"Борусія" - "Арсенал" - одне з найцікавіших протистоянь сьогоднішнього вечора. З цієї нагоди "Футбол 24" переклав інтерв'ю нового лідера Дортмунду, в якому він пояснює, чому знехтував англійським футболом, а також відкриває секрет, чого навчився від харизматичного Кевіна Гроскройца.
Німці вже заздрять Генріху і навіть придумали для нього ототожнення, яке описує його успіхи на полі так: швидкість плюс влучність дорівнює ефективність... Звідки у Мікі все це? Дізнайтесь з перших уст від найдорожчого придбання в історії "Борусії".
- Гер Мхітарян, який у вас пульс у стані спокою?
- Мій пульс? Мені слід за ним стежити. Спитайте краще у клубного лікаря.
- Запитуємо, бо Ваше вміння робити швидкісні спринти і віддавати після цього ще й влучні паси видається нам неймовірним...
- Це в принципі моя гра. Я постійно в русі, оскільки саме так я найкорисніший команді. Суть у тому, аби знайти момент, коли віддавати пас. В останній грі проти "Штутґарта", наприклад, я побачив, що Роберт Лєвандовскі створює простір для Якуба Блащиковскі: у цей момент стало зрозуміло, куди я віддаватиму передачу. Щоб не прогавити слушний момент, слід завжди мати все на видноті, навіть під час забігу.
- Три останні гри були для Вас найкращими за "Борусію". Хіба не так?
- Я намагаюсь поступово вдосконалюватись. Те, що я створив у цих трьох іграх, для мене вже у минулому. Тепер думки лише про майбутнє: попереду гра у Лізі чемпіонів з "Арсеналом". До нього я знову маю бути у найкращій формі. Сподіваюсь, що й у цьому матчі мені вдасться покращити гру. Я прагну пізнати все, що належить грі футбол, і цими вміннями допомагати команді.
- Чому Ви перейшли саме до "Борусії"? Були ж хороші пропозиції з Англії...
- У мене був великий вибір. Все ж я вибрав "Борусію", оскільки мені подобається її стиль гри. Після того, як я зі "Шахтарем" зіграв проти "Борусії", я не пропустив жодної гри дортмундської команди по телевізору. "Борусія" не лише грає у фантастичний футбол, але у таку гру, яка підходить мені. Тоді я подумав: "Це ж команда, у якій я можу зростати та розвиватися".
- "Борусії" Ваш трансфер обійшовся у 27,5 мільйона євро. Однак якби Ви обрали Англію, то Ваша зарплата була б найпевніше більшою?
- Напевне. Проте гроші не такі вже і важливі. Зрозуміло, що йдеться про розмір твоєї зарплати, проте для мене це не на першому місці. У моєму житті є лише місце для футболу: я живу футболом, думаю футболом, мене пронизують футбольні почуття... Якщо я добре гратиму, то гроші все одно будуть. У Дортмунд я прибув, щоб грати, а не сидіти на лаві запасних, що мене найпевніше спіткало б спочатку в Англії.
- Своє дитинство Ви провели у Франції, де ваш батько Гамлет був футболістом-професіоналом. Невже саме тоді виникло у Вас бажання присвятитись професіональному футболу?
- Так, мій батько грав у Франції. Ми прожили там сім років. Коли батько захворів, ми повернулись у Вірменію.
- Потім Вашого батька не стало: у 1996 році він помер від раку мозку...
- Про період у Франції у мене хороші спомини. Щоразу, коли батько збирався їхати на тренування, я ставав біля вхідних дверей і запитував його, чи він не проти взяти мене зі собою. Іноді він мене брав, іноді відмовлявся. Він завжди переживав за мене, хто з мене виросте. Після повернення у Вірменію, я повідомив батькові, що хочу стати футболістом-професіоналом. Тоді така заява виглядала сміливою, адже я був дитиною. Тоді про мене казали: гаразд, у нього хороша техніка, проте він худорлявий і тендітний. На жаль, мій батько не побачив моменту, коли мені насправді вдалось досягти мети.
- Батько був взірцем для Вас?
