"Футбол 24" починає дискусію з приводу можливих кандидатів на посаду головного тренера національної збірної України і представить плюси та мінуси різних варіантів. Шевченко? Маркевич? Іноземець? Чи інший варіант?
Почнемо з головного кандидата на посаду тренера збірної України, який має підтримку найвищого керівництва Федерації футболу України.
1. Тренер нової формації
Шевченко отримував тренерську освіту тоді, коли "конспекти Лобановського" вже не були єдиним джерелом знань у вітчизняному футболі. Перед Андрієм були широкі можливості отримувати інформацію із найсучасніших джерел. Становлення його як тренера відбувається в період розвитку сучасних тенденцій футболу.
Шевченко, здається, гнучкіший за попереднього наставника збірної, відкритіший до експериментів, адже йому ще належить спробувати себе в різних тренерських стилях.
Йожеф Сабо, який був головою екзаменаційної комісії по отриманню тренерській ліцензії PRO і приймав захист диплому в Андрія Миколайовича, поділився своєю думкою стосовно його підходу до тренерської науки.
Андрій є представником нової тренерської хвилі. Він старанно вчився, готував себе, отримував знання з різних джерел. Моя думка – з Андрія Шевченка повинен вийти хороший тренер. Вдумливий, працездатний. І він захоче показати, що він був чудовим гравцем на футбольному полі і таким же буде тренером.
2. Авторитет, зв'язок із футболістами збірної
На тренуваннях Андрія можна часто побачити в футбольній формі, неначе він сам готується до гри в складі збірної
Шевченко – молодий тренер, якого футболісти збірної ще добре пам'ятають як відмінного гравця, а деякі навіть виступали з ним в одній команді. За поведінкою Андрія на тренуваннях можна зробити висновок, що він в будь-який момент готовий просто надягнути бутси і показати, як треба, замість того, щоб зайвий раз розказувати.
Ось що розповідає ще один ветеран збірної Анатолій Тимощук про роботу Шевченка на тренуваннях.
Андрію не потрібно було багато часу, щоб адаптуватися, тому що він виступав у збірній протягом багатьох років, всіх гравців знає дуже добре. Тому відчувається, що він привносить якісь нові вправи, завдання, бере участь в тренувальному процесі. Також іноді тренується разом з нами. Для гравців це дуже важливо.
Ігрового досвіду у Шевченка вистачить на всю команду, а той авторитет, яким може похвалитися Андрій, ніхто не ставить під сумнів. Присутність наставника, який відносно недавно (не за часів СРСР) досягав найвищих успіхів у футболі, безумовно є корисною. Особливо для молодих гравців, які із захопленням спостерігали за діями "Шеви" ще по телевізору. Помітно, що Шевченко не хоче бути відстороненим від команди, він прагне бути повноцінною її частиною, ніби таким самим гравцем, але із тренерськими знаннями і авторитетом.
Півзахисник національної збірної України і "Динамо" Сергій Сидорчук підтвердив наявність такої сильної сторони Андрія Миколайовича як тренера.
Шевченко часто підходить до футболістів після тренувань, пояснює, як він бачить ситуацію. Якщо підходить до мене особисто, то каже, як потрібно відкриватися, як би він діяв у цій ситуації. Слухаєш його з відкритими очима.
3. Європейська ментальність
Шевченко – чи не останній український гравець, який виблискував в Європі і був справжньою зіркою саме європейського футболу. Досвід, який він отримав, граючи з найкращими гравцями Італії та Англії – неоціненний. Так само, як і досвід роботи з метрами тренерської справи. Чого варті лише співпраця з Анчелотті чи Моурінью.
Фактично, Андрій став тим, ким він є, саме за кордоном, а спілкування з європейською футбольною елітою зробило його впізнаваною і поважною персоною, до якої і зараз є великий інтерес з боку іноземної преси. Шевченко може стати для збірної тим самим "іноземцем", якого довгі роки пропонувалося запросити до збірної. Але при цьому, він "наш", тобто Андрій – універсальний кандидат, який міг би задовольнити і бажаючих бачити в команді іноземця, і прихильників вітчизняних фахівців.
