Блог Дмитра Гончара про "Лінкольн Сіті".
Тільки-но уявіть собі – команда із п’ятого англійського дивізіону приїжджає у гості до представника Прем’єр-ліги і перемагає його. Певно, якась божевільна мрія якогось відчайдуха і водночас страшний сон для більшості любителів футбольних тоталізаторів. Адже повірити у таке, справді, важко. Проте "Лінкольну" вдалось, здавалось, неможливе, а саме здолати "Бернлі" на домашній арені останніх.
"Терф Мур" справжня без жодного перебільшення фортеця для "бордових". Адже кращі результати домашніх ігор у чемпіонаті лише у таких іменитих колективів: "Челсі", "Тоттенхем". У "Арсенала" на пару з "Бернлі" на цей момент домашній очковий запас однаковий – по 29 пунктів. До слова, лондонські "аристократи" у 25 турі розжились тут лише нічиєю. Ось це якраз і неабияк додає цій історії ще фантастичнішого забарвлення.
Поки увесь світ насміхається із безглуздої симуляції гострого на язик розбишаки Джої Бартона, "чортенята" із Лінкольна не ймуть віри, що вони пробились далі. Вперше за 103 роки колектив із непрофесійної футбольної ліги опинився у 1/4 фіналу Кубка Англії. Героєм зустрічі став Реггет, який за хвилину до кінця основного часу створив одну з найгучніших сенсацій цього вікенду.
На фото: Реггет щойно вивів свою команду вперед
До слова, окремого позитиву і шарму цій зустрічі додає те, що гравці "Бернлі" на цей матч вийшли у супроводі людей похилого віку, хоча традиційно поряд з футболістами крокують діти. Таким чином, клуб вирішив віддячити за підтримку своїм найвідданішим фанатам.
Звичайно, що якщо ви мрієте про те, аби взяти участь у такому перформансі, хоча вам далеко вже не десять років, то не зневіряйтесь, можливо, і ваша мрія теж колись стане реальністю.
Тепер до найсмачнішого… Прізвисько команди, як ви уже здогадались, "чортенята". Зважаючи на домашнє екіпірування колективу, де домінують червоно-білі кольори, то часто можна почути "червоні чортенята". Ух, уявіть собі… пекельне дербі між "Лінкольном" і МЮ у Прем’єр-лізі – було б кепсько гаряче! Щоправда сучасні реалії такі, що двобій між цими клубами можна побачити лише у розіграші внутрішніх кубкових змагань. Принаймні, бодай, мріяти про це.
Домашній стадіон, на якому цілком можливе проведення такої зустрічі – "Сініціл Бенк". Вищезгадана арена "лінкольнців" вміщує 10 тисяч вболівальників, коли у ідентичному до назви клубу місті проживає 85 тисяч осіб. Cередня відвідуваність близько 4 тисяч глядачів. Найвідвідуванішими іграми у цьому сезоні стали якраз, не повірите, кубкові рандеву, де суперниками були: "Олдхем Атлетік", "Іпсвіч Таун" і "Брайтон енд Хоув Альбіон" (від 7 до 9 тисяч).
На фото: "Сініціл Бенк"
Символом клубу є чортеня Поучер, якого у звичному для фанатів "Лінкольна" образі створив Гарі Хатчінсон. Вперше талісман клубу був продемонстрований фанатам влітку 1999 року. До слова, чотири року потому Поучер посів 12 сходинку у Національному змаганні талісманів.
На фото: Поучер – улюбленець місцевих фанатів
Принциповим суперником "Лінкольна" є "Бостон Юнайтед". Іншими словами лінкольнширське дербі вашій увазі. За перипетіями, якого ще донедавна захоплено споглядало усе однойменне графство. Сьогодні, "пілігрими" виступають у дивізіоні на щабель нижче від своїх запеклих супротивників із Лінкольна. І роблять це, на відміну від чвертьфіналістів Кубка Англії, ненайкраще, перебуваючи у середині таблиці. У той час, коли "містяни" із Лінкольна, на цей момент, перебувають на самісінькій верхівці Національної ліги.
Також не менш запеклими є поєдинки проти таких колективів із цієї ж місцевості: "Сканторп Юнайтед", "Грімсбі Таун" та "Халл Сіті".
Цікаво, що свого часу за "Лінкольн" виступав добре нам знайомий північноірландець Гарет Маколі. Згадайте Євро-2016. Адже саме цей чолов’яга практично поховав шанси українців на вихід у плей-офф турніру і зробив матч із Польщею простою формальністю.
Подача з стандарту – удар і гол. Навіть небо у той літній день не витримало такої ганьби, заперіщивши дощем. Потім вже було друге взяття наших воріт, але зараз не про це… Маколі тоді став героєм своєї нації, отримавши найвищу оцінку за матч, врешті-решт подарувавши своїй країні бурю із позитивних емоцій.
"Життя змінюється. Не існує ніяких сумнівів в тому, що життя змінюється. Це зміни для футбольного клубу з точки зору фінансів і позитивне досьє для наших гравців. Ці хлопці заслуговують на це. Адже футбол на більш низьких рівнях не є настільки романтичною грою, ніж у Прем’єр-лізі або деінде".
Денні Коулі, головний тренер "Лінкольн Сіті"
На фото: Головний керманич "Лінкольн Сіті" Денні Коулі
Цікаво, що проти того ж "Бернлі" менеджер "чортенят" вирішив грати у свою звичну схему з двома нападниками. На перший погляд – нонсенс, самогубство, тощо. Проте, як показала гра, не побоявшись ризикнути, андердоги свій шанс все ж отримали і вдало ним скористались.
Як б не було далі, але ці хлопці вже увійшли в історію англійського і не тільки футболу, довівши, що у сучасному світі ще є місце для дива. Англія – місце футбольних сенсацій і казок. Щоправда важливо, аби ця чарівна історія не зіграла із "Лінкольном" таку ж історію, як із "Лестером". Але зараз не про це… попереду чвертьфінал, а можливо і більше, хтозна. Проте головну перемогу "містяни" вже здобули, а саме полонили цією історією, мільйони вболівальницьких сердець по усьому світу.