Не Роналдінью. Не Оскар. І навіть не Жадсон.
Не Роналдінью
Тому, що тепер він уже просто не здатен вести гру команди. Ні, він усе ще насолоджується роботою з м’ячем, і продовжує дивувати багатим набором фокусів. Але цього явно мало. Одним (хай справді заворожуючим) трюком не перекриєш десять хвилин своєї відсутності на сцені. Та й трюк задля трюку – це все ж зовсім не те, до чого він колись привчив своєю грою. А головне - це уже не його команда та не його покоління.
Не Оскар
Як це не дивно, але цього «бігунка» видають ноги. Вони, подібно Волкотівським, часто випереджають задуми або ж узагалі оголюють його безхитрісність. Він і справді дещо вміє на полі, і цього може бути цілком достатньо для того, аби переграти незвично посереднє покоління єгиптян чи традиційно старанних «і натомукінець» білорусів. Але - цього явно мало для того, аби покласти на лопатки аргентинців. А от це уже справжній рівень. Ну не той масштаб і все. Явно не той.
І навіть не Жадсон
При всій моїй повазі до нього. Я просто не вірю в людину, яка провела сім років в ЧУ. Ареалі для посередності, прямолінійності та гнилості.
..............................................................................................
«Десяткою» цієї Бразилії повинен бути Гансу.
Майстер, що одним дотиком здатен зробити більше, аніж Оскар трьома. Рідкісний талант, який зараз ризикує так і застигнути для футбольної історії у цьому статусі.
У клубі він загадково «зник» не лише із основи, а й взагалі із заявки на матчі. Його то продають, то категорично нікуди не відпускають.
У збірній він перестав потрапляти до стартової одинадцятки, в основному виходячи на поле під завісу гри. Для такого фундаментального гравця, як Гансу, це болючий удар. Бо ж тут потрібен певний час для того, аби віддубіли ноги, час аби включитись в гру та синхронізувати свій ритм із ритмом команди. На нього зараз і справді важко дивитись. В той час, як Неймар перепасовується із Марселу та Оскаром, Гансу стоїть обабіч і просто спостерігає. Диригента, здатного вести гру великої команди, Ману понизив до другорядної ролі джокера, основна чеснота якого «свіжі ноги». Гансу, на відміну від Неймара, хлопець стриманий та дисциплінований. Аби догодити таким, як він, не звільняють тренерів. Гансу терпітиме. Поки що справляється, але чи надовго його вистачить? У кожному із матчів збірної, де йому були відведені кілька десятків хвилин наприкінці поєдинку, Гансу старанно робив те, що вміє найкраще – творив. Яскравий приклад – товариський поєдинок із боснійцями. Коли він у середині другого тайму змінив на полі Дінью, команда нагадала корабель, який нарешті підняв якір. Вони заграли так, що перемога здалась лише справою часу. В підсумку все так і вийшло. На Олімпіаді – те ж саме. Позаду уже дві гри, у яких він всього лише у ролі «свіжих ніг».
Як воно буде надалі - не знаю. Знаю лише одне: У ФУТБОЛ МАЮТЬ ГРАТИ ФУТБОЛІСТИ!