Інтерв'ю "Футбол 24" без купюр. Герой – екс-півзахисник "Чорноморця", "Карпат" і "Ворскли".
Наш герой є унікальною особистістю, адже може говорити про свої проблеми щиро і відкрито. Без купюр, жодної цензури… Футболіста Геннадія Хроля можуть пам’ятати вболівальники "Чорноморця", "Карпат" та "Ворскли". Зараз він визнає – не зміг стати великим гравцем. На відміну від багатьох – не звинувачує когось, а просто зізнається у своїх помилках.
Якби не складний характер, то Хроль досягнув би набагато більшого. Однак, здається, Геннадій і не особливо шкодує. Завжди жив і грав так, як вважав за потрібне. І не звик когось звинувачувати. Хоча у його кар’єрі було багато постатей, яким дістається від нього. Наприклад, тренерам, у ставленні до яких Хроль не визнає напівтонів. Взяти хоча б Мирона Маркевича, про якого Геннадій говорить непопулярні речі. Зате дуже щирі і відверті.
Чи можна засуджувати цього футболіста? Мабуть, ні. Адже так відкривати свою душу всім навкруги можуть лише одиниці. Геннадій – один з таких.
"Хроль – єдиний, кого не розкрив Маркевич", – сказав Красніков"
– "Шахтар" переїхав до Харкова. Яке ваше ставлення до цього?
– Для мене, як мешканця цього міста, той факт, що "гірники" гратимуть на "Металісті" – однозначний плюс. У нас немає своєї команди у Прем’єр-лізі, тому проблем виникнути не повинно.
– Коли ви востаннє були на стадіоні?
– (сміється) У 2005-му році. Історію моїх відносин з Мироном Маркевичем знаєте?
– Саме тому і запитую. Розкажіть, будь ласка, що між вами сталося і чому ви вперто ігнорували величезні успіхи "Металіста" кількарічної давнини?
– У нас був конфлікт ще у той час, коли я виступав під його керівництвом. Тоді мені здавалося, що це повністю його вина, тепер можу сказати, що і я не безгрішний – це стосується і режиму, і дисципліни. Щоправда, це зрозумів з часом. Коли перебуваєш у шкірі футболіста, то постійно ввижається щось: "не дають грати", "усувають з команди", "всі проти тебе".
– Маніфест проти Маркевича полягав у небажанні відвідувати матчі його команди?
– Вирішив, що не готовий дивитися на все це з трибун і радіти.
– Олександра Ярославського ви не знаєте особисто?
– Ні, хоча спілкуюся з Євгеном Красніковим. Свого часу виступав з ним у чемпіонаті області в одній команді. Якось він сказав: "Хроль – мабуть, єдиний талант, який не зміг розкрити Мирон Богданович".
– У "Карпати" вас запрошував саме Маркевич?
– В селекційному відділі тоді працювали Ігор Яворський та Ігор Бабінчук. Не знаю, чи від головного тренера надходила ініціатива. Я приїхав до Львова, поспілкувався з Юрієм Дячуком-Ставицьким і підписав контракт.
– Коли розпочалися проблеми у ваших відносинах з головним тренером?
– Напевно, з першого тренувального збору. Я переходив з Першої ліги в команду, яка перебувала на третій сходинці в еліті. Думаю, львівські вболівальники пам’ятають жахливе друге коло і місце, на якому ми завершили чемпіонат (8-а позиція, лише два забиті голи за друге коло і встановлення антирекордної серії тривалістю 981 "суху" хвилину). Не мені оцінювати селекцію клубу, але цей результат є показовим. Якби не запас очок, то могли б і вилетіти.
– Що сталося на зборах?
– Вирушили в Італію і у мене в першому ж матчі не все склалося. Ніби не хвилювався, але гру провів не найкращу. Далі був розбір від Маркевича, під час якого пролунала фраза: "Більше я вам шансів не даватиму". Потенційних новачків у табір команди приїжджало багато – зрозумів, що часи будуть важкі.
– Коли виникли труднощі на старті, руки не опускалися?
– Контракт було підписано і я мав доводити, що виграю конкуренцію – на фланзі зі мною грав Ігор Лучкевич. Хотів довести, але аж ніяк не йти з команди. Втім я не пам’ятаю, щоб мені давалися певні шанси від тренерського штабу. Однак я не знімаю відповідальності з себе. Претензії можу мати лише до себе у зв’язку з порушенням режиму.
На фото: Поруч із Хролем стоїть болбой Степан Гірський, який менше, ніж через десять років дебютує за "Карпати"
– Це ви лише зараз зрозуміли?
– Тоді було багато амбіцій і я просто хотів грати. Я знаю, який в мене характер і треба було його не показувати. Мені не раз казали – якби не той характер, то міг би і в збірній виступати.
