В ексклюзивному інтерв'ю "Футбол 24" екс-гравець львівських "Карпат" Олександр Гурулі розповів про дружбу з Карімом Бензема і за що його мало не зламав Флоран Малуда, а також про те, де футболісти п'ють найбільше.
«Жунінью Пернамбукану вчив мене бити штрафні»
- Сандро, в «Карпати» ви потрапили з дублю «Ліона». А як вийшло, що вас виховав французький «Ліон»?
- Правильніше буде сказати, що в «Карпати» я потрапив не з «Ліона», а з бельгійського клубу «Намюр», де я перебував на перегляді, але до підписання контракту справа не дійшла - не домовилися по сумі. Мій батько працює агентом. Він привозив в «Карпати» одного гравця на перегляд. «Карпати» так само шукали гравця, який міг закривати дві позиції - під нападниками і на фланзі. Батько запропонував «Карпатам» переглянути мене. І я поїхав на збір з «Карпатами» в Угорщину, після чого і уклали зі мною контракт. Тоді «Карпати» тренував Кононов. А взагалі я вихованець клубу «Булонь». У них теж досить відома академія за французькими мірками. Звідти вийшов Франкі Рібері, уродженець Булонь-сюр-Мера. Мені навіть пощастило пограти півроку разом з Рібері, коли «Булонь» виступав у третьому дивізіоні. Тоді я був молодий. Мені було всього 15 років. Рібері був на два роки старший. І саме в «Булоні» мене помітили скаути «Ліона». Я провів непоганий сезон і через рік зі мною підписали напівпрофесійний контракт.
- Яка у вас була стипендія?
- У «Булоні» - 800 євро. У «Ліоні», звичайно, набагато більше.
- У юнацькій команді «Ліона» ви займалися з Бензема і Бен-Арфа. Бензема був нахабніший за Бен-Арфа, тому і досяг більшого?
- Я добре дружив з Бензема. З Бен-Арфа спілкувався менше, але в принципі у нас були хороші стосунки. Бензема зробив кар'єру, тому що був наполегливіший і уважніший, завжди слухав, що йому кажуть тренери. Бен-Арфа вже тоді поводився як зірка. Перед «Ліоном» він займався в найвідомішій французькій школі «Claire Fontaine». У Бен-Арфа був нестерпний характер. В ігровому плані він був на голову вищий інших, у нього неймовірна техніка. Він самостійно витягав матчі за рахунок своєї техніки. І тільки через свою зірковості домігся меншого, ніж Бензема.
- Вони між собою змагалися?
- Карім і близько не котирувався так, як Бен-Арфа. Їм не було в чому змагатися. Коли я приїхав, до речі, в «Ліон», вони стали чемпіонами Європи серед 17-річних. З ними тоді ще грав Самір Насрі.
- Наша молодь любить гуляти в нічних клубах. Французи такі ж?
- Мені складно говорити за всіх. З Карімом Бензема майже весь вільний час після тренувань проводили вдома і рубалися в приставку. Звичайно, у футбол. Змагання у нас були не менш гарячими, ніж на полі (сміється).
- Билися там з кимось?
- Я по життю врівноважена людина. Вдарю лише, якщо мене першим зачеплять. Правда, потім мене вже не зупинити (сміється).
- А що за історія, коли ви кинули Малуда «між»?
- Я на все життя запам'ятав, що зірок ображати ні в якому разі не можна. Сьогодні я розумію, що він відчув, коли якийсь зухвалий пацан «засунув» йому між ніг. Я хотів довести, що я теж гравець з технікою і дещо вмію у футболі. Ось і кинув йому «між». Він розлютився, наздогнав і стрибнув у мене з двох ніг. Зараз як дорослий футболіст я би вчинив так само, як Малуда. Звичайно, так можна і ногу зламати. Але це неприємні відчуття, коли хтось грубіянить.
- Хто був найбільш гоноровий в «Ліоні»?
