На черзі проекту "Футбол 24" знову південна область України – Одеська.
«Все в Одессе: море, песни, порт, бульвар и много лестниц…». Перераховуючи красу Південної Пальміри, Володимир Семенович не згадав про футбол. Англійські моряки ще понад сто років тому познайомили красуню Одесу з цією грою. Напередодні Першої світової м’ясорубки одесити з Олександром Злочевським, перегравши у фіналі Санкт-Петербург, стали чемпіонами Росії. В той же час одесита Григорія Богемського запросили до збірної Російської імперії. Далі на місто чекали Громадянська війна: влада в Одесі змінювалася чи не щодня. Вчорашні нальотчики на кшталт Мішки Японця та Григорія Котовського, прикрившись патріотичними гаслами, почувалися собі досить комфортно. Ситуація до болі знайома в сучасній Україні…
Повернемося до футболу, а швидше до його фактичної відсутності. Тільки в 1921-ому на Одесу очікував по-справжньому черговий гучний успіх. Збірна Пересипі та Молдаванки, себто збірна міста, здобула звання фіналіста Всеукраїнської спартакіади – такого собі першого чемпіонату України. Наступного року портові вантажники (біндюжники!) утворили сильну команду «Местран». Одеса знову жила та на повну дихала футболом. До речі, в жодному разі не вимовляємо назву цього чудового населеного пункту, як «Адєса», інакше корінні одесити таки матимуть що вам сказати.
Видатних футболістів Одещини можна перелічувати довго. Спробуємо пригадати хоч частину. В радянські часи з вуст одеситів (і не тільки) не сходили імена Михайла Малхасова («Местран», «Динамо», Київ), Олекандра Штрауба («Динамо», Одеса), Костянтина Фурса («Чорноморець»), Володимира Щеголькова («Динамо», Київ), Анатолія Зубрицького («Динамо», Київ), Валентина Бліндера (СКА, Одеса), Василя Москаленка («Чорноморець»), Сергія Жаркова («Чорноморець»), Юрія Заболотного («Чорноморець», «Суднобудівник»), Анатолія Дорошенка («Кривбас», «Чорноморець»), В’ячеслава Лещука («Чорноморець»), Сергія Жаркова («Чорноморець»). Про трагічну долю воротаря київського «Динамо» Миколу Трусевича писано-переписано. Київських «динамівців» Володимира Мунтяна, Леоніда Буряка та Ігоря Бєланова вболівальникам представляти не потрібно – вони і так знають біографії цих чудових футболістів.
У новітній період Одеса дала футболу інших талановитих виконавців. Мова йде про Леоніда Гайдаржи («Нива», Вінниця, «Десна»), Сергія Гусєва («Чорноморець»), Віталія Колесниченка («Чорноморець»), Юрія Нікіфорова («Спартак»), Іллю Цимбаларя («Спартак»), Володимира Мусолітіна («Чорноморець», «Ворскла»), Дениса Васіна («Чорноморець»), Івана Бобка («Чорноморець»). Сімох футболістів ми поки що не згадали, однак ознайомитися з їхніми віхами кар’єри ви маєте змогу нижче.
"Посмотри на дюка с люка - что он делает падлюка"
Географічна довідка:
Площа та населення: 33 310 км. кв., приблизно 2,4 млн. осіб; межує з: Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями, Молдовою, Румунією, омивається Чорним морем; найбільші міста: Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Котовськ, Южне, Роздільна, Рені, Болград, Кілія, Арциз; найбільші ріки: Дунай, Дністер, Південний Буг, Тилигул, Великий Куяльник, Сарата
Найвідоміші команди:
«Одеський британський атлетичний клуб» (ОБАК), Одеса (дата заснування: 1878); «Турн-Ферайн», Одеса (дата заснування: 1892); «Шереметівський кружок спорту», Одеса (рік утворення: 1908); «Спортинг Клуб», Одеса (дата утворення: 1911); «Вега», Одеса (часи існування: 1912-35); «Стад де Одеса», Одеса; «Местран», Одеса (роки існування: 1922-35); «Динамо», Одеса (попередня назва: «Спарта»; рік утворення: 1923); СКА, Одеса (час існування: 1944-99); СК «Одеса» (рік утворення: 1944; попередні назви: ОБО, СКВО, «Зірка»); «Чорноморець», Одеса (рік заснування: 1936; попередні назви: «Динамо», «Металург», «Спартак», «Харчовик»); «Дністер», Овідіополь (роки існування: 1947-2011; попередня назва: «Дзержинець»); «Водник», Кілія; «Бриз», Ізмаїл (рік утворення: 1960; попередня назва: «Дунаєць»); «Повстання», Татарбунари; «Портовик», Іллічівськ (час утворення: 1962; попередня назва: «Енергія»); «Благо», Благоєве; команда ветеранів «Ришельє», Одеса (рік утворення: 1993); «Пальмира», Одеса (роки існування: 1999-05); «Сигнал», Одеса (час утворення: 1996); «Іван», Одеса (час заснування: 1998); «Тирас-2500», Білгород-Дністровський (рік утворення: 1998; попередні назви: «Портовик», «Будівельник», «Дністровець»); «Реал Фарма», Овідіополь (дата заснування: 2000); ФК «Тарутине», Тарутине; «Реал», Одеса (час існування: 2002-05), ФК «Одеса», Одеса (рік заснування: 2011)
Андрій Телесненко
Дата народження: 12.04.1966; місце народження: Одеса; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1983-86 – «Чорноморець», дубль (Одеса), 1987 – «Суднобудівник» (Миколаїв), 1988-92, 1993-95 – «Чорноморець» (Одеса), 1992, 1993 – «Оулу» (Фінляндія), 1995-96 – «Хапоель» (Бер-Шева, Ізраїль), 1997 – «Союз-Газпром» (Росія), 1997-01 – «Зімбру» (Молдова), 2001-04 – «Дністер» (Овідіополь), 3 матчі за збірну Україну; досягнення: бронзовий призер чемпіонату України (1994), срібний призер чемпіонату України (1995), Кубок України (1994), чемпіон Молдови (1998, 1999, 2000), срібний призер чемпіонату Молдови (2001), Кубок Молдови (1998), Кубок ізраїльської ліги (Кубок Тото) (1996)
Андрій Телесненко пограв у чемпіонаті Фінляндії. Їй-Богу, не пригадую більш-менш відомого українського футболіста, якого би занесло на батьківщину Санта Клауса.
Молодим Андрій встиг понюхати пороху в першості СРСР. У останньому чемпіонаті Союзу «моряки» фінішували четвертими. Команді зовсім трохи не вистачило, аби взяти «бронзу» та повторити досягнення 1974 року. Як і багато одеситів, Телесненко побігав на Землі Обітованій. З «Хаполеем» він протистояв «Барселоні» у рамках кваліфікації єврокубків. Мав нагоду переглядати моменти матчу. Західноєвропейське ТБ підписало українця як «Tallasnenkok». Та «Барселони» – це не сучасна з Мессі, Неймаром, Суаресом, але теж могла похвалитися талантами: Бускетс-старший, Де ла Пенья, Бакеро, Попеску, Надаль, Селадес, Фігу, Кройф-менший. Обидва протистояння закінчилися з рахунком 0:12. Здогадайтеся на чию користь.
Окрім Суомі та Ізраїлю одеситу успішно вдався молдавський етап кар’єри: три чемпіонства країни, євроматчі проти «Герти», ПСВ, «Тоттенхему»… Такі перемоги для ветерана – самий цимес. Згодом Андрій Телесненко працював наставником дубля «Чорноморця», тренером-селекціонером. Нині чоловік знаходиться у тренерському штабі головної команди Одеси.
Фінал Кубка України 1994/95, «Чорноморець» – «Таврія» – 0:0, по пен. 5:3
«Чорноморець»: Суслов Олег, Булигін Сергій, Кулик Костянтин, Смотрич Юрій, Жабченко Ігор (Яблонський Віктор, 67), Парфьонов Дмитро, Корнієць Ігор, Гусейнов Тимерлан, Єремєєв В’ячеслав, Богатир Віктор (Парахневіч Віталій, 30), Телесненко Андрій (к)
Тренер: Віктор Прокопенко
«Таврія»: Левицький Максим, Дем’яненко Дмитро, Єсін Сергій, Головко Олександр, Волков Ігор (к), Кунденок Олександр, Опарін Андрій, Фурсов Володимир, Шейхаметов Толят (Дзюбенко Геннадій, 65; Шеметєв Олександр, 116), Антюхін Олексій, Алібаєв Сефер
Тренер: Анатолій Заяєв
Післяматчеві пенальті: 1:0 - Парфьонов,1:1 – Антюхін, 2:1 – Кулик, 2:1 – Фурсов (воротар), 3:1 - Корнієць, 3:2 – Волков, 4:2 – Телесненко, 4:3 – Опарін, 5:3 – Суслов
Ліворуч - Андрій Телесненко
Ігор Шуховцев
Дата народження: 13.07.1971; місце народження: Одеса; позиція: воротар; кар’єра гравця: 1989-91, 1995 – СКА (Одеса), 1992, 1994 – «Нива» (Вінниця), 1993-94 – «Поділля» (Хмельницький), 1995-96 – «Благо» (Благоєве), 1996 – «Уралмаш» (Росія), 1998-05, 2006-09 – «Іллічівець» (Маріуполь), 2004 – «Арсенал» (Київ), 2004 – «Таврія» (Сімферополь), 2009-11 – «Зоря» (Луганськ), 2012-14 – «Металіст» (Харків); досягнення: переможець першої ліги України (2008), срібний призер чемпіонату Україну (2013)
Матчу останнього туру сезону 2012/13 «Карпати» – «Металіст» судилося потрапити в історію. У складі гостей на поле вийшов Ігор Шуховцев. На момент гри «зубру» українського футболу виповнилося 41 рік та 317 днів. Таким чином віковий рекорд Івана Шарія було побито одеситом. В «Металісті» Ігор вважався резервним кіпером, але Мирон Богданович вчинив по-людськи, поставивши Шуху проти «зелено-білих» в основі.
Дитиною Ігор носився у нападі, але згодом перекваліфікувався на воротаря. У великий футбол він потрапив за сприяння мудрого Семена Альтмана. Не секрет, що теперішній телевізійний експерт мав проблеми з алкоголем. А були же всі шанси заграти за національну команду…
Чемпіонат України 2003/04, «Арсенал» – «Шахтар» – 0:0
«Арсенал»: Шуховцев Ігор, Омелянчук Сергій, Піріч Івіца, Буневчевіч Мірко, Першин Олександр, Кутарба Герман (Арістархов Максим, 46), Монарєв Роман (Рибич Володимир, 64), Нагорняк Сергій (к), Іванов Олексій (Кардаш Василь, 83), Розгон Віталій, Боднар Ласло
Запасні: Бажан Ігор, Скоба Ігор, Ковальчик Мацей, Бабич Костянтин
Тренер: В’ячеслав Грозний
«Шахтар»: Плетікоса Стіпе, Старостяк Михайло, Стойкан Володимир, Тимощук Анатолій (к), Левандовські Маріуш, Дуляй Ігор (Пуканич Адріан, 73), Флоря Даніель, Бахарєв Олексій, Срна Даріо, Маріка Чіпріан (Брандао да Сильва, 62), Воробей Андрій (Агахова Джуліус, 73)
Запасні: Шутков Дмитро, Глевецкас Дайнюс, Гай Олексій, Бєлік Олексій
Тренер: Бернд Шустер
Олександр Призетко
Дата народження: 31.01.1971; місце народження: Ізмаїл; позиція: півзахисник, нападник; кар’єра гравця: 1988 – «Маяк» (Харків), 1988-93, 2005 – «Металіст» (Харків), 1993-94 – «Динамо» (Київ), 1995-97 – «Тюмень» (Росія), 1997-98 – «Торпедо» (Москва, Росія), 1999 – «Арсенал» (Тула, Росія), 2000-04 – «Чорноморець» (Росія), 5 матчів за збірну України; досягнення: чемпіон України (1994, 1995), фіналіст Кубка України (1992), фіналіст Кубка Росії (2003)
Автор дебютного м’яча «Металіста» у найпершому незалежному чемпіонаті. Трапилася ця знамена для харківського футболу подія в грі з київським «Динамо».
В «Металісті» Олександр показував результативну гру, за що і викликався до збірної та потрапив до «Динамо». Не секрет, що кияни заманювали до столиці найкращих українських футболістів. В складі «Динамо» Призетко двічі ставав чемпіоном України, пограв в Лізі чемпіонів. Посеред 90-их гравцем активно зацікавився пітерський «Зеніт». Однак Олександр вирушив до холодної Тюмені. В Росії одесит затримається на довгі роки, заодно встигнувши одягнути футболку «Чорноморця». Новоросійського.
До майже рідного Харкова Олександр Призетко повернеться 2005-го, але колись забивний нападник жодного разу так і не відзначиться в старій-новій команді.
Чемпіонат України 1993/94, «Динамо» – «Металіст» – 2:0
«Динамо»: Ковтун Андрій, Лужний Олег (к), Деменко Максим, Хомін Андрій, Шаран Володимир, Ковалець Сергій (Мінтенко Віталій, 70), Мізін Сергій (Ващук Владислав, 84), Джишкаріані Міхаїл (Призетко Олександр, 51), Топчієв Дмитро, Леоненко Віктор, Шкапенко Павло
Тренер: Йожеф Сабо
«Металіст»: Горяїнов Олександр, Шинкарєв Андрій, Крячко Валентин, Панчишин Іван, Сидоркін В’ячеслав, Майборода Сергій, Назаров Євген (Пахомов Костянтин, 77), Безуглий Юрій, Шищенко Сергій, Тарасов Юрій (Карабута Олександр, 46), Колесник Вадим (к)
Тренер: Камарзаєв Віктор
Голи: 1:0 – Джишкаріані (39), 2:0 – Призетко (59)
Юрій Букель
Дата народження: 30.11.1971; місце народження: Одеса; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1992-97, 1999-00 – «Чорноморець-2», «Чорноморець» (Одеса), 1998 – «Металург» (Маріуполь), 1998 – «Шахтар» (Макіївка), 2001-02 – «Шериф» (Молдова), 2003-05 – «Пальміра» (Одеса), 2003 – «Іван» (Одеса), 2005 – «Гірник» (Кривий Ріг), 7 матчів за збірну Україну; досягнення: срібний призер чемпіонату України (1995, 1996), бронзовий призер чемпіонату України (1993, 1994), володар Кубка України (1992, 1994), чемпіонат Молдови (2001), Кубок Молдови (2001)
Цього непоступливого оборонця з «Чорноморцем» пов’язують тільки приємні спогади. Не один рік життя Юрій був частиною «морського» екіпажу. З одеситам він виходив поле в матчах Кубку УЄФА проти «Олімпіакоса» (а чи не «договорняк» скатали в Одесі?), «Грассхопера», «Відзева», «Ланса». Захищаючи кольори «Шерифа», Букель зіграв в кваліфікації ЛЧ 2001/02. У першому раунді молдовани пройшли вірменський «Спартак», але у наступному були розгромлені «Андерлехтом» Олега Ящука. Між іншим, якось Юрій Букель ледве не став виконавцем «Карпат». Однак далі зборів з «левами» справа не зайшла.
Чемпіонат України 1994/95, «Динамо» – «Чорноморець» – 1:2
«Динамо»: Шовковський Олександр, Дмитрулін Юрій, Ващук Владислав, Хомін Андрій (Коновалов Сергій, 46), Беженар Сергій, Косовський Віталій, Мізін Сергій, Калітвінцев Юрій (к), Похлебаєв Євген (Ребров Сергій, 62), Леоненко Віктор, Шевченко Андрій
Тренер: Онищенко Володимир
«Чорноморець»: Суслов Олег, Кардаш Василь (Співак Олександр, 46), Тернавський Владислав, Букель Юрій, Жабченко Ігор, Парфьонов Дмитро, Гашкін Андрій, Гусейнов Тимерлан (Колчін Денис, 88), Селезньов Юрій (Горшков Олександр, 80), Сак Юрій, Телесненко Андрій (к)
Тренер: Буряк Леонід
Голи: 0:1 – Жабченко (25), 0:2 – Жабченко (73), 1:2 – Ребров (82)
Дмитро Парфьонов
Дата народження: 11.10.1974; місце народження: Одеса; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1992-96 – «Чорноморець» (Одеса), 1997 – «Дніпро» (Дніпропетровськ), 1998-05 – «Спартак» (Москва, Росія), 2005 – «Динамо» (Москва, Росія), 2006-07 – «Хімки» (Росія), 2007 – «Арсенал» (Київ), 2009-10 – «Сатурн» (Росія), 2012 – «Арсенал» (Тула, Росія), 18 матчів за збірну Україну; досягнення: Кубок України (1994, 1995), віце-чемпіон України (1995, 1996), чемпіон Росії (1998, 1999, 2000, 2001), Кубок Росії (1998), віце-чемпіон Росії (2005), переможець першого дивізіону Росії (2006)
Долі Дмитра Парфьонова, Іллі Цимбаларя, Юрія Нікіфорова схожі . Всі – одесити, всі народилися в Одесі, всі пограли в «Чорноморці» та «Спартаку». Нікіфоров та Цимбалар переходили в московську команду в 1993-ому, тоді як Дмитро стане «червоно-білим» в 1998-ому.
З Парфьоновим «народна команда» чотири рази поспіль брала золоті медалі чемпіонату. А от в Лізі чемпіонів «Спартак» залишав двояке враження: москвичі двічі перемагали «Реал», «виносили» «Арсенал» (3:1), але не могли вийти з групи, де їхніми конкурентами були «Спарта», «Бордо», «Віллем ІІ». Із знаком «плюс» для «Спартака» можна назвати сезон 2000/01: клуб, пройшовши першу групу («Реал», «Спортинг», «Байєр»), фінішував останнім у другій («Баварія», «Арсенал», «Ліон»).
На сьогодні одесит Дмитро Парфьонов трудиться головним тренером ФК «Тосно». Допомагає йому в цій нелегкій справі інший легендарний «спартач» – Юрій Ковтун.
Чемпіонат України 1994/95, «Чорноморець» – «Динамо» – 1:1
«Чорноморець»: Суслов Олег, Чередник Олексій, Гашкін Андрій, Букель Юрій, Жабченко Ігор, Парфьонов Дмитро, Колесніченко Віталій (Мусолітін Володимир, 80), Гусейнов Тимерлан, Співак Олександр, Сак Юрій, Телесненко Андрій (к)
Тренер: Буряк Леонід
«Динамо»: Шовковський Олександр, Лужний Олег (к), Ващук Владислав, Хомін Андрій (Мізін Сергій, 46), Шматоваленко Сергій, Ковалець Сергій, Леженцев Сергій, Косовський Віталій, Михайленко Дмитро, Леоненко Віктор, Джишкаріані Міхаїл (Призетко Олександр, 46)
Тренер: Сабо Йожеф
Голи: 0:1 – Леоненко (50, з пенальті), 1:1 – Парфьонов (75, з пенальті)
Андрій Воронін
Дата народження: 21.07.1979; місце народження: Одеса; позиція: нападник; кар’єра гравця: 1995-00 – «Боруссія» (Менхенгладбах), 2000-03 – «Майнц», 2003-04 – «Кельн», 2004-07 – «Байєр 04», 2007-09 – «Ліверпуль», 2008-09 – «Герта», 2010-14 – «Динамо» (Москва), 2012-14 – «Фортуна» (Дюссельдорф), 74 гри за збірну, 8 голів; досягнення: чвертьфіналіст ЧС (2006), фіналіст Кубка Росії (2012).
Дякувати долі, що 15-річним Андрій потрапив до Німеччини. Хтозна як чином вдалася його кар’єра, залишися він в Україні. 13 грудня 1997 року – на день ангела – Воронін дебютує в Бундеслізі. Ще й проти кого! Проти самої «Баварії»! А через 5 років одесит уже з’явиться в синьо-жовтій футболці – дяка за те Леоніду Буряку. Незважаючи на розгромну поразку від румунів, новачок показав себе позитивно, отримавши кредит довіри від тренерів збірної.
Після «Боруссії» Андрій прийняв запрошення від «Майнца». Тренував цю команду маловідомий Юрген Клопп. Далі в житті одесита були «Кельн» та «Байєр». Ім’я «зірки» європейського футболу Андрій зробив собі у Леверкузені. Англійський досвід мав для нашого земляка гіркуватий присмак. Ех, а які були наші сподівання… Опинившись в Берліні, Воронін знову в’язався за улюблену справу – забивати м’ячі. Дубль у ворота «Баварії» не забули? Також ще свіжі в пам’яті виступи українця за московське «Динамо».
Віднедавна маємо змогу слухати розбір матчів Вороніна на телебаченні.
Відбір на чемпіонат Європи-2008, Україна – Франція – 2:2
Україна: П’ятов Андрій, Романчук Олександр (Єзерський Володимир, 81), Федоров Сергій, Тимощук Анатолій, Шевченко Андрій (к), Гусєв Олег (Мілевський Артем, 90+1), Воронін Андрій (Олег Шелаєв, 85), Ващук Владислав, Гай Олексій, Грицай Олександр
Тренер: Блохін Олег
Франція: Фрей Себастьян, Клер Франсуа, Тюрам Ліліан (к), Галлас Вілліам, Абідаль Ерік, Діарра Лассана, Макелеле Клод, Рібері Франк (Бен Арфа Хатем, 89), Гову Сідней, Карім Бензема (Насрі Самір, 46), Анрі Тьєрі
Тренер: Раймон Доменек
Голи: Воронін (14), Шевченко (46) – Анрі (20), Гову (34)
Костянтин Балабанов
Дата народження: 13.08.1982; місце народження: Кілія; позиція: нападник; кар’єра гравця: 2000-04, 2005, 2010 – «Чорноморець-2», «Чорноморець» (Одеса), 2005-07 – «Дніпро» (Дніпропетровськ), 2008 – «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка), 2008 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 2011-13 – ФК «Одеса», 1 матч за збірну Україну
В сезоні 2002/03, аби з’ясувати сильнішого, на газон стадіону вийшли «Шахтар» та «Чорноморець». Під час гри арбітр видав «гірникам» дві червоних (щоправда, одну з них у додатковий час) та призначив у їхні ворота пенальті. Я вам не скажу за всю Одесу і прошу пардона, що висловлю свою скромну думку, але таке суддівство наганяє на різні роздуми… «Моряки» перемогли – 2:0. Чемпіоном країни з 73-ма балами стануть кияни. «Шахтар» відстане на три пункти.
За «Чорноморець» Костя-моряк забивав регулярно. За ці подвиги його викликали на «товарняк» проти Лівії. По суті, половину футболістів становив резерв «синьо-жовтих»: Симоненко, Чечер, Шершун, Онищенко, Ткаченко, Є. Луценко, Кабанов, Балабанов.
Після першого від’їзду з Одеси Балабанов відзначався куди менше. Але два його «дніпровські» голи столичному «Динамо» чого тільки варті! Ніби дубль киянам подія вже не суперсенсаційна. Але – увага – Балабанов забив Шовковському, вийшовши на заміну на 85-ій хвилині!!! У тому сезоні (2005/06) «Шахтар» і «Динамо» наберуть порівну балів, але «золото» потече до Донецька.
За «Нафтовик» і «Кривбас» Костянтин Балабанов не відзначався. Не надто вдалим виявилося і його повернення до міста-героя. Закінчував нападник професійну кар’єру в ФК «Одеса».
Чемпіонат України 2002/03, «Чорноморець» – «Шахтар» – 2:0
«Чорноморець»: Руденко Віталій, Доценко Віктор, Опря Анатолій, Хвостунов Олександр, Білозір Сергій, Бобович Ігор, Катинсус Валерій, Кірлик Андрій (Данченко Юрій, 89), Балабанов Костянтин (Мітерєв Юрій, 90+2), Косирін Олександр (Горкун Валентин, 90+1), Гілазєв Руслан (к)
Запасні: Альтман Геннадій, Симоненко Сергій, Щекотілін Геннадій
Тренер: Альтман Семен
«Шахтар»: Шутков Дмитро, Старостяк Михайло, Окоронкво Ісаак, Тимощук Анатолій (к) (Брандао да Сільва, 73), Попов Сергій (Йовановіч Мілан, 46), Левандовські Маріуш, Гай Олексій, Бєлік Олексій, Пажин Предраг, Лалатовіч Ненад (Флоря Даніель, 66), Воробей Андрій
Запасні: Ковалевські Войцех, Глевецкас Дайнюс, Зубов Геннадій, Ндіайє Асан
Тренер: Яремченко Валерій
Голи: 1:0 – Балабанов (48), 2:0 – Балабанов (84)
Вилучення: Пажин Предраг (66), Старостяк (90+9)
На 56-й хвилині Косирін («Ч») не реалізував пенальті (воротар)