– Ви така людина, що не будете терпіти?
– Навколофутбольних моментів точно не сприймаю.
– У "Карпатах" ваших часів було багато зайвих легіонерів?
– Так. Я знаю, на яких умовах їх запрошували. Мені відомі розміри підйомних, хто, скільки і кому сплачував... Я особисто не віддавав жодної копійки. Мене така система не влаштовувала. Я грав у всіх трьох карпатівських командах – від головної до "Карпат-3". Але всюди дотримувався цього принципу. Мені приховувати нічого.
– Після львівського періоду з Маркевичем бачилися?
– У Харкові на "Арсеналі" з ветеранами бігали. Віталися по-особливому – очима кліпали.
– У вас були відверті розмови з Мироном Богдановичем?
– Порушив я режим на зборах в Трускавці разом з одним гравцем. Прийшли вибачатися до тренера – він лежить. Ми попросили пробачення, а Маркевич, здається, навіть на нас не глянув і з ліжка не піднявся. Я йому колись казав, що тренер він чудовий, а от з людськими якостями є питання. Це наблизило мене до прощання з командою. До речі, успіхи "Металіста" – заслуга не лише одного тренера. Тут треба згадувати про Краснікова і Ярославського. У Львові і Запоріжжі у Маркевича не все вдавалося.
"Я – українець до мозку кісток". Правила життя Мирона Маркевича
– Вам вдалося попрацювати з Мироном Богдановичем в "Карпатах" двічі – до приходу Івана Голаца і після...
– Голац сам не знав, що його звільнили. Серб був дуже відкритим і навіть з командою нормально не попрощався. У другій грі під керівництвом Маркевича після його повернення ми видали суперматч з "Динамо".
– Поступилися на "Україні" з рахунком 3:4, хоча по ходу зустрічі вигравали 2:0...
– Я читав твоє інтерв’ю з Олексієм Сучковим, де він казав, що на нього Маркевич повісив усіх собак. Але в роздягальні звинуватили саме мене і поміняли в перерві. Тренер сказав, що я винен у всіх пропущених голах. Маркевич звинуватив навіть у четвертому – коли мене вже не було на полі. Повір, я критично ставлюся до своїх ігор, батько постійно все аналізував і вказував на помилки. Після цього мене, здається, в третю команду відправили.
– Які легіонери реально підсилили "Карпати" на вашій пам’яті?
– Самсон Годвін, хоча спочатку здавалося "ні про що". Аньямке? Я не розумію, що це за придбання.
– Писали, що Едварда італійська "Болонья" запрошувала.
– Ну і де він зараз?
– У Фінляндії, закінчив з футболом.
– Це не той гравець, який міг команді принести користь.
– Хорват Єрко Мікуліч казав, що ви були сильним футболістом, але занадто багато часу витрачали на розваги.
– Я цього не приховую. Лише в Полтаві наприкінці кар’єри трохи заспокоївся. Така я людина – якщо тренер довіряє, то викладатимуся на 200 відсотків. "Ворсклу" прийняв, Царство Небесне йому, Віктор Носов і почалися проблеми. Коли претензії "не по ділу", я не терпітиму.
– Через Носова йшли з команди?
– Прийшов до Олега Бабаєва, Світла пам’ять, і кажу, щоб віддав документи. Навіть компенсації не просив. Президент сказав дотерпіти.
– Що не так зробив Віктор Васильович?
– Прийшов замість Мунтяна і на першому зібранні заявив: "Гено, ти капітаном більше не будеш". Нема питань – мені цього не потрібно. Капітанство в чому проявлялося? Сходи і дізнайся, коли зарплата. На мою позицію взяли нового виконавця.
"Палю з третього класу, пив лише вдома"
– Вам соромно за певні свої вчинки?
– Одного разу повертався з одноклубником з Трускавця до Львова в нетверезому стані. По дорозі перевернулися на автомобілі, вилізли, сіли на таксі і до Львова таки добралися.
– Що з машиною?
– Залишили в полі. Режим потім порушили ще й у Львові. Не виправдовуюся, але таким займався не лише я. Просто я вмію визнавати свої помилки.
– Вам не заважало грати у футбол ваше паралельне життя?
– Ніколи. Я палю з третього класу. Жодного разу не припиняв це робити. Причому, в третьому класі вже був професіоналом у цій справі. Режим порушував лише після гри. Жодного разу не пив за два чи три дні до матчу. П’яним ніколи у нічному клубі не валявся. Якщо пив, то лише вдома.
– Алкоголь зараз і далі є частиною вашого життя?
– Не вірю, що існує багато футболістів, які не вживають пива. У кожного свій організм. Я знаю, що після трьох чи п’яти кухлів пива на ранок мене нічого не болить. Мені навіть сауна на базі не потрібна була. У нас склалася чудова компанія: Сергій Ковальчук з дружиною, Олексій Сучков, Павло Онисько, Павло Гриценко... Фотографії ще й зараз вдома зберігаю.
