Свого часу Олега Гараса вважали одним із найперспективніших форвардів України. Фахівці не сумнівалися у тому, що він зможе стати достойним партнером Андрія Шевченка у нападі у збірній України. Але зіграти на якомусь офіційному турнірі у "синьо-жовтій" футболці Гарасу, через проблеми зі здоров’ям, не судилося.
Форвард у 1996-2001 роках небезуспішно виступав за московський "Локомотив". Звідти він отримав запрошення у португальську "Бенфіку". Але від переїзду за кордон відмовився. Згодом у Олега виникли проблеми зі спиною, через що він і завершив кар’єру футболіста. Йому тоді було тільки 26 років. Про своє теперішнє життя і не тільки Олег Гарас розповів в інтерв’ю сайту "ФУТБОЛ 24".
- Олеже, чому по завершенні кар’єри футболіста ти навіть не намагався зайнятися тренерською роботою?
- Завадило кілька причин. Мені тоді було всього 26 років. В такому віці, коли у командах є чимало старших за тебе футболістів, важко розраховувати на тренерську роботу. Крім того, був свідомий, що для того, аби чогось досягнути у тренерському ремеслі, потрібно починати із низів. А це неминуче позначилося б на моїх прибутках. В мене вже тоді була сім’я, яку потрібно було годувати. Тому довелося зайнятися бізнесом, аби отримати незалежність. Зараз я готовий до повернення у футбол, дуже хочу спробувати свої сили на тренерській ниві. Але наразі серйозних пропозицій не отримував. Пропонували попрацювати дитячим тренером, але я не бачу себе в цій ролі. Для цього необхідно мати певний характер.
- Зі своїми колишніми партнерами по московському "Локомотиву" стосунки підтримуєш?
- Так, підтримую. Не скажу, що зі всіма спілкуюся. Іноді з деякими своїми колишніми партнерами зідзвонюємося, вітаємо один-одного зі святами.
- Юрія Сьоміна з днем народження чи важливою перемогою його команди вітаєш?
- Ні, у нас не настільки близькі стосунки із Юрієм Сьоміном. Коли київське "Динамо" прилітає до Львова, зустрічаю команду в аеропорту, проводжаю до готелю, спілкуюся із Юрієм Павловичем. Але ми з днем народження один-одного не вітаємо.
- Це Юрій Павлович відмовив тебе від переходу в португальську "Бенфіку"?
- Рішення приймав самостійно, ніхто мене не відмовляв. Юрій Павлович просто радив, консультував. Клуб тоді жодних перешкод не чинив.
- Як тільки Юрія Сьоміна вперше призначили головним тренером "Динамо", в одному із інтерв’ю ти доволі оптимістично відгукнувся про перспективу київської команди із цим фахівцем. Гра "динамівців" виправдала твої сподівання?
- Час показав, що я тоді був правим. Перший прихід Сьоміна був дуже вдалим, йому вдалося добитися результату. А прийшов він тоді, якщо пригадуєте, у достатньо важкий для "Динамо" період. Кияни тоді встановили кілька антирекордів, не було гри, не було результатів. А з приходом Юрія Сьоміна усе змінилося в кращу сторону.
- Після повернення Сьоміна в "Локомотив", "Динамо" очолив Валерій Газзаєв, якого багато хто називає тренером-диктатором. А Юрія Павловича справді можна назвати тренером-демократом?
- Так, його можна назвати тренером-демократом. Але в той же час, він не є м’яким тренером. Юрій Павловича є доволі вимогливим. Хоча поза тренуваннями та іграми, з ним завжди можна поспілкуватися на різні теми, Юрій Павлович завжди готовий допомогти своїм підопічним у життєвих ситуаціях.
- В Юрія Сьоміна стосунки із лідерами команди відрізняються від відносин із іншими гравцями?
- У будь-якій команді є лідери, до яких ставлення інакше. Це, мабуть, відбувається в будь-якому клубі. Йдеться ж про людей, які мають вплив на колектив. Але при Сьоміну не було чіткою градації "на чорних і білих".
- Багато розмов точиться навколо стосунків Андрія Шевченка із Юрієм Сьоміном. Шева під час гри дозволяє вступити у перепалку із наставником. Як гадаєш, Шевченко може тиснути на Сьоміна своїм авторитетом?
- Не думаю, що Шевченко може тиснути на Сьоміна авторитетом. Так, Андрій є дуже відомою футбольною постаттю. Але Сьомін також має достатньо відоме у футболі ім’я. Тому, не думаю, що на нього хтось може тиснути авторитетом. Які у них стосунки, сказати не можу, для цього потрібно перебувати в клубі. Мені здається, що відносини у них нормальні. Шевченко має постійне місце в основі, це про багато чого свідчить. Ось Алієв не має місця в складі, в цій ситуації можна говорити про якийсь конфлікт тренера з футболістом. Але не у випадку із Шевченком. А те, що щось сталося під час гри, це є нормальним робочим моментом. Не варто це трактувати, як конфлікт.
- Як гадаєш, хто у цьому чемпіонаті, крім "Динамо", може скласти конкуренцію "Шахтарю" в чемпіонській гонці?
- В першу чергу, це "Металіст". Ця команда має хороший склад і, щонайголовніше, має гру, свій стиль. Мирон Маркевич завжди намагався показувати інтелектуальний футбол, тому і виконавців підбирав інтелектуальних. Можливо, "Шахтарю" "Металіст" ще не готовий нав’язувати конкуренцію. А ось із "Динамо", впевнений, підопічні Мирона Маркевича здатні конкурувати на рівних. Перед початком чемпіонату того ж самого чекав і від "Дніпра". Мабуть, усі уболівальники сподівалися на більше від команди Хуанде Рамоса. Було запрошено багато дорогих легіонерів, керівництво відмовилося від вікових гравців, команду тренує кваліфікований тренер, у якого ще в попередньому чемпіонаті був час на адаптацію. Це вселяло віру в "Дніпро". Але команда розчарувала. Більше команд, які могли б боротися за срібло чемпіонату, я не бачу.
- Останнє питання про команду, в якій ти завершував кар’єру. Що з "Карпатами"?
- Хороше питання… Однозначної відповіді не дасть ніхто, крім головного тренера. Щоби розібратися із ситуацією, потрібно володіти інформацією із середини клубу. Із того, що можна побачити зовні, можна зробити висновок, що не має підстав в "Карпат" показувати такі плачевні результати. Команда не зазнала суттєвих кадрових втрат. Зі стабільних гравців основного складу пішов лише Кожанов. Він справді був лідером. Але є не погані придбання. Здавалося, "Карпати" підсилилися. А чому не має гри і результату, важко сказати. В минулому сезоні було дуже приємно дивитися на гру "Карпат". Вони показували цікавий, комбінаційний футбол, багато забивали. Що зараз обвалилося – важко сказати.
Розмовляв Андрій Захарчук