- Ви не повірите, але зарозумілих в першій команді «Ліона» я не зустрічав. Це була дуже дружна команда. Я от, наприклад, добре здружився з Вільтором. Простак по життю. Дарував мені свої бутси, які за контрактом отримував. Найкращих слів заслуговує Жунінью Пернамбукану. Я просив його навчити мене бити штрафні. Він учив, але у мене і близько так не вийшло. Зрозумів, що це дано обраним.
«Найкраща мить - гол Федецького «Галатасараю»
- Далі були «Карпати». Як після Франції ви погодилися грати за українську команду?
- Буду чесним - про «Карпати» і Україну я взагалі не мав уявлення. Звичайно, я не хотів їхати з Франції. Але коли я вперше приїхав до Львова, то відразу закохався в це чудове місто. Таких гостинних людей я мало де зустрічав. У мене тепер прекрасна дружина з України, і діти народилися у Львові.
- За п'ять років у «Карпатах» ви виросли як футболіст?
- Безумовно. На той момент український чемпіонат вважався шостим у рейтингу європейських першостей. «Шахтар» переміг у Кубку УЄФА, київське «Динамо» грало у півфіналі. Український футбол стрімко зростав. Майже всі команди, які потрапляли в єврокубки, проходили кваліфікацію і грали в групових раундах. Це і «Карпати», і «Ворскла», а пізніше і «Чорноморець». Я не кажу вже про «Дніпро» і «Металіст». Звичайно, це був стрибок у моїй кар'єрі і безцінний досвід. Як не згадати участь у груповому раунді Ліги Європи, куди ми потрапили, обігравши турецький «Галатасарай». Я думаю, Львів на все життя запам'ятав ту неймовірну зустріч, коли Артем Федецький на останніх секундах заштовхав м'яч у ворота. Таке відчуття радості я більше ніколи не відчував, навіть коли перемагав у Кубку Білорусі та Грузії.
- Чому на груповому етапі «Карпати» вдома грали з усіма на рівних, а на виїзді програвали без варіантів?
- Це помилка. Вдома ми грали на емоціях за рахунок божевільної підтримки наших фанатів. Як вони заряджали нас словами, передати не можу. Пробирало до мурашок. Я досі з багатьма фанатами листуюся. Дуже приємні люди!
- З тієї славної команди вище всіх стрибнули Артем Федецький та Даніло Авелар. Здивовані?
- Напевно, тільки стосовно Авелара, який після «Карпат» заграв в серії «А». Щодо Артема я ніколи не сумнівався. Коли він виходить на поле, то віддає всі сили. Я радий за Артема. Він прекрасна людина і я щасливий, що у мене є такий друг.
- Багато хто оспівував Худоб'яка, Кожанова, Голодюка, але всі вони в «Карпатах» і досі. Чому вони не змогли перерости «Карпати»?
- Тут питання особистого характеру. Звичайно, вони хороші футболісти, і кар'єра їх ще не закінчена. Я думаю, вони не сказали свого останнього слова. Бажаю їм успіхів і хочу знову побачити «Карпати» у груповому раунді Ліги Європи!
- З «Карпатами» багато гравців розлучалися не по-хорошому. Ви як?
- По- хорошому. «Карпати» тепер рідний клуб для мене на все життя. Я зробив собі ім'я у Львові. А з приводу цих всіх розмов з невиплатою зарплат... Це життя, нічого не поробиш. Бувають світлі і темні смуги. «Карпати» в один момент відчули фінансові труднощі, звідти і проблеми.
«З першої ж гри в Україні зрозумів, як тут п'ють»
- Зараз ви граєте в азербайджанському АЗАЛ. Задоволені тим, як складається ваша кар'єра?