– Сергій Ковальчук був, мабуть, найбільш спокійним гравцем тодішніх "Карпат".
– Однозначно. Чудовий сім’янин, який ніколи ніде не з’являвся без дружини. Це та людина, до якої в плані порушення режиму не може виникати жодного запитання.
– Ваше рідне село Довжик, що на Харківщині налічує лише 2 тисячі мешканців. Як можна пройти шлях з такого маленького населеного пункту до гравця Вищої ліги?
– Народився я справді у Довжику, потім невеликий час жив у Золочеві, а згодом навчався в спортінтернаті. В перших класах у школі потрапив до тренера Олександра Івановича Скачка, який мене виховав. Вчився я на "3", але немає такого виду спорту, в якому я б не почував себе, як майстер. В інтернат поступив у 8-му класі, хоча не без проблем. Наступні три роки не були плідними. В якийсь момент потрібно було обирати, що далі – футбол чи повернення у село.
– Що допомогло визначитися?
– Мої дідусь, бабця і тато працювали в колгоспі. На вихідні з інтернату їздив додому і допомагав огірки вантажити. Одного разу чекав на діда – він мав мене додому забрати. Дивлюся у вікно і думаю: "Що далі? Якщо так продовжу, то матиму в кращому випадку автомобіль ГАЗон". Тоді взявся за голову і навчання. Ні, карти я теж встигав пограти, але став стараннішим.
– Розпочинали ви в харківському "Арсеналі"...
– Так, ця команда виступала на область під керівництвом Валентина Крячка. Ще раніше числився у "Металісті", який очолював Михайло Фоменко, а допомагали йому Іван Панчишин та В’ячеслав Хруслов. То були амбіційні футболісти, а я дозволив собі певні речі. На зборах в Алушті аналізували на відео гру. Я сказав одну фразу і після цього збори для мене закінчилися. У нас зараз хороші відносини, граємо за ветеранів, але тоді це коштувало мені місця в команді.
– В "Арсеналі" ви мали унікальну нагоду – спостерігати за тим, як грає у футбол Євген Красніков.
– Там ще Ігор Рахаєв був, Вадим Комардін, Сашко Іваненко. Щодо Краснікова, то, скоріше, він спостерігав за тим, як я граю у футбол (сміється). Євген проявив себе в іншій справі.
– Його батько працював начальником команди в "Арсеналі".
– Мабуть, Євген в батька пішов у плані менеджменту. Ось випадок – виїжджаємо на гру о п’ятій ранку, а у кожного з нас в руках вже "Спорт-Експрес". Звідки Олексій Тихонович їх брав? Газети ще, мабуть, не поступили в друк, а ми вже їх читали.
– Ваша перша професійна команда – СК "Одеса". Які спогади про неї?
– Потрапив я туди завдяки партнеру Юрі Снєгарьову. Виступали ми в Другій лізі, але на серйозні імена команда була багата: Сашко Нікіфоров, Сергій Гусєв, Олег Мочуляк.
– Тренував команду екс-гравець "Динамо" і "Чорноморця" Олександр Щербаков. Як з ним працювалося?
– Дуже подобався його підхід. Наприкінці кар’єри я зустрівся з ним в містечку на Одещині, що називається Болград, де виступав за "СКАД-Ялпуг". Команда грала на КФК, але Щербаков навіть там встановив штрафи за порушення режиму.
– Напевно, непросто втриматися від спокус, якщо виступаєш за команду з міста, на честь якого названо коньяк Bolgrad.
– Часу на це не було. Навантаження дуже потужні і дисципліна серйозна. В якийсь момент не витримав цього і навіть поїхав з команди. Але про Щербакова спогади дуже хороші. Загалом можу сказати, що більшість тренерів у моїй кар’єрі були дуже вимогливими, за винятком Голаца і Мунтяна. В "Чорноморці" Анатолій Азаренков витискав все, що можна. Тому не розумію гравців, які здаються і не витримують навантажень.
– Ви ніколи не просили заміну через втому?
– У "Карпатах" на 10-й хвилині одного матчу потягнув задню поверхню стегна і пішов з поля. Це все, що приходить на згадку. На здоров’я не скаржуся і зараз. Маю проблему – зайву вагу. Але два-три тижні тому я привів себе до ладу. Живіт був удвічі більший, ніж зараз. Але це не заважає мені з вихованцями грати у футбол.
– Які вікові групи маєте?
– Працював з 2000-м роком на "Арсеналі", а у харківському "Динамо" працюю з малюками.
