Проект «Футбольна Україна» розповідає про уродженців південної області нашої держави.
Так, Миколаїв не володіє такими титулованими командами як Київ чи Донецьк, але це південне місто має таки що розповісти. На початку ХХ століття, коли про футбол у багатьох містах сучасної України тільки чули, в Миколаєві вже ганяли м’яча. Завдяки іноземним морякам та працівникам тут з’явилися колективи «Зебра», «Техніки». В 1914 році преса царської Росії повідомила про візит до Одеси та Миколаєва збірної Константинополя – так тоді «акули пера» охрестили «Фенербахче». Спочатку «Миколаївський спортивний клуб» виграв у гостей (1:0), але згодом «Фенер» взяв переконливий реванш (0:3).
У 1950-ті роки в атаці київського «Динамо» бігав миколаївець Володимир Богданович. У 60-70-ті одним з лідерів українського футболу по праву вважався «Суднобудівник». Недарма в 1974 році «корабели» візьмуть золоті медалі чемпіонату республіки. Тогочасними «зірками» Миколаєва будуть місцеві футболісти Євген Дерев'яга, Олександр Кімалов, а ворота «корабелів» захищав Сергій Краковський – майбутня «суперстар» дніпропетровського «Дніпра». У 80-их миколаївець Леонід Малий з донецьким «Шахтарем» виграє Кубок СРСР. Легендарний тренер «Металіста» Євген Лемешко теж родом з берегів Південного Бугу.
У буремні 90-ті «Миколаїв» (він же «Евіс») ненадовго «засвітився» у вищій лізі. В нападі команди заправлятиме нападник з Львівщини Руслан Забранський. Іншими лідерами клубу будуть тутешні Сергій Бугай та Володимир Пономаренко. Нині «Миколаїв» виступає у першій лізі України, і, зізнатися, не бачу для команди реальних шансів знову пограти в еліті українського футболу…
Мало не забув. Миколаїв може гордитися своїм уродженцем, який взяв участь в чемпіонаті світу! Мова йде про українського австралійця Микиту Рукавицю.
Фото з армійського альбому автора: вид на Південний Буг з Варварівського моста
Відомі клуби області:
«Миколаїв» (рік утворення: 1920; попередні назви: «Суднобудівник», «Авангард», «Евіс», «Будівельник», СК «Миколаїв»); «Водник», Миколаїв (період існування: 1946-2004); «Торпедо», Миколаїв-Очаків (дата заснування: 1954); «Хвиля», Миколаїв; «Океан», Миколаїв; «Артанія», Очаків (роки існування: 1987-95; попередня назва: «Маяк»); «Енергія», Южноукраїнськ (роки існування: 1990-08, попередня назва: «Олімпія ФК АЕС»); «Колос», с. Степове (час заснування: 1992); «Енергія», Миколаїв (дата існування: 2011-14)
Географічна довідка:
Площа та населення: 24 598 км. кв., понад 1,1 млн. осіб; межує з: Одеською, Херсонською, Кіровоградською, Дніпропетровською областями; найбільші міста: Миколаїв, Первомайськ, Южноукраїнськ, Вознесенськ, Новий Буг, Очаків, Снігурівка; найбільші ріки: Південний Буг, Інгулець, Інгул, Висунь, Мертвовід, Кодима, Чичиклія, Чорний Ташлик, Синюха, Громоклія, Гнилий Єланець
Головний стадіон у Миколаєві
Володимир Пономаренко
Дата народження: 29.09.1972; місце народження: Миколаїв; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1991-92 – «Артанія» (Очаків), 1992-98 – «Миколаїв», 1998-01, 2004 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 2002-04 – «Металург» (Донецьк), 2005-06 – «Кривбас-2», 2006 – «Миколаїв»; досягнення: переможець першої ліги України (1998), бронзовий призер ЧУ (1999, 2000, 2002, 2003)
Одна з легенд ФК «Миколаєва». За «корабелів» Володимир Пономаренко провів понад дві сотні матчів. Далі у його кар’єрі значиться «Кривбас». У сезоні 1998/99 Пономаренко, забивши 6 м’ячів за нову команду, допоміг їй потрапити до КУЄФА.
