Екс-капітан луганської "Зорі" дав відверте інтерв'ю "Футболу 24": розповів про свій новий клуб - солігорський "Шахтар", назвав фішку білоруського чемпіонату, пояснив власну громадянську позицію.
Останні кілька місяців про Іллю Галюзу, 34-річного півзахисника "Зорі", "Чорноморця", "Таврії" та ряду інших клубів, український мас-медійний простір пише не лише у спортивному контексті. Галюза став одним з перших вітчизняних футболістів, хто проявив громадянську позицію. На своїй сторінці у Фейсбуці Ілля регулярно публікує політичні новини, тож природно, що частину нашої розмови ми відвели не лише під футбол.
- Ілля, спершу стандартне запитання: якими аргументами ви керувалися, підписуючи контракт із віце-чемпіонами Білорусі?
- Аргумент номер один - це бажання грати у футбол. Я відчуваю сили і можливості, щоб продовжувати займатися улюбленою справою. Другий аргумент - це рівень "Шахтаря", останні чотири роки клуб завойовує срібні медалі, бере участь в єврокубках і ставить максимальні цілі в Кубку Білорусі. Контракт із "гірниками" розрахований на рік.
- Якими були інші варіанти продовження кар'єри?
- Був варіант повернутися в "Таврію". І опинитися в "Говерлі". Але з різних причин вони не відбулися.
- У 2003-2005 роках ви вже виступали за білоруський клуб - "Дніпро-Трансмаш". Який досвід почерпнули? Які спогади залишилися?
- Так, упродовж майже трьох років я з братом грав у могильовському "Дніпрі", який, до речі, випав нам у півфіналі цього розіграшу Кубка Білорусі. У мене залишилися загалом хороші спогади про той період. Були фінансові труднощі та побутові, але це все певний досвід. З футболістів, відомих в Україні, грав разом із Сашком Піщуром і Антоном Хромих, з яким згодом стали кумами. У Могильові також познайомився зі своєю дружиною Танею.
- Білоруська першість відбувається за незвичною формулою, ще й за системою "весна - осінь". Чи вбачаєте у цьому якісь труднощі для себе?
- Труднощів ніяких не бачу, найголовніше - відразу набирати очки й вирішувати завдання в трьох турнірах. Трохи дивно, що в календарі не буде паузи під час чемпіонату світу, але, з іншого боку, грати у футбол на зелених полях краще якраз влітку.
- Чи знаєте, хто буде вашими новими партнерами? Хто в "Шахтарі" лідер у роздягальні і на полі?
- Усіх хлопців вже досить добре пізнав. Лідером роздягальні я б назвав Колю Кашевського, який веселить всю компанію, а лідери на полі - це, насамперед, Сашко Юревич, капітан, і Дмитро Осипенко. Ще я виділю правого захисника Сергія Матвейчика. На мій погляд, це один з найкращих крайніх захисників, у нього хороше майбутнє.
- У Білорусі висадився солідний український десант - ви, Коркішко, Кополовець, Сердюк. Можливо, назвете ще кілька прізвищ. Чим зумовлений цей раптовий новий напрямок у трансферах наших гравців?
- Однієї причини, на мій погляд, немає. У кожного своя ситуація. Але не можна не відзначити той факт, що більшості гравців вже за тридцять, і, можливо, в Білорусі в першу чергу дивляться на ігрові якості, а не на вік, як це відбувається в Україні. Ще, напевно, зіграла свою роль і ситуація в країні.
- Вас, до речі, не бентежить той факт, що доведеться грати в країні, де нема такого поняття, як свобода слова?
- Навіть якщо це і так, як ви говорите, то для мене ситуація проста і однозначна. Я приїхав грати у футбол, а не розмовляти про політику.
- Чи готові пояснювати білорусам, які дивляться в основному російські телеканали, що про події в Україні їм розповідають неправду?
- Нічого я не збираюся пояснювати. Кожен сам повинен думати своєю головою і вміти відокремлювати правду від брехні. Тим паче, в Білорусі живуть своїм життям і тут людям вистачає своїх проблем.
- Ви були одним з перших українських футболістів, які висловили чітку позицію щодо української революції. Михайло Кополовець, наприклад, шість днів провів на Євромайдані і розповідав, що не всі друзі та знайомі підтримали таке його рішення. Як ваше оточення відреагувало на характерні пости у Фейсбуці?
- Більшість із мого оточення хоче жити в Україні, єдиній і незалежній. І не ділити людей на наших і не наших, своїх та чужих. Ми всі українці. Моя сім'я і рідні завжди мене підтримують, навіть якщо наші думки іноді не збігаються з якихось питань. Те ж стосується і друзів, з деякими із них ми сперечаємося, але не переходимо межу, бо цінуємо наші відносини. А от у соціальних мережах довелося відфрендити кілька людей, які вели себе зовсім неадекватно.
- Кілька років своєї кар'єри ви провели у "Таврії". Тепер ця команда, найімовірніше, гратиме в російському чемпіонаті. Що думаєте з цього приводу?
- П'ять років я провів у "Таврії. Зараз ніхто не знає, як буде розвиватися ситуація. Я думаю, що чемпіонат дограють в українській Прем'єр-лізі, а от потім - одні запитання. Звичайно хочеться, щоб "Таврія" і "Севастополь" залишилися в чемпіонаті України, але... Головне, щоб не сталося так, що кримські клуби гратимуть лише в чемпіонаті півострова. Тоді футбол тут помре надовго.
- Чи отримали ви повістку із військкомату, і чи готові зі зброєю в руках захищати Україну?
- Мені повістку поки не приносили. І знаєте, я футболіст, а не військовий. І повинен займатися своєю справою на полі. Але цілком допускаю, що в разі загальної мобілізації, якщо доведеться захищати свою сім'ю і свободу зі зброєю в руках, то я зроблю це. Сподіваюся, до такого справа не дійде і все вирішиться мирним шляхом.
Олег Бабій, Футбол 24
Twitter автора - @Gullit_87