараз розпочав свої виступи в еліті. Але не забувайте, що в кожного коуча є свої вимоги. Помилково вважати, що молодь має якісь привілеї.
– У цілому, як оцінити останнє півріччя для карпатівців та особисто для вас?
– Мені здається, "Карпати" перейшли на новий рівень за своєю грою. На турнірну таблицю не варто звертати уваги: там усередині все щільно, тому одна перемога може все змінити. Щодо своїх виступів, відповім коротко: я задоволений. Але попереду ще багато роботи... Чимось похвалитися на даному етапі я не можу.
– У другій частині першості сподіваєтеся також стати "номером один" у складі "зелено-білих"?
– Сподіваюся. Передусім, це потрібно довести тренерам. Для цього в мене будуть тренування та зимові збори. Я впевнений у своїх силах, що мені до снаги постійно захищати ворота "Карпат". Але знову ж таки, вирішальне слово – за наставником.