Екс-нападник збірної України і донецького Шахтаря Андрій Вооробей взяв участь у ток-шоу Віктора Вацка.
Провокація з ДНР
"Як "став" тренером у СДЮШОР "ДНР"? Наскільки я знаю, дві людини Звягінцев (глава федерації футболу окупованого Донецька, – прим. "Футбол 24") і В'ячеслав Шарафутдінов (екс-коментатор каналів "Футбол", – прим. "Футбол 24") вирішили пропіаритися. Напевно. Інших слів у мене немає. Вони там запускали якийсь проект і, напевно, вирішили залучити людей, назвавши якісь імениті прізвища футболістів. Назвали і моє, напевно, випадково.
Я потім знайшов телефони, питаю одного, чому так вийшло. Він мені не зміг відповісти, сказав: "Я не знаю, це все Шарафутдинов". Телефоную іншому, каже: "Я не знаю, це все Зв'ягінцев". Один на одного перевалюють. Десь відеозапис наче є. Не знаю, чому так сказали.
Про це навіть питання не піднімалось. Я їздив у Київ і Донецьк, але розмови такої не було ніколи. Думаю, що це було під тим ділом (показує характерний жест на шию).
Що було в Донецьку
Там залишилась нерухомість, квартира. Майже все залишилось у Донецьку. Був і бізнес, але якщо футболіст цим займається, рано чи пізно хтось профукає. Були невеликі перевезення, але займався не я. Гроші мої. Дуже багато було інших справ. Багато хто просто нажився на мені. Як до цього ставлюсь? Хочеться взяти биту і по голові настукати. Чи вистачає на життя заробленого? Поки так. Але у планах зайнятись чимсь при футболі. У бізнес вже не затягнеш.
У конфлікті між Григорієм Суркісом і Рінатом Ахметовим
Тоді між двома людьми було перетягування канатів. Було Динамо і різко виріс Шахтар. Усі шукали грунт вколоти один одного. Через мене він хотів не те що мене знищити, а вщипнути Ріната Леонідовича. Я йому відповів (на слова "що ми хочемо, якщо у нас у збірній України у гравців коліна тремтять", – прим. "Футбол 24"), мені образливо стало. Ляпнув. Виріс у такому районі небагатому зі спартанськиими умовами. Я сказав, нехай займається своєю федерацією, а не лізе в інтереси інших людей.
Розводили президента
Спочатку легіонерів було мало. Та й ті ж Глевецкас, Бахарєв – їх не сильно хочеться назвати легіонерами. Країни-побратими. Колись Радянський союз був. На той момент було комфортно. Агахова, Окоронкво, Ассан. Їх було мало і вони реально нас підсилили. Після відходу Невіо Скали почали возити їх пачками. По 3-4. Було прикро, адже вони були не сильніші за місцевих. Їх ставив тренерський штаб, але вони не тягнули.
Хто цим займався, досі не можуть знайти кінців. Розводили президента? Думаю, так. Таких лівих гравців привозили. Був такий Даміан, а виявилось, це не той був. Привезли іншого, бо в команді було два Даміани.
Луческу підставив перед Ахметовим
З приходом Луческу стало по-іншому. Однак його бразильці вели себе непрофесійно, некрасиво і на тренуваннях, і за межами. Ми ображались, але їх критикувати нам забороняли і не можна було проти них грати жорстко. Треба було їх я не знаю, куди цілувати. Трохи зачепив, усе – Луческу починає кричати на тебе.
Якось був кумедний випадок. Луческу попросив старожилів провчити бразильців, які зовсім знахабніли, порушують режим. Ну, Тимощук прийняв жорстко одного і ми теж не поступались у боротьбі. А на тренування прийшов Рінат Леонідович. І тут Луческу починає показовий виступ. Бігає, кричить, що ви робите. Перед президентом, що ми такі погані, не даємо розкритись таланту бразильців.
Воробей: Луческу ненавидів українців як футболістів
Ми з Тимохою стоїмо, дивимось. Ти ж сам нам казав. Президент потім теж підійшов на бесіді (у тренувальний процес не втручався): "Навіщо ви їх рухаєте, хлопці?" І ми такі ні там, ні тут. Як Яремченко говорив, мов гівно в ополонці. Луческу – хитрий жук був. Як тренер сильний, але як людина пііііі... Луческу 2 роки боровся проти ліміту. Слава Богу, ввели. Що б це було? Був би Шахтар повністю бразильським. Чемпіонат грали 4-5 українців, а в єврокубках жодного.
Покарали бразильця за п'янство, а потім зробили капітаном
Якось заїхали на матч в обід, а двох під вечір не стало. Телефонують дружинам у паніці, де чоловіки? "Так вони ж у вас мають бути", – відповідають. На дискотеці десь були. Перед Дніпром було, кубкова гра. Вони під ранок приїхали п'яні. Я виходжу на зарядку, а тут два дзвіночки ідуть – Матузалем і Жадсон. Цей дід зразу: "Покараємо їх, до гри не готуються". На один матч не поставив, у наступному Матузалем капітаном став. Це був найсильніший легіонер, коли я грав. Найслабший? Купа футболістів були, які навіть по м'ячу не могли влучити.
"Його бухим з дискотеки виносили"
Був сильний тиск. Друзі президента, тренер. Місто ж то маленьке, всі хочуть когось обісрати. Розводили байки: "А Воробей бухим був на дискотеці, його винесли". Мене ніколи не виносили під руки, сам виходив. На своїх двох. За мною машина їздила. Якось приїхали з Бєліком на дискотеку "Фортнокс". Заходимо, сидить Косевич у хлам на барі. Ми розуміли, що сидить той, хто зараз буде розривати телефон. Ми демонстративно чай замовили, сидимо культурно. Його під руки винесли.
Зранку дзвінок Попова: "Вара, ти що? Тебе розшукують, ти бухаєш-гуляєш. Сьогодні вночі тебе виносили". Тут починаю згадувати. Цей ж гад сидів. Усі хотіли перед Ахметовим бути хитрим, хорошим. Усі намагались донести і накапати.
Перша професійна зарплата у Шахтарі і чим зайнятись у Донецьку
По-моєму, купони були. Я, як годиться 50% додому відніс, а 50% прогуляв. Ну, прогуляв – це гучно сказано. З пацанами у дворі посиділи. Водочки не було. Чим зайнятись молодому грошовитому пацану в Донецьку 90-х? Місць було купа. Дискотеки, нічні клуби. Інше не буду казати. Казино, врешті-решт. Я не ігроман. Трохи виграв чи програв, іду геть. Просто час провести. Розумієш, спати не хочеться після гри, молодий. Боулінг дуже любив грати. Професійний підхід був.
У казино програв найбільше десь 300-400 доларів. Я не азартний. Мене неможливо було заманити великими ставками. Напрягали машини, які за тобою їздили. Нічого не можна зробити. Усюди то дев'ятка, то сімка. Я по гаражах від них втікав, але за мною собаки їхали. У мене Мерседес CL 600 був, я виїхав на об'їзну, втопив 200. Нереально було простежити. Дивлюсь, він за мною. Я у двори, сховався. Чекаю. Потім вони все одно знайшли. Як? Напевно, маячок якийсь поставили.
Найбільший штраф?
За підсрачник. Це було в єврокубках. Грали проти Лугано, здається. Ми 0:3 там скрутились. Мене захисник вивів, був такий грубий. Він відбігає, я йому підсрачник дав. Там Ассан Ндіайє завівся. Буквально через декілька хвилин йому червону дали. Яремченко мене звинуватив у цьому. Оштрафували на преміальні і зарплату. По-моєму на 10 тисяч доларів. Нормально так. Найдорожча моя жовта.
Улюбленець Ахметова?
Виросли на одному районі, був улюбленцем президента Шахтаря? Не заперечую. Знав про це. Машина не через це їздила. Згоден, що було деяких гулянь занадто. Трьома словами про Ахметова як президента клубу? Порядний, цілеспрямований і фанат футболу. Завжди робив усе, що обіцяв, навіть більше, ніж все.
Не знаю, як по бізнесу, але у футбольній темі дуже порядна людина. У карти не грав, бо з ним марна справа. Усі розклади знав, хаха. А так у теніс, більярд з нами грав. Міг 4 години на будь-які теми розмовляти з гравцями, а потім ще тренерами. Він не сильно хотів цей футбол спочатку, а потім як завівся.
Мільйонер у Шахтарі?
Хіба що серед українців заробляв найбільше, але і Тимощук багато отримував. Найбільша зарплата в мої часи була у Бахарєва, а потім прийшли легіонери. І зарплата у нас 2 рублі, у них 15 умовно. Було образливо. До 2000-го року навіть легіонери мільйона доларів не отримували. Коли я покидав клуб, моя зарплата була менше мільйона.
Скільки Янукович заплатив за перше чемпіонство Шахтаря у 2002-му
Ми прилетіли в аеропорт. Купа людей нас зустрічала. Привезли на площу Леніна. Кудись поїхали, на "Фортнокс" чи куди. За вихід у Лігу чемпіонів отримали більше, ніж за чемпіонство України. В автобус прийшов Янукович: "Усе, я вам даю". У конвертику кинув. Якщо поділити на всіх, небагато, але гріх жалітись. На той момент Динамо Київ було ворогом №1. Нас підводили до цього. І ЗМІ, і у клубі.
Навіть у збірній з-під лоба дивились, було, один на одного. Ще при Лобановському, який зумів нас об'єднати все одно. Хто в Шахтарі ненавидів Динамо? Я! Хоча я в дитинстві вболівав за Динамо. Пам'ятаю, там грали Протасов, Литовченко, Блохін. А вже потім, коли пішов до школи Шахтаря, то іншої команди для мене вже не існувало.
Жорсткий конфлікт з Маркевичем
У тому сезоні мене спочатку не заявили, а потім відзаявили Лисенка. Зіграв у Кубку, забив Оболоні. М'язи налились після тривалої перерви. Потім весь матч з Чорноморцем. Кажу лікарю, задній турбує. Перед грою з Шахтарем не міг бігати. Не хотів підводити команду, вийти на 5 хвилин і замінитись. Тренери починають казати: "Ось він донецький ледь не здає гру". Думав, може, якось на уколах зіграю, але ніяк. Після цього підходить другий тренер і каже: "Збирай шмотки і уй**уй звідси". Кажу тому, як, хто сказав? Маркевич. Ну, така ситуація. Я вже з Маркевичем подружився, все нормально, з'ясували все. Не знаю, чи він був винен, чи Красніков. Не хочу це піднімати.
Команда мрії з гравців, з якими грав
Воротар Лаштувка. Ой, Шутков – перевірений боєць. Праворуч Старостяк. Ліворуч поставлю Развана Раца. Двоє центральних – Ассан Ндіайє і, напевно, Андрій Русол. Опорник однозначно Тимощук. Атакувальний Соса. Зліва Бахарєв і справа кум Зубов на флангах. Бєлік в атаці, Елано під нападниками. Або замість Елано все-таки Матузалем.