- Зрозуміло, що всім хочеться грати в мадридському «Реалі» або «Барселоні». Але це треба заслужити. Я не заслужив. Але я задоволений, що маю сьогодні. І слава Богу, що я граю у футбол і отримую від цього задоволення. Я в гарній формі. Мені довіряє тренер і керівництво клубу. Мене все влаштовує в Азербайджані. Сподіваюся, все буде добре і далі.
- Після «Карпат» ви пограли в чотирьох грузинських клубах. З чим пов'язані часті зміни клубів?
- Найкраще було в «Ділі». У мене були чудові стосунки з тренером і керівництвом, але мені завадили травми, і я не зміг вийти на кращий свій рівень. Тому довелося змінити обстановку, а потім ще не раз.
- Лаша Джакобія розповів, що рівень чемпіонату Грузії нижче плінтуса. У чому, по-вашому, головна біда грузинського футболу?
- Може, рівень чемпіонату і низький, але рівень гравців - ні. Ви ж знаєте, які грузини технічні (посміхається). Сумно тільки, що стадіони навіть наполовину не заповнюються, а колись народ битком ходив на футбол в Грузії. Але я думаю, якщо грузинські клуби почнуть потрапляти до групового раунд Ліги Європи, то народ знову потягнеться на футбол. Те ж саме можна сказати і про збірну. Тільки з'явиться результат, і всенародна любов повернеться. Зараз дуже багато хто покладає надії на Левана Кобіашвілі, який очолив Федерацію Футболу Грузії. Він повинен реанімувати футбол в країні!
- Це правда, що зарплати в командах рівня «Зестафоні», «Самтредіа» 700-800 доларів?
- Якщо чесно, не знаю. Хто ж скаже?
- Де ви найбільше заробили?
- Я не люблю говорити про гроші. Перш за все, я думаю про футбол, а не про те, щоб заробити. Скрізь де я грав, вважаю, нормально заробляв.
- Це правда, що грузин з народження залежить від двох речей - вина і дівчат? І що грузини люблять більше: вино чи дівчат?
- Я не люблю ні вино, ні будь-який інший алкоголь. Після України перестав пити (сміється). Ну а дівчата, як в Грузії, так і в Україні приголомшливі. Я вибрав собі найкращу!
- Легендарний грузин Тенгіз Сулаквелідзе зізнався мені, що в ігрові роки міг випити до 6 літрів вина за вечір. У вас який рекорд?
- Точна кількість не знаю, але коли у мене народився первісток, то напився я до чортиків - взагалі не розумів, що до чого. Взагалі хочу сказати, що в Україні п'ють найбільше. Після першої перемоги в «Карпатах» у Сімферополі, хлопці повели мене в нічний клуб... і напоїли. Теж до чортиків. Тоді-то я і зрозумів, що в Україні треба бути обережнішим з алкоголем (сміється).
- А ми думали, що грузин спокійно може поєднувати футбол і вино...
- У 80-ті роки так і було. У них замість води вино наливали в бутлі, і таким чином охолоджувалися під час ігор.
- Що найскладніше для грузина у футболі?
- Найскладніше полягає не в чомусь ігровому, а у відсутності інфраструктури в країні. Всього лише кілька команд в Грузії мають футбольну школу. У Франції, наприклад, навіть у маленькому містечку є своя футбольна школа. Різниця між Францією і Грузією колосальна. Грузія багата на самородки. Варто вийти в звичайний двір, дітвора такі фінти витворяє, які професіонали не виконають. Але немає бази, щоб все це розвинути. Ось у чому біда.
- Коли Грузія нарешті потрапить на чемпіонат світу чи Європи?
- Вся Грузія кожен відбірковий цикл цього чекає. Час ще не прийшов, але я впевнений, що Грузія рано чи пізно проб'ється у фінальну частину ЧС або ЧЄ.
Валерій Пригорницький
Читайте також:
Годвін: Заперечував Солу Кемпбеллу: "В Україні нема расизму". Зараз мені соромно за свої слова
Мілевський: У мене є інформація, що Шевченко буде наступним головним тренером збірної України