Дмитро Нагієв, гравець дублюючого складу "Дніпра", який взимку став переможцем міжнародного товариського турніру в Індії, в ексклюзивному інтерв'ю "Футбол 24" поділився враженнями від поїздки і турніру.
У лютому в Індії пройшов міжнародний товариський турнір Sait Nagjee Amarsee International Tournament, в якому взяли участь дві українські команди - луцька "Волинь" і дублюючий склад дніпропетровського "Дніпра". Дніпряни виявилися наймайстернішими і у фінальному матчі з "Атлетіко Паранаенсе" здобули визначну перемогу.
Про всі індійські пригоди і емоції "Футбол 24" розпитав у безпосереднього учасника турніру в складі "Дніпра" - захисника Дмитра Нагієва.
- Дімо, до того, як полетіти в Індію з командою, бував до цього в тих краях? Що взагалі знав про Індію, були якісь уявлення?
- До цього не доводилося там бувати. Чув, що там не дуже чисто, велика кількість населення. Що мене здивувало - то це тварини, ввечері спокійно щурів можна побачити в місті. Ще дуже вразила щільність руху - дуже багато автомобілів, сигналять кожну секунду, їздять, як попало. Ми жили в готелі, не дуже далеко від дороги, на дев'ятому поверсі, так навіть там було шумно від сигналів машин, трохи заважало. Але найцікавіше, що при такому русі, не бачив жодної аварії.
- Як вас розмістили, які були умови?
- У плані умов, то готель був хороший, все на рівні. Що стосується тренувальних полів, то хотілося б, щоб вони були набагато кращі. Я коли вперше вийшов на поле, оцінив його якість і подумав, напевно, і турнір буде таким, як поле. Таких полів уже давно не бачив, напевно, ще в дитячому футболі, в школі. Було два поля - одне більш-менш нормальне, а друге взагалі в поганому стані. Але що стосується умов проживання, то все було добре. Єдине, що ще можна відзначити - в Індії все було якось трохи не пунктуально організовано, ми за 20 днів практично жодного разу не виїхали вчасно на тренування, на 15-20 хвилин затримувалися - то автобус запізниться, то ще щось.
Коли вже їхали назад до Дніпропетровська - всією командою попросили зупинитися, щоб поїсти борщу.
- Що куштував з місцевої кухні, що сподобалося?
- З місцевої кухні куштував щось, навіть не згадаю назву зараз. Нам в перші дні в готелі дали цю страву на сніданок, то її ніхто не зміг навіть їсти - вона була дуже гостра і несмачна. Її потім виставляли на сніданки, але вже ніхто не брав, їли частіше те, до чого звикли - м'ясо, спагеті, картоплю. Риба дуже смачна місцева, креветки дуже сподобалися. А так з місцевої кухні важко було щось пробувати, вона дуже гостра, специфічна. Коли вже прилетіли в Україну, то по дорозі в Дніпропетровськ вся команда попросила зупинитися біля ресторану української кухні і дружно замовили борщ. Скучили за своєю кухнею.
- Можеш описати звичайний день гравця «Дніпра» в Індії, як була організована робота команди?
- Якщо тренування було вранці, то після тренування всією командою їхали до океану, купалися, відпочивали на пляжі. Ну а потім вже поверталися до готелю, у кожного був вільний час. Там на території готелю басейн є, місце, що позасмагати. Хоча тренери не радили багато проводити час на сонці, це розслабляє.
А якщо ввечері тренування, то я, та й більшість хлопців, сиділи в готелі, грали в ігри, в карти. Хтось по місту ходив. Там дуже жарко, особливо в обідню пору дня, буквально кілька хвилин - і вже весь мокрий ходиш. На груповому етапі ввечері були ігри, нас організатори доставляли на стадіон, дивилися ігри інших суперників, "Волинь" підтримували. Мені подобалося, коли тренування ввечері - вранці можна виспатися, в спортзал сходити, а потім тренування і після нього ввечері на футбол.
Організатори, напевно, не очікували, що ми вийдемо у фінал, довелося наш виліт переносити.
- Кудись їздили, дивилися пам'ятки?
- Місто не дуже курортне і там особливо цікавих місць не було. Ми хотіли з'їздити на сафарі, але не вийшло. У нас взагалі виліт був призначений на 22-е число, але потім його відклали на кілька днів (організатори, напевно, не очікували, що ми вийдемо у фінал). Ми планували встигнути на сафарі, але не вийшло, не встигли.