Президент ФФУ Андрій Павелко підкреслив цю позитивну якість Шевченка як спеціаліста європейського рівня.
Назвіть, хто у нас в тренерському штабі хоча б говорить англійською. Андрій говорить і італійською, і англійською. Він хороший комунікатор, хороший фахівець, у нього є ім'я у футбольній Європі.
4. Підтримка з боку Федерації
Схоже, до Андрія не байдуже керівництво ФФУ і готове сприяти його розвитку разом із збірною. Це може допомогти Андрію створити саме ту команду, яку він хотів би бачити, отримати необхідний кредит довіри. До нього будуть прислухатися "нагорі" і за можливості створювати ті умови, які Андрій хотів би бачити при роботі з національною командою.
Тільки згадайте, який ажіотаж виник при призначенні Шевченка на посаду помічника Михайла Фоменка. Таку увагу до комплектування тренерського штабу за часи існування національної збірної України важко пригадати. Іноді може здатися, що ця увага і любов до Андрія з боку керівництва вітчизняного футболу аж занадто сильна, але самому Шевченку, сподіваємось, це не заважатиме, а навпаки забезпечить додаткову підтримку в роботі.
5. Атакувальна ментальність
Зайвий раз не потрібно нагадувати про ігрову позицію "Шеви" на полі. Нашій збірній часто не вистачало ідей в нападі, через що атакувальна гра виглядала безсило. Іноді здавалося, що саме такого вістря, яким був свого часу Шевченко, і бракує. Є думка, що за часи гри в топових клубах Європи, які вміють будувати атакувальну гру, він виніс найкращі ідеї, як зробити міцний атакувальний колектив. Ви можете зауважити, що "Мілан" і "Челсі" мали, не в образу нашим хлопцям, дещо кращий підбір виконавців в атаці. Але ж саме в цьому і полягає тренерська майстерність, щоб із мінімальними ресурсами дати максимальний результат. Шевченко.
Ось як характеризує якості Шевченка-гравця Йожеф Сабо.
Я бачив у Шевченку гравця, який любить грати вперед, не боїться йти в обіграш, брати гру на себе. Для нападника це дуже цінні якості. У нього була перевага в тому, що він не боявся брати гру на себе, ризикувати.
Можливо, саме ці якості Андрій зможе передати нашим збірникам, щоб ті відчули себе більш розкуто, не боялися помилок, грали цікаво і нетривіально, саме так, як того хочуть вболівальники.
Недоліки
Тренерський досвід. А точніше, його відсутність. Так, Шевченко відмінно пройшов курси і навіть встиг спробувати себе в ролі помічника головного тренера на Євро-2016. Можна скільки завгодно розповідати також про досвід Шевченка-гравця, його практичні знання, авторитет і вміння пояснити на власному прикладі. Але цього може бути недостатньо, коли відбуватиметься, наприклад, чисто тренерська дуель із наставником, який тонше відчуватиме тактичні речі, який діятиме "на досвіді", вже неодноразово пройшовши повз подібні ситуації.
Відірваність від реалій українського футболу. Вболівальники "Динамо" ще добре пам'ятають виступи Андрія в чемпіонаті України. Але сам Андрій за час перебування в Європі занадто зблизився із тою системою, і вже може просто не розуміти всіх тонкостей гри в Україні. Це може певним чином зашкодити, адже переважна більшість збірників виступає не в Англії і не в Італії, а тут, в Україні.
Занадто близькі стосунки із президентом ФФУ. Андрій Шевченко доводиться кумом Андрію Павелку, і це не є новиною. Але такі стосунки часто можуть стати на заваді професійній і об'єктивній оцінці роботи головного тренера. Всі ми люди, і маємо схильність лояльніше ставитися до "своїх"...
А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях