Футбольна Україна: самородки Донеччини

Представляємо здібних і відомих гравців, що народилися в Донецькій області.

Найчисельніша область України завжди була багатою на футбольні таланти. Не один її представник захищав кольори збірної, виступав у єврокубках. Готуючи блог, помітив, що серед відомих донеччан-футболістів значно більше гравців атаки, аніж воротарів чи оборонців. Візьмемо для прикладу донецький «Шахтар». Відбирати м’ячі тренери «гірників» доручували волинянам Тимощуку, Шевчуку, Федецькому, дніпропетровцю Ракицькому, закарпатцю Кобіну, киянину Кучеру, а забивали їх донеччани: Ребров, Селезньов, Бєлік, Воробей… Список можна продовжувати. В рамках проекту «Футбольна Україна» ми пригадали найбільш яскравих уродженців шахтарського краю.

Знайомимося з талановитими донеччанами та їхніми вдалими матчами у чемпіонаті (Кубку) України.

Географічна довідка:

Територія Донецької області: 26 592 квадратних кілометрів; населення: понад 4,3 млн (станом на 2014 рік); місцезнаходження: схід України; межує з: Дніпропетровською, Запорізькою, Луганською, Харківською областями, Російською Федерацією, на півдні омивається Азовським морем; найбільші міста: Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Горлівка, Краматорськ, Єнакієве, Слов’янськ, Харцизьк, Красноармійськ, Торез, Артемівськ, Сніжне; найдовші ріки: Сіверський Донець, Казенний Торець, Міус, Кальміус, Кальчик, Вовча, Лугань, Бик

Найвідоміші команди області:

«Південьсталь», Єнакієве (роки існування: 1913-2005; попередні назви: «Сталь», «Металург», «Авангард», «Індустрія»), «Шахтар», Горлівка (дата заснування: 1913; йменувалася команда у царські часи Футбольним товариством Горлівського артилерійського заводу. Також у різні періоди клуб називався «Металістом», «Динамо», «Авангардом»), «Кіровець», Макіївка (роки існування: 1936; попередні назви: «Сталь», «Металург», «Авангард»), «Шахтар», Донецьк (рік заснування: 1936; попередня назва: «Стахановець»), «Шахтар U-21», Донецьк (рік заснування: 1946; попередні назви: «Шахтар-Д», «Металург», «Гарант», «Шахтар-2»), «Авангард», Краматорськ (дата заснування: 1955), «Іллічівець», Маріуполь (рік заснування: 1960; попередні назви: «Азовсталь», «Азовець», «Металург», «Локомотив», «Новатор»), «Шахтар», Макіївка (період існування: 1981-90-ті роки; попередня назва: «Бажановець»), «Аякс», Шахтарськ (рік утворення: 1984; попередні назви: «Шахтар», «Прометей», «Медіта», «Фортуна», «Шахтарськ»), «Шахтар-3», Донецьк (роки існування: 2000-14), «Металург», Донецьк (рік заснування: 1996. І 2015 – рік кінця?), «Машинобудівник», Дружківка (роки існування: середина 90-их – початок 2000-их), «Олімпік», Донецьк (дата заснування: 2001), «Словхліб», Слов’янськ (період існування: 1999-2012), «Макіїввугілля», Макіївка (рік утворення: 2009)

             

                                             Геннадій Орбу в матчі збірної України

Ігор Петров

Місце народження: Горлівка; дата народження: 30.01.1964; позиція: півзахисник; виступав за команди: «Шахтар», «Шахтар-2», Донецьк (1980-91, 1994-96, 1998), «Бейтар», Тель-Авів, Ізраїль (1991-93), «Маккабі Іроні», Ашдод, Ізраїль (1993-94), «Металург», «Металург-2», Донецьк (1996-97),  3 матчі за збірну України; досягнення: володар Кубку і Суперкубку СРСР (1983), фіналіст Кубку України (1985, 1986), володар Кубку України (1995), срібний призер ЧУ (1998), член Клубу бомбардирів Олега Блохіна (123 голи)

Найперший капітан збірної України в її дебютному офіційному матчі – скоїлося це проти Литви 1994 року; автор хет-трику в «рамку» київського «Динамо». Вважаю тільки ці віхи біографії заслуговують для ретельнішого вивчення персони Ігоря Петрова. Але ім’я донеччанина гриміло футбольним простором ще при Радянському Союзі. Тоді  Ігор виступав за юнацьку збірну СРСР на чемпіонатах світу та Європи. В 1983-ому юний півзахисник здобув з «гірниками Кубок країни, на шляху до фіналу здолавши литовський «Жальгіріс», московські «Спартак» та «Динамо», ленінградський «Зеніт». У вирішальній грі колективу Віктора Носова протистояли земляки-українці з «Металіста». Долю протистояння вирішив єдиний м’яч уродженеця Донеччини Сергія Ященка. В другому таймі автора голу замінив герой нашого блогу. Вигравши Кубок СРСР, «Шахтар» отримав право виступати в Кубку володарів Кубків УЄФА, де у чвертьфіналі програв фіналісту – «Порту».  До слова, через дванадцять років «Шахтар» вийшов знову до фіналу Кубку. Цього разу українського. І той-таки Петров, провівши м’яч у ворота «Дніпра», рахунок зрівняв. В серії пенальті дужчими виявилися донеччани.

Після розпаду Союзу, Ігор Петров, як і чимало інших вітчизняних футболістів, подався до Ізраїлю. Повернувшись до України результативний півзахисник ще побігав за рідний «Шахтар» та донецький «Металург». Загалом за головну команду Донбасу Ігор Григорович «накліпав» не скільки-небудь, а 84 м’ячі! Не кожен нападник продемонструє таку результативність.

Чемпіонат України 1994/95, «Шахтар» – «Прикарпаття» – 3:0

«Шахтар»: Шутков Дмитро, Леонов Ігор, Смігунов Віктор, Ященко Сергій, Бабій Олександр (Коваль Олександр, 80), Ателькін Сергій, Беліченко Юрій (к) (Онопко Сергій, 46), Орбу Геннадій, Петров Ігор, Кривенцов Валерій, Воскобойник Олександр (Шищенко Сергій, 55) Тренер: Яремченко Валерій

«Прикарпаття»: Крапівкін Ігор, Старостяк Михайло (через трохи перейде в «Шахтар»), Ватаманюк Ярослав (к), Русановський Роман, Мазур Дмитро (Іричук Павло, 64), Ковалюк Володимир, Турянський Сергій, Юрченко Микола, Фасахов Тагір (Головатий Володимир, 19), Юрченко Ігор, Ковальчук Тарас

Тренер: Юрченко Ігор

Голи: 1:0 – Петров (47), 2:0 – Петров (80), 3:0 – Петров (86)

Олександр Гайдаш

Місце народження: Маріуполь; дата народження: 07.09.1967; позиція: нападник; виступав за команди: «Іллічівець», Маріуполь (1984, 1988, 2000-01), «Шахтар», Донецьк (1985-86), СКА, Київ (1987), ЦСКА (дубль), Москва (1987), «Таврія», Сімферополь (1989-91, 1992-94, 1994-96, 1996-2002, 2003), «Маккабі», Герцлія, Ізраїль (1994), «Сариєспор», Туреччина (1992), «Динамо», Саки (1997), «ІгроСервіс», Сімферополь (2002-03), дві гри за збірну України; досягнення: член клубу Олега Блохіна

Один з найкращих голеадорів в історії українського чемпіонату: на свій рахунок Гайдаш вніс 96 м’ячів. Загалом же за кар’єру маріуполець відзначився 114 разів. Окрім виступів за вітчизняні і іноземні колективи, нападник двічі викликався Олегом Базилевичем до збірної України.

Та Олександр не тільки був помітним на футбольному полі, а й встиг «засвітитися» поза ним. Вірніше у підтрибунному приміщенні. Цієї весни спортивними ЗМІ прокотилася новина: «Під час 3 туру Всекримського турніру-2015 трапився інцидент. У перерві матчу «Гвардієць» – «Таврія» генеральний директор сімферопольців Олександр Гайдаш зайшов у кімнату арбітрів і кілька разів вдарив одного з асистентів арбітра». Зазначимо, що в першому таймі суддівська бригада відмінила м’яч «Таврії». Навіть якщо і взяття воріт було чистим – погодьтеся, це не метод висловлювати арбітрам свою думку.

Чемпіонат України 1994/95, «Таврія» – «Кремінь» – 3:1

«Таврія»: Левицький Максим, П’ятенко Володимир, Єсін Сергій, Гетіков Юрій (Махонін Віталій, 55; Мартинов Володимир, 85), Волков Ігор (к), Кунденок Олександр, Опарін Андрій, Смігунов Віктор, Росляков Андрій, Гайдаш Олександр, Антюхін Олексій

 Тренер: Заяєв Анатолій

«Кремінь»: Чумак Юрій, Дичко Володимир, Троїцький Сергій (к), Жениленко В’ячеслав, Лукаш Сергій, Корпонай Адальберт, Коновальчук Владимир, Ратій Олег, Кірлик Андрій (Ковальов Сергій, 75), Кавтеладзе Анзор (Остроушко В’ячеслав, 63), Федьков Андрій

Тренер: Корпонай Тіберій

Голи: 0:1 – Федьков (36), 1:1 – Гайдаш (41), 2:1 – Гайдаш (45), 3:1 – Гайдаш (50)

Олександр Севідов

Місце народження: Донецьк; дата народження: 18.07.1969; позиція: нападник; виступав за команди: ЦСКА-2, Москва (1988); «Зоря», Луганськ (1990-93), «Металург», Запоріжжя (1994), «Динамо», Луганськ (1994), «Кривбас», Кривий Ріг (1996), «Металург-2», «Металург», Донецьк (1996-00), «Машинобудівник», Дружківка (2001); досягнення: як тренер – бронзовий призер ЧУ (2003), переможець другої ліги (2004)

Тезка відомого тренера мінського, московського та київського «Динамо» свого часу був непоганим форвардом, не один сезон відігравши у нашій вищій лізі.

Якось розмовляв із знайомим, що виступав за «Зімбру». Молдавський колектив тоді якраз тренував Олександр Севідов. Так ось, футболіст, який за життя пропрацював не з одним фахівцем розповів: «Севідов – найкращий з-поміж всіх наставників, що трапилися на моєму шляху. Олександр Володимирович чудово знав футбол, як і тактично, так і міг підбадьорити гравців психологічно».

Ім’я донеччанина стало відоме широкому загалу вболівальників, коли той прийняв «Говерлу». Після Ужгорода досвідчений тренер потрапив до Львова. А зовсім нещодавно Олександр Севідов вирішив очолити кризисний «Металіст».

Чемпіонат України 1999/00, «Металург», Дн – «Дніпро» – 5:1

«Металург»: Кураєв Андрій, Король Ігор, Дорохов Олександр, Ковальов Альберт (Соколовський Денис, 78), Осадчий Сергій, Коваленко Олександр, П’ятенко Володимир, Шищенко Сергій, Моргунов Олексій (Мухін Андрій, 69), Дранов Сергій (Булгаков Олексій, 89), Севідов Олександр (к)
Тренер: Альтман Семен.

«Дніпро»: Старцев Максим, Беліков Віталій, Приходько Геннадій, Задорожний Сергій, Матюхін Сергій (Хоменко Ігор, 54), Стратулат Григорій, Маткевич Анатолій (Зубченко Андрій, 71), Савенчук Олександр (Назаренко Сергій, 40), Валяєв Сергій, Слабишев Юрій, Шевцов Сергій (к)

Тренер: Федоренко Микола

Голи: 1:0 – Шищенко (13, з пенальті), 2:0 – Коваленко (22), 3:0 – Дранов (37), 4:0 – Севідов (56), 4:1 – Слабишев (65), 5:1 – Севідов (86)

Геннадій Орбу

Місце народження: Макіївка; дата народження: 23.07.1970; позиція: півзахисник; виступав за команди: «Шахтар» (тоді «Бажановець»), Макіївка  (1992), «Шахтар-2», «Шахтар», Донецьк (1992-96, 1997-2000), «Ротор», Волгоград (1996-97), «Ворскла-Нафтогаз», Полтава (2000), «Сокол», Саратов, Росія (2001-02), 17 матчів за збірну Україну; досягнення: срібний призер чемпіонату України (1994, 1998, 1999), володар Кубку України (1995, 1997)

Хоча і доволі смутно, але пригадую, як в «Шахтарі» «запалювали» невисокий «живчики »Геннадій Орбу та Геннадій Зубов. Останній є вихованцем луганського футболу. А от щодо Орбу, то він виріс у Макіївці, тут він і розпочинав професійно буцати шкіряного. З «гірниками» Орбу тричі брав «срібло» чемпіонату, двічі вигравав Кубок Росії.

За часів керування збірною Йожефом Сабо донеччанин викликався до її рядів. Якраз можна пригадати невдалі матчі «синьо-жовтих» у відборі до Євро-96 та їхні поєдинки за право поїхати на французький мундіаль. Після нічийної домашньої гри  проти Вірменії (07.05.1997) у збірній Орбу більше не з’являвся. Вже без Геннадія ми візьмемо очко з німцями, вимучимо перемоги над албанцями і вірменами. Йолки-палки, а майорів же перед нами, наче червона ганчірка (мулета) в руках матадора перед очима бика, шанс поїхати до Франції з першого місця. В плей-оффі вже після першої зустрічі з хорватами стало зрозуміло, що смакувати бордо і милуватися краєвидами галльських міст нам не судилося.

«Зав’язавши» з футбольною біганиною, Геннадій Орбу розпочав працювати на тренерській ниві.

              

Сергій Ребров

Місце народження: Горлівка; дата народження: 03.06.1974; позиція: нападник, в «Рубіні» грав півзахисника; виступав за команди: «Шахтар», Донецьк (1992), «Динамо», Київ (1993-2000, 2005-07), «Тоттенхем Хотспур», Англія (2000-02), «Фенербахче», Туреччина (2003-04), «Вест Хем Юнайтед», Англія (2004-05), «Рубін», Росія (2008-09), «Ірпінь», Гореничі (2009); 75 ігор за збірну Україну та 15 м’ячів; досягнення: чемпіон України (1993-2000, 2007), володар Кубку України (1993, 1996, 1998-2000, 2006-07), Суперкубок України (2006), чемпіон Туреччини (2004), чемпіон Росії (2008, 2009), найкращий бомбардир чемпіонату України (123)  – як гравець; як тренер: Кубок України (2014, 2015), чемпіон України (2015)  

Детально представляти Сергія Станіславовича зайве. Тренер «Динамо» у футболці київського клубу голи клав пачками. В його кар’єрі віднайдете не один хет-трик та навіть покер – у ворота «Кривбасу» в далекому 1996 році. Найперших своїх три «банки» протягом дев’яноста хвилин Ребров «закатав» будучи виконавцем «Шахтаря» – не пощастило «Миколаєву», який тоді йменувався «Евісом». А скільки Ребров, бігаючи в парі з неперевершеним Шевою (чомусь на думку спали слова з відомої пісні: «скованные одной цепью, связанные одной целью…» ), набив у Лізі чемпіонів! Пам'ятаю, як малим пацаном вечорами мерщій біг до «зомбоящика», аби насолодитися грою «Динамо». Донеччанин залишав свій автограф у воротах «Барселони» (вперше це сталося ще на «Ноу Кампі» 1993-ого), «Ювентусу», «Арсеналу», «Лаціо» (за який тоді виступали Негро, Бокшич, Манчіні, Міхайловіч, Неста, Алмейда, Станковіч, Верон, Сімеоне, Недвед, Салас), «Байєру», «Баварії», а дубль Реброва «Марібору» дозволив «Динамо» вскочити до другого групового етапу Ліги чемпіонів 1999/00. В тому розіграші ЛЧ Сергій Станіславович в Тронхеймі стільки ж наб’є «Русенборгу».

Переїзд на Туманний Альбіон залишив двояке враження. В Англії від українця чекали значно більшого… Хоча і на острові він неодноразово вистрілював: дублі «Евертону», «Лідсу», «Вест Хему», по одному влучному удару в ворота «Арсеналу», «Нюкаслу», «Ман Сіті», «Фулхему», «Челсі». Тільки от «шпорам» це не надто допомагало: в 2001 році вони зайняли 12-ту позицію, у наступному – 9-ту.  Ну нічого, якщо в групі ЛЧ до «Динамо» потрапить яке «Челсі», «Арсенал» чи обидва «Манчестери», так Ребров-тренер покаже вражим англосаксам почім фунт лиха:)

Чемпіонат України 1992, «Евіс» – «Шахтар» – 1:6

«Евіс»: Ставка Анатолій (к), Цимбал Сергій, Жениленко В’ячеслав, Зінченко Володимир, Деркач Борис, Фоменко Олександр, Машнін Валерій, Петруня Сергій (Грозов Сергій, 19; Кресс Володимир, 46), Горячев Юрій, Високос Валерій, Мурадян Сергій

Тренер: Балан Іван

«Шахтар»: Шутков Дмитро, Драгунов Євген (к), Смігунов Віктор (Мазур Василь, 30), Ященко Сергій, Попов Сергій, Мартюк Олександр, Біліченко Юрій, Столовицький Ігор, Погодін Сергій (Ателькін Сергій, 46), Ребров Сергій, Щербаков Сергій

Тренер: Яремченко Валерій

Голи: 0:1 – Ребров (5), 0:2 – Щербаков (6), 0:3 – Ребров (25), 0:4 – Ребров (35), 0:5 – Погодін (36), 1:5 – Машнін (59, з пенальті), 1:6 – Ященко (72)