По місту пересувалися на рікшах (це у них місцевий транспорт, на зразок мотоцикла з дахом), так ось на ньому можна практично в будь-яку точку міста за долар доїхати. Ми їздили в супермаркет, хлопці ще кудись їздили, а я безпосередньо по визначних пам'ятках особливо не бував. Проїздом бачив всякі храми, там їх багато. В Індії взагалі багато віросповідань, багато різних церков, храмів.
- Стосовно підготовки. Як взагалі була побудована система тренувань, встигали відновлюватися між іграми?
- Найбільший акцент був на тактику. Перед кожною грою ми розігрували комбінації, відпрацьовували стандартні положення і при обороні і при атаці. У нас дуже зручний графік був в групі, ми грали через три на четвертий день.Плюс ми грали останніми, могли переглянути суперників, підготуватися. Над іншим практично не працювали, ну хіба що стандартні вправи. Нам потрібно було тактично грамотно зіграти, тільки в такому випадку ми б змогли перемогти.
Найцікавіше було грати з ірландцями - "Шемрок Роверс". Потужні, фізично розвинені британські мужики.
- Ближче до теми турніру - вивчали суперників перед матчами, були якісь теоретичні заняття?
- Ми переглядали їх ігри і на тренуванні вже обговорювали. Перед грою з ірландцями тренери нам говорили, що вони будуть бити м'яч вперед, нав'язувати боротьбу, британський футбол. Виходячи з цього, ми готувалися. У чемпіонаті в нас розбір суперників набагато докладніший. Ми дивилися ігри, а тренери звертали увагу на помилки суперників, підказували, як краще з ними зіграти. Нам говорили, що важливо тактично грамотно зіграти, організовано діяти на полі і тоді не важливо буде, який суперник.
- Що можеш сказати про суперників? З ким було складніше грати? З ким було грати найцікавіше?
- Найскладніша гра була у нас на груповому етапі з "Мюнхеном-1860" (дубль). Нам вдалося з ними зіграти 0:0, а пізніше вони вилетіли. Мені здається, якби вони не вилетіли, то були б фаворитом турніру. З усіма було по-своєму цікаво грати, так як команди різних футбольних культур, а у нас команда ще молода. Коли у нас була гра з найтитулованішим клубом Ірландії "Шемрок Роверс", було цікаво. Вони габаритні, фізично сильні британські мужики. Ми налаштовувалися, грали, але нам десь було легше. Таким, як вони, складніше у спекотну погоду грати, вони не такі рухливі.
Після гри з "Уотфордом" до нас підійшов їх тренер - Харрі К'юелл, обняв усіх, подякував за гру. Було дуже приємно.
- З аргентинцями (збірна Аргентини U-23, - прим. "Футбол 24") було важко грати індивідуально, вони дуже технічні. Але вони погано грають командно і суперники на турнірі цим користувалися. В принципі, з усіма було грати цікаво - і з "Уотфордом" (дублем) і з "Атлетіко Паранаенсе" (дублем). Після гри з "Уотфордом" до нас підійшов їх тренер Харрі К'юелл, всіх обняв, похвалив, сказав, що це була чудова гра. Ми на наступний день з хлопцями ще обговорювали, що така людина нас похвалила, побажала удачі, було дуже приємно. Перед грою з "Мюнхеном-1860" теж один знаменитий екс-гравець "Байєра" сказав, що у нас найбільш тактично грамотна команда на турнірі. На розминці перед півфіналом тренер "Мюнхена" Даніель Бірофка відправив смс нашому тренеру з побажаннями удачі в матчі. Такі моменти дуже приємні, коли своєю грою ти до себе завойовуєш прихильність людей.
- У фінальному матчі вам вдалося розгромити бразильців, які відчуття? Все-таки, у них одна з найкращих молодіжних шкіл...
- Ми перед фіналом практично не відпочивали, зіграли півфінал і через день у нас вже була фінальна гра. З бразильцями теж було важко грати індивідуально, у них досить серйозна група атаки, гравці швидкі, технічні, різкі. Але ми намагалися не викидатися, тримати зони. З ними потрібно уважно грати, тому що вони можуть поодинці кілька гравців обіграти. Плюс до всього, вони ще трохи бруднувато грають (і аргентинці і бразильці). Іноді могли нишком щось зробити, а аргентинці так взагалі в обличчя плювали.
