Чи не кожен батько-футболіст мріє про сина, який продовжить його справу. В українському футболі таких прикладів чимало і багато з них особливо успішні. Трапляються випадки, коли діти навіть перевершують своїх батьків. Пригадуємо родинні пари, які виступали на рівні українського елітного дивізіону.
Загалом у Вищій лізі/Прем’єр-Лізі зафіксовано три десятки таких випадків. Ми ж проаналізуємо найбільш успішні та показові українські футбольні династії.
Юрій та Віталій ВЕРНИДУБИ
В елітному українському дивізіоні Юрій Вернидуб зіграв порівняно небагато – кілька сезонів за запорізькі Металург і Торпедо. Згодом під його керівництвом успішно виступав син. У житті Віталія фактично було дві великі команди: запорізький Металург та Зоря. Батько вже давно не тренує сина, однак той залишається важливим елементом у команді Віктора Скрипника.
Parimatch – драйвер розвитку українського спорту. В портфелі партнерських проектів бренду – вісім клубів представників УПЛ (Шахтар, Десна, Маріуполь, Львів, Верес, Чорноморець, Металіст 1925, Дніпро-1), Федерація баскетболу України, Українська хокейна ліга та інші.
Parimatch є лауреатом великої кількості світових і всеукраїнських премій: "SBC awards", "Effie Awards", "Людина Року" та інших. Бренд активно розвиває соціальні проекти в рамках діяльності фонду Parimatch Foundation.
Юрій та Владислав КАЛІТВІНЦЕВИ
Той випадок, коли талант повністю передався по генах. Про передачі Юрія Калітвінцева дотепер ходять легенди – у київському Динамо свого часу він вважався ключовим півзахисником. Зараз ми маємо нагоду насолоджуватися вишуканими ударами та фланговими кросами від його сина Владислава, який виступає за Десну.
Сергій та Кирило КОВАЛЬЦІ
Ще один дуже схожий родинний дует. Футбольний інтелект – це те, що виділяло Сергія та допомагає Кирилу на полі. Батько змінив чимало команд, головні з яких Динамо та Карпати. Що стосується Кирила, то він є лідером нинішньої Олександрії.
Фото з архіву сім"ї Ковальців
Ігор та Валерій ЛУЧКЕВИЧІ
Батька та сина Лучкевичів пов’язує нереальна працездатність. Ігор провів класну кар’єру, де вишеньками на торті є виступи у запорізькому Металургу та Карпатах. Валерій грав за Дніпро та Олександрію, а тепер виступає за СК Дніпро-1 і має всі шанси перевершити батька.
Василь та Мар’ян ШВЕДИ
За регаліями уже перевершив батька Мар’ян Швед, який викликався до національної збірної і все ще шукає себе у Європі. Батько Василь дебютував у Вищій лізі майже у 29, однак потрапив туди безпосередньо з Другої ліги. Зрештою, це не завадило Шведу-старшому відзначитися голом у дебютному матчі і фінішувати серед найкращих бомбардирів елітного дивізіону у першому ж сезоні на найвищому рівні з 8 голами.
Василь та Мар’ян Шведи / колаж Карпат
Руслан та Денис КОСТИШИНИ
Більшість українських вболівальників пам’ятають Руслана Костишина завдяки рейдам по флангу у складі Дніпра епохи Євгена Кучеревського. Зараз схожі функції виконує його син Денис, який в УПЛ ще встиг дебютувати за Дніпро, а потім виступав під керівництвом тата у Колосі.
Володимир та Микола МУСОЛІТІНИ
Першим у родині Мусолітіних футболом розпочав займатися дідусь Микола. Згодом його справу продовжили нащадки. Син Володимир виступав за національну збірну України, а внук Микола став чемпіоном світу у складі збірної U-20. Обидва грали в елітному українському дивізіоні за головну команду рідного міста – Чорноморець.