У кваліфікаційному раунді «Кривбас» здолав скромний азербайджанський «Шамкір». В 1/64 клуб з Дніпропетровщини потрапив на «Парму». Тренер італійців Альберто Малезані мав у розпорядженні гравців, гідних успішно виступати в Лізі чемпіонів: Джиджи Буффон, Дієго Фузер, Діно Баджо, Арієль Ортега, Фабіо Каннаваро, Марко Ді Вайо, Ліліан Тюрам, Ернан Креспо, Ален Богоссян. Перший матч відбувався на «Енніо Тардіні». І що ви собі думаєте? Гості лишень в один гол поступилися іменитим «зіркам» – 2:3. На гру-відповідь заявилося 28 тисяч глядачів. Та дива не трапилося. Ален Богоссян та Ернан Креспо, що не брали участь в першій зустрічі, принесли «кондитерам» перемогу – 3:0. До слова, далі «Парма» пройде «Хельсинборг», «Штурм», але «влетить» бременському «Вердеру».
В наступному сезоні «Кривбас» знову візьме «бронзу», однак в найпершому євроматчі «скрутиться» «Нанту» (проти французів бігав і інший миколаївець – В’ячеслав Чечер).
Після криворізького візиту Володимир Пономаренко подасться до донецького «Металурга», а згодом розпочне тренерську діяльність.
Чемпіонат України 1998/98, «Кривбас» – «Металург» (Запоріжжя) – 4:0
«Кривбас»: Лавренцов Олександр, Аніщенко Андрій (к), Грановський Олександр, Бугай Сергій, Толкач Олександр, Сімаков Олег, Доценко Сергій (Строєнко Андрій, 67), Гащин Володимир, Забранський Руслан (Римшин Євген, 75), Мороз Геннадій, Пономаренко Володимир (Дорошенко Ігор, 81)
Запасні: Городов Валерій, Гринь Володимир, Лопушинський Андрій
Тренер: Таран Олег.
«Металург»: Гребенюк Тарас, Кравченко Віктор (Батраченко Олександр, 87), Маркін Юрій (к), Богатир Іван, Акопян Армен (Колодін Дмитро, 84), Чернявський Олександр, Коновальчук Володимир, Осташов Олександр, Громов Віктор (Смірнов Денис, 57), Ключик Сергій, Полтавець Валентин
Запасні: Капустин Віктор, Ковальков Леонід, Коваленко Сергій, Конюшенко Андрій
Тренер: Штелін Олександр
Голи: 1:0 – Пономаренко (13), 2:0 – Забранський (24), 3:0 – Пономаренко (25), 4:0 – Гащин (66)
Юрій Дмитрулін
Дата народження: 10.02.1975; місце народження: Снігурівка; позиція: захисник, півзахисник; кар’єра гравця: 1993-06 – «Динамо-2», «Динамо» (Київ), 2005 – «Таврія» (Сімферополь), 2006 – «Шинник» (Росія), 2008 – «Єдність» (Плиски), 2008 – «Ірпінь» (Гореничі), 39 матчів за збірну, 1 гол; досягнення: чемпіон України (1995-2001, 2003, 2004), 6-разовий володар Кубка України, Суперкубок України (2004), півфіналіст ЛЧ (1999)
Пригадується, Юрій Дмитрулін надійно закривав обидва фланги захисту та опорну зону. Просто-таки універсальний боєць в розпорядженні Валерія Лобановського.
До столиці юнака переманив відомий у минулому Віталій Хмельницький. Пройшовши «динамівську» школу, Юрій пробився до основного складу команду. З киянами він долав ПСВ, «Барселону», «Арсенал»... В знаменитому півфіналі проти «Баварії» Дмитрулін не грав – травма. Хтозна, вийди миколаївець на поле, і за звання найкращої команди континенту сперечалися не мюнхенці, а українці?
Через травми Юрій Дмитрулін рано, як для захисника, залишив футбол. Тепер Юрія Михайловича можна побачити в матчах ветеранів.
