В інтерв'ю "Футболу 24" лідер львівських "Карпат" розповів про литовський вояж "зелено-білих", пригадав дискомфорт, який відчував у російському "Ростові", а також зізнався, що не хоче бути ветераном у молодому колективі.
У "Карпатах" змінюються гравці та тренери, періоди піднесення і розквіту чергуються зі скрутними часами. І лише Ігор Худоб'як, як непохитний олов'яний солдатик, пройшов крізь усі випробування. Влітку виповниться десять років з того часу, як Худік вперше одягнув карпатівську футболку. Улюбленець львівських уболівальників. Футболіст-емблема.
У свої тридцять років Худоб'як разом із Андрієм Гітченком є найстаршими гравцями теперішнього складу "Карпат". Це, схоже, трохи бентежить мого співрозмовника. "Не хочу, щоб мене вважали ветераном", - відверто каже Ігор. Він наполегливо викладається на тренуваннях, а кілька днів тому зіграв усі 90 хвилин спарингу із литовським "Жальгірісом" (0:0).
"Вільнюс трохи нагадує Львів"
- У понеділок "Карпати" провели товариський матч із "Жальгірісом". Для початку розкажіть, якими є ваші враження від поїздки у Вільнюс?
- Виїзд на товариський матч за кордон став для нас приємною несподіванкою, адже варіант із спарингом виник несподівано, він був позаплановим. Поселили нас у самому центрі Вільнюса. Містом ми гуляли мало, бо, на жаль, погода була не дуже хороша. Але з вікна готелю відкривався хороший вигляд. Та й в автобусі проїхалися вулицями. На мій погляд, Вільнюс трохи нагадує Львів.
- Чемпіонат у Литві лише розпочався, проте "Жальгіріс" вже з перших турів захопив лідерство. Як гралося проти цієї команди?
- Гралося добре, тільки от до штучного поля важко було звикнути. "Жальгіріс" - хороша команда із пристойними виконавцями. За манерою гри вони мені були схожими на колишню "Волинь" - усі великі і габаритні, добре почуваються у "силових" епізодах.
- Частина коштів від продажу квитків на цей матч мала піти для допомоги українським дітям. Скільки приблизно глядачів зібралося на трибунах?
- Погода була поганою, тож глядачів зібралося небагато. Десь близько тисячі.
- Планувалося, що після матчу футболісти "Карпат" зустрінуться із українськими вояками, які проходять у Литві курс лікування...
- Так, ця зустріч відбулася одразу після гри. Ми їм подякували за підтримку, адже вони прийшли на стадіон, щоб повболівати за "Карпати". Команда сфотографувалася із солдатами, від клубу були подарунки, сувеніри. На футбол навідалися 8 або й десять вояків, хоча це, напевно, ще не всі з тих, які лікуються у Литві. Трохи поспілкувалися з хлопцями, обмінялися жартами. Наостанок ми їм побажали якомога швидшого одужання.
- Хто в "Карпатах" є головним "політиком"? Хто найактивніше обговорює резонансні події в країні?
- Важко сказати. (Після паузи) Напевно, у нас в команді таких немає. У колективі ми майже не спілкуємося на політичні теми. Нам того вистачає і без додаткових обговорень.
"У "Ростові" я дотерпів"
- Коли в Україні розпочалися криваві події, а Крим відійшов до Росії, ви ще були гравцем "Ростова". Чи не виникало бажання принципово розірвати контракт із російським клубом? Як ви пережили цей період?
- Ще взимку, після тих всіх подій, психологічно стало дуже важко перебувати у "Ростові". Так, такі думки виникали. Але до закінчення моєї угоди залишалися три місяці, тож я дотерпів, можна сказати. Чи помітив негативне ставлення до себе? В принципі, з вболівальниками я там мало спілкувався, а в команді виступали багато легіонерів. Тож стосунки з одноклубниками в мене були хороші. Навіть з росіянами.
- Ваш земляк-прикарпатець Ярослав Годзюр досі грає за "Терек" - ми усі чудово знаємо, кому належить цей клуб. Ви підтримуєте зв'язок із Ярославом? Як йому зараз там?
- Так, я підтримую з ним зв'язок. Постійно. Я знаю, що йому дуже непросто там. У нього скоро закінчиться контракт. Але яке рішення прийме Ярослав надалі - я не знаю.
- В інтерв'ю нашому сайту Олег Лужний запропонував депортувати тих українських футболістів, які зараз, в умовах війни, їдуть в російські клуби. Що скажете?