Микола Мусолітін з чемпіонським трофеєм / фото з архіву Миколи Мусолітіна
Олександр та Едуард СОБОЛІ
Батько нинішнього збірника брав участь ще у першому чемпіонаті України у складі запорізького Торпедо. Згодом майже сотню матчів у Вищому дивізіоні Соболь-старший відіграв у Зірці. Його син Едуард у ранньому віці встиг змінити ряд провідних клубів країни: запорізький та донецький Металурги, Шахтар і Металіст, а згодом переїхав за кордон і виступає за бельгійський Брюгге.
Андрій та Юрій ТЛУМАКИ
Нещодавно 19-річний Юрій Тлумак відзначився дебютним голом в УПЛ у складі Чорноморця у рідному для нього Львові. Свою прем’єрну гру на найвищому рівні Тлумак-молодший провів за Карпати, що стали особливою командою в кар’єрі його батька-голкіпера. Андрій Тлумак виступав у запорізькому Металургу, Металісті та Зорі, проте легендою став у складі "зелено-білих левів", яких очолює зараз у Другій лізі.
Андрій та Юрій Тлумаки / фото Євгена Кравса
Павло, Олександр та Юрій ЯКОВЕНКИ
Особливе досягнення належить родині Яковенків. Найстаршого з них Павла ми знаємо, як вимогливого тренера-фахівця, який спеціалізувався на вихованні талантів. У 80-х він був важливим елементом у побудовах Валерія Лобановського в Динамо і навіть встиг зіграти за киян в українській Вищій лізі. Його сини Олександр та Юрій свої кар’єри побудували за кордоном, та теж у різний час провели кілька матчів у чемпіонаті України: старший син за Металіст і Динамо, молодший – за Оболонь.
***
Український футбол знає ще більш тривалі династії, які поширюються на два покоління. Показовим є приклад родини Зубкових. Дідусь Віктор Зубков у середині 60-х виступав за донецький Шахтар, а згодом провів понад 250 матчів за одеський Чорноморець. Його син Владислав виступав, зокрема, і у Вищій українській лізі за запорізький Металург, Чорноморець та Дніпро, а внук Руслан грав за Маріуполь, Зірку та Львів.
Нещодавно в елітному дивізіоні кілька матчів за Десну відіграв Денис Дем’яненко, син легендарного динамівця Анатолія Дем’яненка. Серед свіжих дебютантів – гравець Руху Марко Сапуга, батько якого Андрій, у 90-х чимало пограв за Карпати. Трохи раніше карпатівський дует формували Романи Толочки: син легендарного карпатівця Роман-молодший також виступав за "зелено-білих" на найвищому рівні.
Схожа історія в Олегів Остапенків: батько-воротар провів пристойну кар’єру у Вищій лізі у складі кількох команд: вінницька Нива, Кривбас, Металіст, Ворскла, Іллічівець, Оболонь. Олег-молодший обрав позицію захисника і також відіграв кілька матчів в УПЛ за Ворсклу та Чорноморець. Віталій Циганков, батько динамівця Віктора, також був воротарем – на початку 90-х виступав за вінницьку Ниву. Що стосується Циганкова-молодшого, то він є лідером не лише "біло-синіх", а й одним з найкращих футболістів України.
Віталій та Віктор Циганкови / фото 33kanal.com
Станіслав Тищенко зіграв у Вищій лізі одну гру, коли захищав ворота Волині. Згодом він працював тренером в Олімпіку, де один матч в УПЛ на позиції півзахисника провів його син Артем. Андрій, тато Артема Федецького, став легендою луцької Волині ще у радянські часи, хоча кілька сезонів провів за лучан і у Вищій українській лізі. Про кар’єру Артема зайвий раз нагадувати не варто – його прекрасні виступи передусім за Карпати та Дніпро ще свіжі у пам’яті. У Карпатах нещодавно виступав Артем Філімонов, який зараз у 27-річному віці розпочав тренерську кар’єру у Кривбасі. Його батько Денис на початку 90-х дебютував у Кривому Розі у Вищій лізі, а згодом грав за Верес та Дніпро.