"Гусейнов їздив на тренування на тролейбусі"
– Крім СК "Одеса", вам довелося грати за ще одну команду Південної Пальміри – "Чорноморець".
– Спочатку СК "Одеса" трансформувався у "Чорноморець-2". Старших хлопців прибрали, зробили ставку на молодь. Було образливо до сліз, коли з ветеранами попрощалися. Колектив був чудовим. Згодом у "Карпатах" зіткнувся з проблемою – існували певні коаліції: легіонерів, місцевих, приїжджих. В Одесі такого не було.
– У головну команду "моряків" ви потрапили у 20 років. Старших хлопців там вистачало: Гришко, Колесніченко, Букель, Мокан, Гусейнов, Сак.
– Ставлення було прекрасним. Специфічні відносини склалися зі старшими хлопцями. Гусейнов і Букель всюди мене запрошували з собою. Не раз їздили на раки, на риболовлю. Різниця у віці значна, але мені було приємно, що такі заслужені люди добре ставляться до мене.
– Гусейнов був непростою людиною?
– Тімерлан взагалі мало з ким спілкувався в команді, лише з адміністратором Вадимом. На тренування більшість футболістів добиралися на машині, а Гусейнов на тролейбусі. Картина приблизно така – Гусейнов зі "Спорт-Експресом" в руках їде в тролейбусі на тренування. Чому? Не знаю. Зате коньяк пив дорогий.
– Особливі таланти в Одесі були?
– Мені подобалася гра Руслана Романчука, який до того ж був хорошим хлопцем. Це футболіст з характером… Якщо захоче, то гратиме, але за відсутності бажання нічого не допоможе. Його навіть Азаренков не міг примусити робити певні речі. Руслан і в Німеччину їздив, але не став там своїм. Відзначив би також захисника Андрія Єрохіна.
– У другій команді "Чорноморця" ви працювали під керівництвом Валерія Поркуяна. Які враження?
– Неймовірні.
– З одеським гумором познайомилися?
– Так, було весело. Тактично грамотно будував свої тренування. Вимоги були сучасні і методи роботи Валерія Семеновича мені подобалися. Ні Поркуян, ні Мунтян, ні Голац не розповідали про своє минуле. Ніхто не казав: "Та ось я у свій час грав…" В Черкасах працював із Сергієм Морозовим...
– Відомим нині телевізійним експертом.
– Так, з ним. Він у свої 50 виходив на поле і по "дев’ятках" бив. Люди показували все на своїх прикладах. Не треба було розповідати на словах. Це підкупляє і примушує захоплюватися.
– Мабуть, найяскравіший матч "Чорноморця" ваших часів – нічия з "Динамо" 2:2. У чемпіонському сезоні кияни лише тричі втратили очки. Одного разу якраз у поєдинку з вашою командою, що у підсумку залишила Вищу лігу…
– Дуже добре пам’ятаю ту гру. На жаль, зараз трохи менше спілкуюся з героєм того поєдинку Сергієм Драницьким (на фото). Він тоді два голи забив.
– Сергій нині у Луцьку живе…
– Трохи перебільшу, але він якось розповідав, що встиг і мільйонером побувати, і втратити статки. Зараз, здається, від футболу відійшов. Щодо того матчу, то в Одесу "Динамо" привіз Валерій Лобановський, який з нашим Анатолієм Азаренковим разом в Кувейті зустрічалися. Ніхто не міг зрозуміти, як це ми в киян очки відібрали.
– Майбутній чемпіон не зумів обіграти лише "Шахтар" і "Кривбас", що фінішували другим і третім відповідно, і передостанній "Чорноморець"…
– Добре пригадую голи Драницького. У воротах киян стояв В’ячеслав Кернозенко. Сергій звідкілясь знав про особливість цього воротаря. Потім він зізнався: "Кернозенко чудово грає під час ближніх ударів, а от з дальніми має проблеми через зір". Сергій двічі класно пробив здалеку.
– І все ж "моряків" це не врятувало від вильоту.
– Це вже я потім дізнався, як ми вилетіли. Коли по ходу зустрічі у певних матчах вигравали, а в підсумку дивно поступалися. Це з’ясувалося навіть не на банкетах, а на шашликах, командних зборах. Хтось хотів під кінець кар’єри заробити. Хоча зараз часи, напевно, не кращі.
– В Одесі ви стали свідком історичного моменту – Леонід Клімов придбав "Чорноморець".
– Він розпочав нам виплачувати зарплатню і преміальні. До речі, у доларах. Президент часто приїжджав навіть на тренування, не кажучи вже про офіційні зустрічі. Велику роль у становленні клубу відіграв віце-президент Володимир Лемза. Лише прекрасні спогади про цю людину, якої вже немає з нами.
Далі буде.
На кого з футболістів ви схожі, коли напідпитку? Тест від "Футбол 24"