Сюжет місцевого каналу про перемогу "Дніпра" над "Атлетіко Паранаенсе":
Аргентинці - найбрудніша команда на турнірі, вели себе на полі неналежно, навіть в обличчя плювали.
- Мені не почулося, аргентинці плювали в обличчя?
- Так, було таке. З аргентинцями була найемоційніша гра, напевно. Вони досить брудно себе вели, часто провокували. А після гри вже говорили хлопці, що комсь навіть в обличчя плювали, а суддя не відреагував. Аргентинці були найбруднішою командою на турнірі. Ми жили в готелі з ірландцями, коли перетиналися в ресторані, вони теж відзначали, що аргентинці не по-чоловічому грають і поводяться неналежно.
Аргентинці теж жили з нами в готелі. Нас тренери попросили з ними не конфліктувати, не йти на провокації. Ми перетиналися з ними в холі, вони всі такі "на понтах" - музику врубали, сміються. Ми коли їх обіграли, теж хотіли спровокувати їх, але потім вирішили не робити цього, не хотіли опускатися до їх рівня. Ми грою все довели.
- Що говорили тренери, як оцінили вашу гру?
- Тренери з самого початку, напевно, трохи в нас не вірили. До першої гри. А вже потім були дуже задоволені, навіть коли ми вийшли з групи, говорили що ми вже молодці і вони нами пишаються. Їм було приємно, що ми так зіграли і можна сказати прославили клуб. В Індії в останній день було багато символіки "Дніпра", України. Після фіналу вболівальникам видавали картонні емблеми "Атлетіко Паранаенсе" і "Дніпра". То емблеми "Атлетіка" багато хто викинув, а "Дніпра" залишили. Тренери були дуже задоволені, що ми всім довели, на що здатні. На команду з України дивилися, як на найкращу. Ми один одному вдячні за цей турнір і за цю перемогу.
Тренери переможців з бажаним трофеєм
У "Дніпрі" нами пишаються, ми прославили клуб в Індії, про нас всі говорили, навіть місцева преса.
- Увагу тренерського штабу першої команди ви на себе звернули, як думаєш, тепер вони будуть більш пильно спостерігати за молодіжним складом?
- Може і будуть. Нам залишається тільки працювати і чекати шансу. Футбольне життя таке, що ніколи не знаєш, коли отримаєш шанс. Он хлопець з "Манчестер Юнайтед" вийшов у останньому матчі Ліги Європи (Марк Решфорд, - прим. "Футбол 24") і забив два голи. Тому завжди потрібно бути готовим і чекати на шанс. Тренери нам ще під час турніру передавали подяку від керівництва, генеральний директор говорив, що в "Дніпрі" всі нами пишаються і раді нашим успіхам. І преса в Україні теж звернула на нас увагу, я не пам'ятаю, щоб до дублюючого складу була така увага. Навіть в Індії газети писали, ми на головних сторінках були. Так що, напевно, уваги до нас стало більше, але потрібно працювати, щоб отримати свій шанс.
Святкували практично всю дорогу до Дніпропетровська, співали пісні, танцювали, у нас хороший колектив.
- Як відзначили з хлопцями?
- У нас дуже хороший колектив, тому весело відзначили. Спочатку в роздягальні після матчу співали пісні, танцювали. Потім вже в кімнаті співали пісні і танцювали, у нас все було з піснями і музикою. Ми святкували, практично всю дорогу до Дніпропетровська. Трохи пива випили (з дозволу тренерів, звичайно). Іноді, навіть корисно для відновлення. Лікарі кажуть, що краще зрідка пива випити, ніж "кока-колу". Так що трохи посвяткували, згадали хороші моменти з турніру і налаштовуємося на роботу.
- Зараз у вас який розклад? Трохи відпочинку - і знову в бій?
- Після приїзду нам дали два вихідних, ми довго їхали з Індії. Нам, гравцям, ще нормально, ми молоді, а лікарям, масажистам трохи було важко. Зараз ми вже готуємося до гри. Історія з турніром, безумовно, дуже приємна, але вона вже закінчилася. Ми завжди будемо її пам'ятати, це перші емоції, все-таки, міжнародний турнір. Зараз потрібно дивитися вперед, не зупинятися на досягнутому. У нас скоро ігри з "Динамо" і "Шахтарем", потрібно обігравати, брати свої очки, щоб вийти на перше місце. Завжди і у всьому хочеться перемагати. Команда у нас хороша, тому будемо сподіватися на краще і працювати.
Олександр Москаленко, Футбол 24