Найгучніші сенсації стартових двох турів групового етапу Ліги чемпіонів пов’язані із білоруським БАТЕ. Спершу команда Віктора Гончаренка феєрично обіграла у гостях "Лілль", а потім зняла скальп із самої "Баварії".
Бюджет БАТЕ суттєво поступається кошторису клубів-суперників. Не має у складі білоруської команди і супер-зірок. Єдиний виняток - Олександр Глєб, який пограв у лондонському "Арсеналі" та каталонській "Барселоні". Саме у нього "Футбол 24" розпитав про феномен білоруського БАТЕ.
- Олександр, за рахунок чого вашій команді вдалося перемогти такого грізного суперника, як мюнхенська "Баварія"?
- Не знаю… Мабуть, через те, що ми більше хотіли перемогти. У нас усіх було величезне бажання довести самим собі та нашим уболівальникам, що ми здатні перемагати європейських грандів. На полі віддали усі сили, ніхто не сачкував. Крім того, нам трохи більше поталанило, ніж супернику.
- Борисов - місто не велике. Мабуть, після такої перемоги уболівальники вам проходу не дають?
- Взагалі, ми усі в Мінську живемо, в Борисові тільки тренуємося. У столиці Білорусі, звісно, усі тішаться нашим перемогам, дуже часто вітають.
- В Україні дехто уже почав проводити паралелі між БАТЕ та київським "Динамо", очолюваним Валерієм Лобановським наприкінці 90-х років. Як гадаєте, такі порівняння доречні?
- Не хочеться проводити паралелі. Те київське "Динамо" - було великою командою. Пригадую себе в ті часи, ще зовсім юного. З нетерпінням чекав на матчі "Динамо", біля телевізора збиралися усією сім’єю, раділи результатам киян. Справді, це була велика команда. Якщо зараз в Україні хтось проводить паралелі між БАТЕ і тодішнім "Динамо" - це дуже приємно.
- Який секрет успіху БАТЕ - характер і жага до перемоги?
- Так… Крім того, наша команда є практично однією сім’єю. Ми дуже часто збираємося поза полем. Усі один за одного. Дуже здорово, що у нас усе виходить, сподіваюся, в майбутньому теж усе виходитиме.
- Така проста формула успіху…
- У цьому ще і велика заслуга керівництва клубу, тренерського штабу. Вони підбирають гравців не тільки суто по футбольним якостям, а й дивляться ще на людські характеристики. Це дуже важливо. Коли у команді панує добра сімейна атмосфера, то на полі ще більше викладаєшся. Не говорю, що в інших командах погана атмосфера… Просто хлопці із БАТЕ п’ятий сезон виступають в єврокубках, уже набралися досвіду. Не раз ж доводилося грати проти провідних команд світу. Дехто багато за збірну виступає. Мабуть, футболісти БАТЕ уже дозріли до тих перемог, які зараз здобуває команда. Але не хочу впадати в ейфорію. Це, як кажуть, тільки невеличкі кроки уперед. Будемо налаштовуватися на кожен матч і боротися в кожній грі до останнього. Зараз це і є нашим основним завданням. А там, як Бог дасть, розпорядиться доля. Ми ж будемо робити усе залежне від нас.
- В Україні клуби фінансують олігархи. А в Білорусі хто утримує футбол?
- Є різні спонсори, заводи… Особливо не цікавився ким фінансуються інші команди. Знаю, що БАТЕ опікується Анатолій Анатолійович Капський. Це найголовніша людина в клубі, запорука його успіху. Те, що він робить, взагалі, безцінне.
- Ви надовго в БАТЕ?
- Не знаю, не хочу загадувати наперед. Мій контракт розрахований до грудня і я робитиму усе можливе для того, щоб ми далі йшли уперед. А там, як Бог дасть. Головне, аби травм не було.
- Влітку у вас не було інших пропозицій, тому ви погодилися повернутися на батьківщину?
- Очікував в Мінську, був інтерес деяких клубів до мене. А потім до мене зателефонував Анатолій Анатолійович. Ми зустрілися, переговорили. Рішення було не просте. Мабуть, завдяки Анатолію Анатолійовичу Капському та Віктору Михайловичу Гончаренкові я наважився на такий крок. Не шкодую про це, все здорово. Дуже задоволений, що перебуваю в такому колективі, пишаюся тим, що є частинкою цієї команди.
Розмовляв Андрій Захарчук