Попри неабияку суто футбольну цінність, Копа Сан-Паулу приваблює ще й чудернацькими історіями, яких щороку можна збирати жменями. Дмитро Джулай повертається на "Футбол 24" розповіддю про божевільні імена деяких учасників турніру.
Петросвіконіковік Вандекеркоф да Сілва Сантос. Заспокойтеся. Спробуйте знову. Важливо зосередитися, не відволікатися. Це не ребус, це ім’я реального футболіста, який був заявлений у Кубку Сан-Паулу в складі команди КРБ. Його просто потрібно прочитати. І водночас запам’ятати, що Копа Сан-Паулу (aka Копінья) є одним із найкращих молодіжних турнірів світу не лише через такі лінгвістичні викрутаси.
Саме у цьому змаганні вперше поставали перед телекамерами відомі бразильські футболісти кількох поколінь. У заявці збірної на останньому чемпіонаті світу було 16 гравців, що свого часу брали участь у Копіньї.
І все ж попри неабияку суто футбольну цінність, Копа Сан-Паулу приваблює ще й чудернацькими історіями, яких щороку можна збирати жменями.
Петросвіконіковік Вандекеркоф да Сілва Сантос
Взяти хоча б вже згаданого Петроса (саме так його називають тренери та партнери по команді). Хоча брати тут слід його татуся. Й ретельно вивчати цей екземпляр під мікроскопом. Звати шановного рожденика Жозе Іванілду Сантос. І він ненавидить своє ім’я. Дивно, до речі, що не змінив його на більш радикальне? Він намагався. Хотів стати Жозе Івановичем, але не дозволили. (У Бразилії для зміни імені потрібна відповідна ухвала судді й зазвичай рішення приймають не на користь позивача).
На кому ж можна відігратися у такому випадку? Відповідь для Жозе Іванілду була очевидною. У першому шлюбі в нього було троє дітей. Донька Полліана Навратілова, сини Поллістейвісон Вандекеркоф (він виграв Кубок Сан-Паулу 2006 року з командою Америка) та Поллосковік Вандекеркоф. “Вандекеркоф” є адаптованою Сантосом версією прізвища відомих голландських хавбеків.
Коли сеу Жозе вдруге став під вінець, його нова дружина була категорично проти “дивних” імен. Винахідливий Іванілду запропонував Еріці парі. Якщо народжуватимуться дівчатка, їх називатиме вона. А от якщо хлопчики…
Двічі Іванілду “вигравав”. І двічі потім впорався з бар’єром у вигляді держслужбовців. “У рагсі казали, що я хворий, відмовлялися їх реєструвати, але я наполіг, що називатиму своїх дітей як захочу”, – вихвалявся згодом татусь-експериментатор. Тож Петросвіконіковік Вандекеркоф та Поллівановік Вандекеркоф отримали відповідні документи.
Що взагалі спонукає бразильців давати дітям такі імена? У Жозе Іванілду причиною є любов до різних видів спорту (звідси Навратілова) та “до прізвищ із великою кількістю приголосних”. Іноді ж пояснення можуть бути більш глибокими.
Розглянемо кілька прикладів не пов’язаних ані з футболом, ані з Копіньєю. Майк Тайсон Шварценеггер Праделла. Франсіску Ліндон Джонсон Менезес да Лус Жуніор. Кріденс Клірвотер Коуту. У родині в штаті Сан-Паулу усіх сімох дітей назвали на честь Короля: Елвіс, Елвісней, Елвісмара, Елвіслей, Елвісентіна, Елвіслейн, Елвіслене.
Дослідники припускають, що тут дається взнаки пієтет певних соціальних груп у Бразилії перед заможнішими країнами. Тому й орієнтація на іноземні імена, можливо навіть з надією, що це принесе дитині щастя.
Принагідно варто зазначити, що те саме стосується й банального написання власних назв. Може бути кілька варіантів одного імені, й “додаткову”, не зовсім ніби й потрібну літеру, вставляють саме з міркувань “фартовости”.
Доволі часто бразильці також пояснюють, що вибирають те чи інше ім’я, бо їм подобається його звучання, тому з’являється Sherlock Holmes да Сілва. (У бразильській мелодійній вимові Шерлокі Холміс). А буває, що натхнення підкрадається з чорного ходу. Жозе Міґел Порфіріу, музикант з Ресіфі, вирішив, що годі шукати кращих імен для своїх дітей, аніж Xerox, Autenticada (авторизована) та Fotocopia. Ось до чого призводить сидіння у черзі загсу.
Повертаючись до цьогорічної Копіньї не можна не помітити атакувального півзахисника Фламенгу, якого звати Маркс Ленін дос Сантос Ґонсалвес. У Південній Америці вистачає прихильників бандитської ідеології, але батьків “Маркеса” це не стосується. Як пояснив сам гравець: “Мамі сподобалися імена, а ким були ці люди вона навіть не знала”.
Маркс Ленін дос Сантос
І все ж більш традиційними у Кубку Сан-Паулу є імена на честь відомих футболістів. Буває, що навіть в одній команді можна побачити відразу кількох Матеусів. Що вже казати про Роналду, Роналдінью, Кака. Окремо слід згадати колишнього учасника Копіньї Дугласа Баджо де Олівейру Косту. Коли легендарний італієць йшов бити свій пенальті у фіналі чемпіонату світу 1994 року, в квартирі родини де Олівейра пролунало: “Якщо він схибить, я назву сина на його честь”.
У важкій справі вибору імені бразильці навіть не соромляться дивитися на одвічних суперників. У цьому турнірі в клубах з різних штатів величезної країни є не один Riquelme (бразильська вимова – Рікелмі).
Окрема тема – прізвиська. Природно для країни, у якій навіть короля футболу знали не як Едсона чи хоч би Едінью. Щоправда досі нікому не вдалося посунути з п’єдесталу учасника Копіньї-2012, лівого захисника Сантосу Параїба, якого партнери по команді охрестили Бактерією за чіпкість у персональній опіці.
Серед претендентів поточного розіграшу досить банальні Москіту, Пулґа (воша), Жирафа. Оригинальнішими є Ліжеру (тип тютюнового листя) та Зум (у рідному штаті футболіста пишна шевелюра, як у нього, називається зум-зум).
Копа Сан-Паулу вражає своїм теперішнім масштабом (128 команд-учасниць), нагадує про наївність дурненьких історій про “пляжі”, на яких нібито знаходять бразильських футболістів, і залишається чудовим змаганням для кожного, хто любить відкривати нові імена. Якими б дивними вони не були.
Детальніше про перебіг подій на Копіньї можна прочитати у блозі Дмитра Джулая Еlmundoesbalon.
Герої-одноденки. Не кожному працівникові меблевої фабрики вдавалося зіграти на "Уемблі"