Чемпіонат України 2001/02, «Арсенал» – «Динамо» – 0:1
«Арсенал»: Кернозенко В’ячеслав, Ревут Сергій, Мальцев Олександр, Анненков Андрій (к), Кірлик Андрій, Білозір Сергій, Ткаченко Сергій, Осіпов Олексій (Клименко Олександр, 46), Йокшас Андрюс, Костишин Руслан, Поліщук Володимир
Запасні: Блажаєв Павло, Пахолюк Роман, Єрохін Сергій, Бондаренко Володимир
Тренер: Кузнєцов Олег
«Динамо»: Рева Віталій, Боднар Ласло, Гусін Андрій, Головко Олександр (к), Ващук Владислав (Гавранчич Горан, 67), Дмитрулін Юрій, Федоров Сергій, Белькевич Валентин, Шацьких Максим (Мелащенко Олександр, 76), Чернат Флорін (Косовський Віталій, 58), Пєєв Георгій
Запасні: Шовковський Олександр, Гіоане Тиберіу, Ідахор Лакі, Лисицький Віталій
Тренер: Лобановський Валерій
Гол: 0:1 – Дмитрулін (73)
В’ячеслав Чечер
Дата народження: 15.12.1980; місце народження: Миколаїв; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1999-01 – «Кривбас-2», «Кривбас» (Кривий Ріг), 2002-10, 2011-15 – «Металург-2», «Металург» (Донецьк), 2010 – «Кубань» (Росія), 2010 – «Карпати» (Львів), з 2015 – «Зоря» (Луганськ). 5 матчів за збірну; досягнення: бронзовий призер чемпіонату України (2002, 2003, 2005), фіналіст Кубку України (2012)
Найперші футбольні кроки багаторічний капітан «Металурга» розпочинав у Миколаєві. Наступним етапом була відома дитячо-юнацька школа «Дніпро-75», головні команди «Кривбасу» та «Металурга».
Донеччани кілька разів потрапляли до КУЄФА, але більше одного суперника не проходили. «Металург» поступався сильному «Лаціо» (з Гораном Пандєвим, Томазо Роккі, Фабіо Ліверані, Массімо Оддо, Османом Дабо, Паоло Негро, Паоло Ді Каніо), «середнякам» на кшталт грецького ПАОКа і норвезького «Тромсе», ну а виліт від скромного албанського «Кукеса», зізнатися, став неприємною несподіванкою.
Центральний захисник «металургів» неодноразово влучно пробивав повз чужого голкіпера. Одній «Волині» Чечер «наколотив» п’ять м’ячів! Кілька разів забивав і «Дніпру». Своєю грою В’ячеслав привернув увагу тренерів збірної. Та якось він, на пару з кількома товаришами ,порушивши режим, був відрахований.
Чемпіонат України 2014/15, «Іллічівець» – «Металург» (Донецьк) – 1:1
«Іллічівець»: Гальчук Євген, Шевчук Сергій, Вовкодав Сергій, Гринь Сергій, Яворський Сергій (к), Матяж Іван, Чурко В’ячеслав, Скоблов Дмитро (Кравченко Микита, 90), Матвєєв Олександр, Валєєв Рінар, Цюпа Іван
Запасні: Чурілов Олександр, Жичіков Максим, Очігава Зураб, Зубков Руслан, Суходуб Богдан, Лучик Олександр
Тренер: Микола Павлов
«Металург»: Паньків Юрій, Насонов Олександр, Чечер В’ячеслав (к), Прийма Василь, Соболь Едуард, Макрідіс Константінос, Лазіч Джордже (Нойок Олександр, 77), Афонсо да Сільва Александре (Барановський Артем, 84), Нельсон Грегорі, Морозюк Микола (Федотов Віталій, 74), Мораєс Жуніор
Запасні: Бандура Олександр, Овсепян Румян, Поступаленко Антон, Араужо Карвальо Габріель
Тренер: П’ятенко Володимир
Голи: 0:1 – Чечер (40), 1:1 – Чечер (64, автогол)
Андрій Березовчук
Дата народження: 16.04.1981; місце народження: Миколаїв; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1998-01, 2002 – «Миколаїв», 2002-04, 2008-14 – «Металіст» (Харків), 2005-08 – ФК «Харків»; досягнення: срібний призер ЧУ (2013)
Так трапилося, що Андрій Березовчук з «Миколаєвом» пограв у вищій лізі, а з «Металістом» – у першій.