- Не знаю навіть. Якась така дуже кардинальна думка. Але даю десь 60 проти 40 на користь позиції Лужного. У теперішній ситуації вона має сенс.
"Вікового бар'єру із молодими карпатівцями немає"
- Повернувшись у "Карпати", ви напару з Гітченком стали головними ветеранами команди. Не ніяковієте від цієї думки в 30 років?
- Ні. Просто я намагаюся не звертати на це увагу. Працюю, щоб прогресувати далі.
- Зараз у "Карпатах" достатньо гравців, яким ще немає й 20 років. На які теми з ними спілкуєтесь? Чи існує між вами віковий бар'єр?
- Зазвичай ми з ними спілкуємося про футбол. Жодних бар'єрів, начебто, немає. Хоча не можу сказати, що ми аж так багато розмовляємо.
- Можливо, почуваєтеся педагогом, наставником? Адже ділитеся безцінним досвідом...
- В принципі, таких відчуттів наразі немає. Я трішки дистанціююся, бо не хочу, щоб мене вважали ветераном. Чи звертаються до мене по батькові? Ні-ні, поки що ні (Сміється).
- Як оцінюєте свою теперішню форму і футбольне здоров'я? На скільки сезонів, за вашими припущеннями, має вистачити "бензину"?
- Важко сказати. Завжди ж може щось трапитися, тож потрібно до цього бути готовим. Я ж хочу грати якомога довше.
- У неділю "Карпати" гратимуть на виїзді проти запорізького "Металурга". У першому колі ваш суперник вирвав у Львові перемогу на останніх секундах. Реванш тепер - справа принципу?
- Це футбол, всяке може бути. Але настрій у нас - бойовий. Ми хочемо повернути свої три очки.
"З Кононовим мешкали в одному готелі"
- Зрозуміло, що наразі цього не знає ніхто, але яким, на ваш погляд, буде формат наступного чемпіонату України, і чи не опиняться "Карпати" у Першій лізі, зважаючи на те, що зараз посідають останню сходинку?
- Зараз справді важко щось прогнозувати і навіть думати про це. Багато команд не грають вдома, у багатьох - погана фінансова ситуація. В принципі, такі ж процеси відбуваються і в державі, тому тяжко говорити на цю тему. Мені, звісно ж, хочеться, щоб у Прем'єр-лізі було якомога більше команд, але це неможливо.
- Уболівальники "Карпат" досі живуть спогадами про команду, яка ще кілька років тому виступала у Лізі Європи. З того складу залишилися ви, Кожанов і Голодюк. Як часто згадуєте знамениті баталії?
- Це вже було досить давно. Так, буває, іноді згадуємо у розмовах, адже втрьох найтісніше товаришуємо. Коли зустрічаємося, то ця тема нечасто, але таки виринає.
- Олег Кононов нещодавно відсвяткував День народження. Можливо, хтось із вас привітав його? Підтримуєте стосунки?
- Ні, ми не спілкуємося. Тільки тоді, коли я був у "Ростові", ми під час зборів у Туреччині мешкали в одному готелі. Зустрічались, розмовляли. А також перетиналися і перекидались кількома словами у матчах чемпіонату.
- А як щодо колишніх партнерів по "Карпатах"?
- З багатьма переписуюся в інтернеті. З тим же Мілошевічем. А ще з Ощипком, Кополовцем... Дуже нам бракує Михайлових приколів. Він завжди вмів підняти настрій, у будь-яких ситуаціях.
"Хочеться, щоб син став футболістом"
- У вас підростає син Марко, тому традиційне запитання до батька-футболіста: чи мрієте, щоб він пішов вашим шляхом?
- В принципі - так, хочеться. Але найголовніше, щоб був здоровим і підростав. А там - побачимо. Зараз йому виповниться лише десять місяців.
- Ваша донечка Дарина займається художньою гімнастикою. Чи є вже перші успіхи?
- У них постійно відбуваються змагання - десь раз на три місяці. Даринка досить непогано виступає. Займатиметься і надалі, а там подивимося, якими будуть результати.
- Днями у Львові гостювала збірна України. Можливо, ви організували для сім'ї похід на стадіон?
- Чесно кажучи - ні. Дуже холодно було. Та й збірна трішки розчарувала. Образливо, що атакуємо, є моменти, проте не забиваємо, а наприкінці ще й пропустили...
Олег Бабій, Футбол 24