- Я просто вважав, що продовжую виконувати його роботу, адже футбол у нас вдома завжди був темою номер один. Мама тоді працювала у федерації футболу Вірменії,а через декілька років і сестра, яка тепер працює у структурі УЄФА. Я як футболіст-професіонал - ось і суто футбольна сім'я.
- Багато німців небагато знають про вашу батьківщину. Як незалежна держава - Вірменія молодша за Вас...
- Так. Їй 22 роки, проте ми дуже стара нація зі старовинною культурою. Ми перша країна, у якій розповсюдилось християнство, яке досі міцне у нас. Щоправда, у нас є соціальні проблеми: зарплати часто не вистачає, щоб прохарчуватись чи купити одяг...
- Вас тричі обирали найкращим гравцем Вірменії. Почуваєтесь національним героєм?
- Звісно, що ні. Я простий хлопець. Я ніколи не міг і подумати, що стану найкращим на батьківщині. Я розумію, коли до мене на вулиці звертаються за автографом. Охоче погоджуюсь, оскільки це частина моєї професії. Крім того, якщо від цього хтось стає щасливий, то я також відчуваю мить радості. Однак я не вважаю себе зіркою.
- Бракує Вам у Дортмунді чогось такого, що було у Вірменії?
- У даний момент точно ні (сміється). У мене в гостях мама та бабуся.
- Ваш партнер по кімнаті на базі Кевін Ґроскройц пояснив Вам, що таке бути гравцем "Борусії"?
- Так. Він родом з Дортмунда і просто живе клубом. Він, між іншим, розповів мені все про "Шальке", зокрема про суперництво між двома командами. За словами Кевіна, Рурське дербі - найвищий пілотаж. І він має рацію. На матчі у Ґельзенкірхені була неймовірна атмосфера, якої я раніше не відчував. Тішуся, що я тепер серед переможців цього дербі.
- Останніми роками "Борусія" стала найсерйознійшим суперником "Баварії". Чи є між цими командами велика різниця у класі?
- Якщо говорити про клас гравців та тренера, то ні. Різниця у філософії гри. "Баварія" насамперед грає у короткий пас, володіючи м'ячем майже увесь час. "Борусія", натомість, грає у зовсім інший футбол: іноді атакувальний та домінантний, а іноді віддає перевагу неймовірному пресингу. Буває, що ми будуємо гру на контратаках.
- Чого хочете досягти у цьому чемпіонаті?
- Якщо нам вдасться фінішувати за "Баварією" не з таким відривом, як минулого сезону, то було б добре. Зрештою, я вірю у це. Все ж я не проти вигравати з "Борусією" титули.
- Перед початком сезону всі експерти одноголосно заявили про те, що "Баварію" нікому скинути з чемпіонського трону...
- Можу лише запевнити, що ми докладемо максимум зусиль для перемоги у кожному матчі. У кінці побачимо, що з цього вийде.
- Ви вже навчились відповідати на такі запитання по-"борусівськи"...
- А що мені говорити? Коли скажу, що ми станемо чемпіонами, а станеться не так, то тоді кожен казатиме, що я якийсь горлодер...
- Вірите в такий же успіх команди у Лізі чемпіонів, як минулого сезону?
- Результат з попереднього розіграшу Ліги чемпіонів - неймовірне досягнення. У нас зараз доволі важка група: "Арсенал", "Марсель", "Наполі"... Звісно, що ми не проти знову дійти до фіналу, але не варто забувати і про чемпіонат.
- "Борусія" серед фаворитів на перемогу у Лізі чемпіонів?
- Я вважаю, що у цьому турнірі нема фаворитів. Це змагання, в якому неприпустимі помилки. Тут йдеться не лише про клас команд, але й про їхню стабільність.
- Нещодавно "Борусія" отримала хорошу звістку: Юрґен Клопп продовжив контракт з клубом до 2018 року...
- Хто сказав, що це хороша новина? (сміється)... Насправді, це дуже хороша новина, оскільки від роботи з Клоппом отримуєш задоволення. Від спілкування з ним отримуєш насолоду. Юрґен Клопп - великий тренер та людина з великим серцем.
Інтерв'ю німецького "Світу" переклав та адаптував Андрій Холявка