Андрій, Артем та Адріан Федецькі / фото zbirna.24tv.ua
Іван Баранов майже усю свою кар’єру провів у Фінляндії, куди переїхав його батько Олександр після успішних виступів у Металісті. Згодом Баранов-старший повернувся на невеличкий період у Харків і зіграв 4 матчі у Вищій лізі. На початку нового тисячоліття він очолював київський Арсенал, за який декілька матчів провів його син Іван.
Трагічно склалася доля футболістів Євсєєвих. Батько Василь однаково успішно грав за Зорю, Динамо та Шахтар у радянські часи, однак у період Незалежності відіграв лише кілька матчів за Буковину та вінницьку Ниву. У 2010-му Євсєєв-старший трагічно загинув, хоча до цього встиг потренувати у київському Арсеналі свого сина Євгена, якого не стало у 2011-му внаслідок ДТП.
Фантастичну кар’єру у Динамо провів Віталій Косовський. Його син Сергій також грав у Прем’єр-Лізі, однак зовсім мало – один матч за Ворсклу. У Маріуполі у різні часи виступали Путрі: батько Герман наприкінці 90-х, а син Ілля дебютував в УПЛ на берегах Азова майже три роки тому і зараз захищає кольори Чорноморця.
Віталій та Сергій Косовські / колаж football.ua
Справжньою легендою Буковини є Віктор Олійник, значна частина кар’єри якого минула у період СРСР. Однак форвард встиг пограти за чернівецьку команду (і ще кіровоградську Зірку) у Вищій лізі. Його сина Дениса представляти не треба – в його списку ряд клубів еліти, головні з яких Динамо, Металіст та Дніпро.
Великою є кримська династія Причиненків. Старші брати Володимир та Сергій мали синів Станіслава та Дениса відповідно. На рівні українського елітного дивізіону зіграли лише Володимир та Станіслав. Причиненко-старший за Темп, молодший – за Таврію. На хорошому рівні за тернопільську Ниву та Чорноморець виступав Олег Мочуляк. Його син Ренат тільки недавно дебютував у Прем’єр-Лізі за Десну.
Ренат та Олег Мочуляки / фото з архіву Олега Мочуляка
Схожа ситуація у Слюсарів: батько Валентин засвітився у кількох вищолігових командах, головна з яких Металіст. Його син Денис перебуває на початку футбольного шляху, однак вже встиг зіграти в УПЛ за Карпати та Рух. З Металістом пов’язана сім’я Ралюченків: батько представляв головну команду Харкова у союзну епоху, а у Вищій лізі захищав кольори Торпедо, Темпу і Зірки. Син Андрій виступав в УПЛ виключно за Металіст. На початку нового тисячоліття за Поліграфтехніку та Зірку грав Денис Хомутов, який згодом тренував у Олімпіку свого сина Владислава.
Сім’я Хомутових / фото із сімейного архіву
Майже вся кар’єра зірки миколаївського футболу Валерія Машніна минула у радянський період, однак в українській Вищій лізі він грав за Евіс та Торпедо. Його син Олександр кілька років тому був гравцем Чорноморця. Свого часу в атаці Дніпра та Ворскли діяв Сергій Шевцов, син якого Ілля нині є футболістом Десни.
Як бачимо, в історії елітного українського дивізіону траплялося чимало випадків, коли сини не просто продовжували займатися справою життя їхніх батьків, а й робили великі успіхи. Нерідко це траплялося безпосередньо під керівництвом рідних їм людей. До того ж крапку на цьому ставити рано – немає сумнівів у тому, що такі родинні дуети лише розростатимуться, а нові покоління виступатимуть на високому рівні і триматимуть марку свого прізвища. Принаймні, приклад та орієнтир вони точно матимуть.
Автор висловлює подяку за допомогу в підготовці матеріалу Юрію Назаркевичу.