Особисто для мене цей оборонець запам’ятався голом у власні ворота. Не забули про який матч йде мова? Так-так, саме про зустріч в рамках КУЄФА між харківським «Металістом» та київським «Динамо». Ех, славна видалася «заруба»… Побільше би таких. Звісно з участю українських клубів.
Цієї весни Березовчук повідомив про завершення кар’єри гравця.
Чемпіонат України 2005/06, «Харків» – «Металіст» – 1:0
«Харків»: Стойко Дмитро, Березовчук Андрій (к), Яценко Олександр, Опря Анатолій, Оберемко Андрій, Комарницький Віталій, Максимов Олександр, Ібрагімов Ельдар, Рібейро Андерсон, Шопін Ігор, Целих Юрій (Гладкий Олександр, 77)
Запасні: Веремко Сергій, Гололобов Дмитро, Гунчак Руслан, Цигирлаш Ігор, Ветренніков Сергій, Коваль Андрій
Тренер: Геннадій Літовченко
«Металіст»: Горяїнов Олександр, Кузнєцов Сергій, Кучер Олександр, Бабич Олександр, Бордіян Віталій, Хомин Андрій, Слюсар Валентин, Ярош Руслан, Данилов Олександр, Оганян Карен (Мрдаковіч Мілян, 46), Джакобія Лаша (к) (Ярошенко Костянтин, 81)
Запасні: Гуменюк Олександр, Глушок Олег, Мельник Вітор, Олійник Олексій, Да Сильва Жадер
Тренер: Мирон Маркевич
Гол: 1:0 – Березовчук (90+2)
Вадим Сапай
Дата народження: 07.02.1986; місце народження: Южноукраїнськ; позиція: захисник; кар’єра гравця: 2003 – «Борисфен-2» (Бориспіль), 2004 – «Інтер» (Боярка), 2005 – «Борисфен», 2006-08 – «Металург» (Донецьк), 2009-10 – «Сталь» (Алчевськ), 2010-12 – «Оболонь» (Київ), з 2012 – «Ворскла» (Полтава);
Юнаком Вадим виступав за миколаївське «Торпедо» та «Княжу» зі Щасливого. Донецький етап виявився для Сапая не надто вдалими – хлопець практично всі матчі провів за дублюючий склад. Уродженець південної частини України грав за колективи, яких фінансові негаразди змітали з футбольної карти: «Борисфен», «Металург», алчевська «Сталь». Щиро сподіваємося, «Ворсклу» ця гірка участь обійде десятою дорогою. Як і решту футбольних (і не тільки) команд України!
Чемпіонат України 2014/5, «Ворскла» – «Волинь» – 2:0
«Ворскла»: Богуш Станіслав, Сімінін Сергій, Даллку Арменд (к), Скляр Олександр, Громов Артем, Ткачук Андрій, Шиндер Антон (Міщенко Олег, 78), Чеснаков Володимир, Сапай Вадим, Ковпак Олександр (Маркоськи Йован, 89), Турсунов Санжар (Пердута Ігор, 86)
Запасні: Непогодов Дмитро, Будник Євген, Логінов Сергій, Ткачук Євген
Тренер: Сачко Василь
«Волинь»: Шуст Богдан, Парцванія Темур, Жуніч Івіца, Польовий Володимир, Годований Роман, Бабенко Руслан (Політило Сергій, 36), Шарпар В’ячеслав, Бікфалві Ерік (к), Мемешев Редван (Матей Флорентін, 70), Кобахідзе Олександр (Петров Сергій, 87), Козьбан Дмитро
Запасні: Кичак Артем, Новак Євген, Шиш Гал, Никитюк Роман
Тренер: Кварцяний Віталій
Голи: 1:0 – Турсунов (16), 2:0 – Сапай (25)